Що нам готує «НПЗ»?

У минулому номері ми анонсували матеріал про Херсонський нафтопереробний завод (нагадаємо, йдеться про звернення мешканців Херсона висвітлити підготовку до реконструкції підприємства)
Отже, на цей момент вдалось з'ясувати, що завод насправді готується до відновлення виробництва – всі необхідні дозвільні документи вже отримано, залишилось лише розпочати роботи.
Проте саме цього й бояться херсонці. Жителі селищ поблизу підприємства занепокоєні тим, що після реконструкції ХНПЗ буде ще більше забруднювати навколишнє середовище. У документах, наданих редакції, написано, що по завершенню ремонтних робіт, завод буде забруднювати повітря начебто у меншому об'ємі... Проте кількість речовин, що потраплятимуть в атмосферу, при цьому збільшується.
У Висновку Головного державного санітарного лікаря Херсонської області В. Стряпачука (документ підписаний 4.08.2010 р.), що погоджує проект реконструкції, вказано: «С учетом планируемой деятельности, в атмосферный воздух будет поступать 36 загрязняющих веществ. В результате ввода в эксплуатацию объектов планируемой деятельности, в выбросах предприятия ожидается появление 14 новых ингредиентов».
Власне, ці рядки і налякали мешканців будинків, розташованих поряд із заводом. «Ми тут жили ще до того, як з'явився завод, – розповідає мешканка селища Садове Тетяна Георгіївна. – Згодом чомусь опинились у санзоні. Потім нас хотіли виселити, але ж це наші будинки, наша земля. Дехто на початку 90-х змінив місце проживання, люди отримали квартири та переселились до міста. А дехто залишився. І тепер ситуація повторюється».
Насправді з моменту початку виробництва санітарно-захисна зона біля заводу становила 500 м, а коли підприємство 1977 року перейшло на переробку сірчистої нафти, зону збільшили до 1000 м. Вона розтягнулась аж до вул. Махарадзе. Туди, окрім житлових будинків, увійшли навіть ЗОШ № 8 та гуртожиток. У той же час завод продовжував працювати, отруюючи тих, хто проживав у цій 1000-метровій зоні.
1991 року завод проводить реконструкцію, розробляється нова схема СЗЗ. Саме тоді частину мешканців села Садове вдалось переселити у віддалені від заводу райони. Але більшість корінних жителів залишилась.
Тетяна Георгіївна показала автору селище та видиму територію ХНПЗ. Насправді житлові будинки стоять ледь не під огорожею заводу. «У нас тут багато тих, хто залишився, незважаючи на шкоду, яку виробництво наносить здоров'ю. Люди будували ці будинки, це їхня земля. Ми і комунальні послуги самі собі забезпечуємо, самі все проводимо, обслуговуємо», – розповідає жінка.
Каже, що ті, хто мав достатньо коштів, вже давно приватизували землі. А у кого грошей не було – і тепер не можуть це зробити. Щоправда, причини вже інші. Тепер тут – санзона, територія заводу, а не власність людей.
Наприкінці лютого жителі селища звернулись до міського голови Херсона Володимира Сальдо, спрямували йому листа з вимогою: «обязать руководство ХНПЗ уменьшить СЗЗ за счет применения на установках, дающих вредные выбросы, эффективных средств очистки, смены технологических процессов, которые предусматривают снижение выбросов, и удаление установок, дающих вредные выброси, от жилой зоны за счет свободных площадей завода». Сподіваючись на підтримку міського голови, вони навіть пішли до нього на особистий прийом. Володимир Васильович досить шаблонно відповів щось на зразок: «Ми з народом», та пообіцяв «розібратись». Чи має вплив шановний пан Сальдо на керівництво Херсонського нафтопереробного? Питання риторичне. Адже навіть погодження на проект реконструкції видавала не міська СЕС, а обласна.
Ще один мешканець прилеглої до заводу території, Володимир Крементар, розповів, що він їздив на прийом до Головного санітарного лікаря України. Проте навіть у столиці йому нічим не допомогли.
Ми попросили роз'яснити ситуацію завідувача санітарно-гігієнічним відділом міської санепідстанції Віктора Пшеничку: «Так, кількість викидів буде зменшено в об'ємі, джерела забруднення, які були відкритого типу, стануть закритими. Усі технологічні процеси покращать функцію переробки тієї сировини, з якою працює завод. Санзона залишається такою, як і була – 1000 метрів. У цю зону дійсно входять і школа, і Шуменський весь, але ми нічого з цим не зробимо. На жаль, ми зараз не маємо права погоджувати проектну документацію, це робить лише обласна СЕС, ми не приймаємо участі у комісіях».
Віктор Михайлович вважає, що навряд чи реконструкція, та й саме виробництво розпочнеться найближчим часом. А тому людям поки що немає причин хвилюватись. «Треба ще подумати, хто сюди буде качати нафту. Сказати – це одне, а на ділі? Вони обіцяють вже багато років, а виробництво стоїть, – каже лікар. – Зараз кожен інгредієнт, який можна було б викинути, як пари, збирають і переробляють. Тому навіть якщо йдеться про сірку, її теж переробляють, а не викидають. Зрештою, сірку використовують в багатьох напрямках, наприклад, в агрохімії. Підприємець знає, якщо в атмосферу викидається щось, можна вловити і переробити або продати, він намагається втримати цей інгредієнт. Немає сенсу втрачати цінну речовину.
Оті 14 нових компонентів – важко сказати, що це буде. Обласна СЕС розглядала, а що воно буде, незрозуміло.
Якби вони вже щось почати робити, а так тільки говорять. Якщо б почали хоч якесь обладнання завозити. А так прибирають, продають потихеньку, от і все. Підприємство величезне, думаю, найближчі років десять-п'ятнадцять ніхто нічого не зробить. Колись був лист з облвиконкому з приводу земельних ділянок. Начебто було дане завдання, щоб вони зменшили навіть на половину санзону. Був лист від Сальдо, з прокуратури запити, щоб зменшити її до 500 метрів. Це було роки три тому. Нічого не змінилось».
А поки лікарі кажуть, що непокоїтись немає сенсу, обласна влада з нетерпінням очікує початку реконструкції. Нещодавно на хвилях однієї з херсонських радіостанцій В'ячеслав Білий, перший заступник голови ОДА – керівник апарату, заявив, що уже в квітні сподіваються презентувати проект реконструкції: «Найбільш серйозне – те, що в квітні ми очікуємо презентацію реконструкції нафтопереробного заводу. Якщо доб'ємось того, що цей проект «піде», ми будемо жити в Херсонській області зовсім по-іншому». Можливо, хоча б на презентації керівництво ХНПЗ дасть відповіді на питання щодо викидів та заспокоїть населення. Адже наші можновладці, мабуть, і не здогадуються про те, що люди бояться цієї реконструкції, що вони з острахом чекають початку виробництва. А ще... Коли підприємство запрацює, чи зможе обласна влада й далі декларувати те, що «Херсонщина – екологічно чиста область»?

Яна Лінецька (Акценти. – №15 (266). – 11.04.2012)