Загрози національній безпеці України в еколого-техногенній сфері: стан і тенденції (інформаційний огляд)

24 вересня 2010 р. в Національному інституті стратегічних досліджень (НІСД) відбулося засідання "круглого столу" "Загрози національній безпеці України в еколого-техногенній сфері: стан і тенденції ". В обговоренні взяли участь представники органів державної влади, політичних партій, неурядових організацій, науковці та аналітики, представники засобів масової інформації.

Засідання відкрив заступник директора Національного інституту стратегічних досліджень Олександр Литвиненко. У вступному слові він відзначив, що тема, винесена на обговорення, є надзвичайно актуальною, адже підвищення якості життя населення, а також забезпечення національної безпеки неможливе без збереження природних екосистем і невиснажливого використання природних ресурсів. О. Литвиненко відмітив, що переважання у структурі української економіки ресурсномістких і енергоємних галузей промисловості, екстенсивні підходи до ведення сільськогосподарського виробництва, екологічно недосконале використання ресурсного потенціалу лісів, поверхневих і підземних вод протягом тривалого періоду призвело не лише до вичерпання значною мірою доступних високоякісних енергетичних і мінерально-сировинних ресурсів та масштабного погіршення екологічних умов і, як наслідок, негативного впливу зміненого природного середовища на соціально-економічну ситуацію та медико-демографічні показники населення країни. О. Литвиненко зазначив, що зростаючий вплив екологічних проблем на розвиток політичних і соціально-економічних відносин обумовлює нагальну необхідність усвідомлення значимості впливу екологічної проблематики в політичній сфері на політичну науку в цілому і її відносно нову субдисципліну - екополітологію. У виступі відмічено також глобальні екологічні проблеми, що стали предметом глобальної та міжнародної політики, мотивом поглиблення співпраці країн з різними політичними системами. У цьому контексті, за словами О. Литвиненка, особливого значення набуває обговорення еколого-техногенних проблем з метою визначення ефективних механізмів для екологічного відновлення та зниження екологічних і техногенних загроз національній безпеці України.

Головний науковий співробітник відділу екологічної та техногенної безпеки Національного інституту стратегічних досліджень Євген Яковлєв у доповіді відмітив, що Україна відноситься до держав з аномально високим рівнем енерго-ресурсоємності виробництва (в 3-5 разів вище показників розвинутих країн) та значним виснаженням головних життєзабезпечуючих природних ресурсів (ГЖПР - земельних, водних, мінерально-сировинних, біотичних). Доповідач зазначив, що загострення стуації в еколого-техногенній сфері має значний комплекс факторів, більшість з яких успадковано ще з часів СРСР. З огляду на регіональні порушення екологічної рівноваги та природно-ресурсного потенціалу ГЖПР, високу щільність стратегічних інженерних систем (гірничо-видобувні райони, промислово-міські агломерації) за умов інтенсивного забруднення навколишнього середовища відбувається формування нових чинників екологічних і техногенних загроз національній безпеці (НБ) України, значна частина яких має регіональний, міжрегіональний та трансграничний рівень, відмітив ґ. Яковлєв. Доповідач акцентував також увагу на тому, що техногенні деформації 60% агроландшафтів, до 70% річкових русел, некероване затоплення численних шахт і кар'єрів в гірничо-видобувних районах Донбасу, Кривбасу, Карпатського регіону, аномальні водо-теплоенергетичні втрати у містах і селищах (до 35-50%) та неповне подолання наслідків Чорнобильської катастрофи є ознаками необхідності підвищення рівня вимог до екологічних і техногенних чинників у складі загроз національній безпеці України. Більшість фахівців приходять до беззаперечного висновку, що сталий розвиток України може бути забезпечений на основі пріоритету екологічного чинника та його імплементування в екологічно орієнтовану модель ринкової економіки, а також за умов включення цих чинників до складу екологічних і техногенних критеріїв національної безпеки (Литвиненко О.В., Кухар В.П., Реденко Л.Г., Романенко Г.М., Прогнімак О.В., Захматов В.Д., Малков М.В., Колодяжний О.А. та ін..): удосконалення системи державного моніторингу на базі технологій ДЗЗ, ГІС та підвищення його інформаційної здатності щодо визначення та попередження надзвичайних ситуацій; наукове обгрунтування гранично-припустимих змін життєзабезпечуючих екосистем та подальший розвиток Закону України "Про основи національної безпеки України" в частині розробки критеріїв екологічних і техногенних загроз національній безпеці держави та їх узгодження з показниками УІАС НС та рівнями забруднення середовища, а також головних життєзабезпечуючих ресурсів (земельних, водних, біотичних та ін.) з урахуванням безпечних біогеохімічних балансів людини.

Голова Національного агентства екологічних інвестицій України Сергій Орленко наголосив на механізмах державної екологічної політики, серед яких, як показує досвід розвинених країн, значну роль відіграють фінансово-економічні. Про те, що в Україні з позитивним ефектом працюють фінансові важелі свідчать результати дії механізмів Кіотського протоколу, у нас нині діють більше 179 проектів на 170 млн. тон скорочень викидів, відмітив С. Орленко. . Він зазначив, що спостерігається позитивна тенденція до зростання кількості проектів, багато підприємств з розумінням ставляться до таких заходів. На думку С. Орленка, для підвищення дієвості фінансово-економічних важелів необхідно здійснювати кроки, спрямовані на удосконалення законодавчої бази та чітке дотримання існуючих законодавчих актів. С. Орленко зазначив, що Національне агентство екологічних інвестицій України ініціювало розробку Кліматичної Стратегії до 2030 та 2050 року. На його переконання в державі має проводитись єдина політика, направлена на забезпечення сталого розвитку при зменшенні навантаження на навколишнє середовище, яка передбачатиме застосування системи економічних, фінансових, соціально-політичних важелів.

Голова Всеукраїнської екологічної ліги Тетяна Тимочко наголосила на необхідності розробки та прийняття Стратегії сталого розвитку в Україні, яка повинна узгоджувати соціальні, економічні та екологічні інтереси задля забезпечення сталого розвитку в країні, що поєднує модель виробництва та споживання, розвиток промисловості і економіки в цілому з врахуванням можливостей природного середовища витримати відповідне навантаження. Щодо впливу на соціально-економічний розвиток Т. Тимочко зазначила, що в Україні застосовується не зовсім раціональна практика використання бюджетних коштів на ліквідацію наслідків зсувів, підтоплень та інших еколого-техногенних аварій, а мало виділяється коштів на розробку науково обгрунтованих технологій та заходів, які сприяють запобіганню їх виникнення. На думку Т. Тимочко цілком логічним є термінологічний поділ понять екологічної та техногенної безпеки, сфери техногенних та екологічних ризиків в новій Стратегії національної безпеки, що сприятиме спрощенню процедури розподілу функцій з попередження та ліквідації наслідків аварій між виконавцями. Щодо розвитку атомної енергетики в Україні, Т. Тимочко висловила думку, що ні з точки зору екологічної стійкості, ні з точки зору водозабезпечення наша країна повинна відмовитись від атомних перспектив. Вона вважає, що в найближчому майбутньому задля забезпечення енергетичної безпеки в Україні необхідно запроваджувати енергозберігаючі технології, вести пошуки альтернативних джерел енергії. Серед нагальних проблем державної політики в еколого-техногенній сфері, Т. Тимочко відмітила питання удосконалення законодавства в частині внесення змін до Закону України "Про екологічний аудит"; прийняття Закону "Про екологічне страхування", який вирішить багато екологічних питань в країні; необхідність запровадження постійного індексування зборів за забруднення навколишнього середовища. Дуже важливим заходом також, відмітила Т. Тимочко, є створення постійно діючої системи моніторингу, що сприятиме прийняттю виважених управлінських рішень.

Директор Інституту біоорганічної хімії та нафтохімії НАН України Валерій Кухар зазначив, що в Україні не використовується та поступово зникає наявний потужний технологічний потенціал, який можна використовувати для запровадження ресурсозберігаючих технологій, для очищення стічних вод, повітря, запобігання відходів тощо. В. Кухар наголосив на необхідності спрямування бюджетних коштів на природоохоронні заходи, застосування комплексних відновлювальних технологій, поширення практики експортування новітніх природоохоронних технологій, як роблять це інші країни світу. В. Кухар зазначив низьку технологічну культуру сільського господарства, що призводить до неефективної розораності, втрати гумусу та зниження родючості грунтів. В. Кухар наголосив на необхідності швидких та ефективних заходів для пом'якшення ситуації, що склалась в еколого-техногенній сфері. Натомість, як він зазначив, на сьогодні існуюче законодавство не виконується, відсутній моніторинг ситуації, основні зусилля та кошти направлені не на попередження техногенних загроз, а на ліквідацію наслідків катастроф.

Голова Політичної партії "Зелені" Олександр Прогнимак наголосив на тому, що зношеність основних фондів та виробничих технологій промислових підприємств, гальмування процесів модернізації промислових об'єктів, відсутність контролю за дотриманням правил техніки безпеки є причиною ризиків виникнення техногенних катастроф. Він висловив думку, щодо необхідності посилення контролю з боку держави за створенням безпечних умов праці на підприємствах та виконанням зобов'язань роботодавців щодо покриття збитків потерпілим у разі катастроф, травм та смертей. О. Прогнимак також акцентував увагу на загрозах транскордонного характеру, що виникають по причині відсутності регулятивної правової бази. О. Прогнимак зазначив, що важливим питанням є забезпечення енергетичної безпеки не шляхом розробки нових родовищ, яким є родовище нафти і газу на українській частині шельфу Чорного моря, а за допомогою пошуку шляхів енергозбереження, модернізації виробництва комунального господарства та зменшення потреби у енергоносіях. О. Прогнимак вніс пропозицію створити при Національному інституті стратегічних досліджень із залученням до неї представників громадських організацій групу, для здійснення оцінок загроз та доцільності розробки Чономорського шельфу.

Радник голови Херсонської облдержадміністрації Григорій Романенко проінформував про загрозливу ситуацію в Херсонській області, яка характеризується терміном "постійно прогресуюча повзуча еколого-ресурсна катастрофа", в результаті чого втрачаються біопродуктивні землі, погіршується якість питної та технічної води, відбувається деградація сільськогосподарських угідь. Г. Романенко наголосив на необхідності проведення комплексного моніторингу еколого-техногенного стану на регіональному рівні та необхідності проведення превентивних заходів щодо попередження поширення негативних тенденцій в еколого-техногенній сфері.

Генеральний директор Українського центру менеджменту землі та ресурсів Олександр Колодяжний звернув увагу на проблему створення інформаційного простору, міжвідомчого обміну інформацією та забезпечення доступу до цієї інформації. О.Колодяжний наголосив на необхідності створення національної інфраструктури геопросторової інформації. З точки зору забезпечення національної безпеки України, для прогнозування, спостереження за розвитком надзвичайних ситуацій та оцінки їх наслідків, О. Колодяжний вважає необхідним застосування космічного моніторингу.

Голова представництва ТИССЕН-КРУПП в Україні Михайло Малков відмітив необхідність гармонізації українського законодавства в еколого-техногенній сфері з законодавчим полем європейського Союзу у цій сфері. З метою ефективного використання залучених коштів, М. Малков вважає за необхідне створення координаційного органу з питань виконання національних та транснаціональних проектів у цій сфері.

Головний науковий співробітник Інституту телекомунікацій і глобального інформаційного простору Володимир Захматов відмітив, що створення моніторингу надзвичайних ситуацій є дійсно важливим, але він не вирішує усіх проблем. Як показав досвід минулих років, зокрема аварія на Чорнобильській АС, викиди нафтопродуктів у води Чорного моря у 2007 році, лісові пожежі в останні 3-4 роки, ми не маємо в достатній кількості сучасних технічних засобів для оперативної ліквідації наслідків техногенних катастроф. Тому першочерговим завданням є створення технічної бази для ліквідації наслідків техногенних катастроф, що відповідає сучасним умовам.

Інформацію надано Радником голови Херсонської облдержадміністрації Романенко Г.М.