Гумористичні поезії Кулака Євгена Олександровича з малюнками автора

Екологія 

На березі біля річки
Молодь розважалась,
П'ятий день після весілля
Гуртом похмелялась.

Весело та безпардонно
Гучно гомоніли,
Консервовані «музони»*
Як воли ревіли.
Аж навколішки дерева
Листя похилили.

«Кумпанія» розходилась,
Почались розваги.
А народ, голівки в плечі, -
Не зверта уваги.

Пусті склянки та пакети
Летять у водичку.
Невігласи «інтелектом»
Прикрашають річку.

І пливуть за течією
Плоди «інтелекту»,
І стає Дніпро-Славута
Сміттєвим об'єктом.

Якщо всім не схаменутись,
То буде нам горе –
Під цим брудом зовсім зникнуть
І Дніпро, і море.

*«музони» - жаргонне нововведення, яке означає музику, точніше те, у що її спотворили модні течії.

Казочка про тишу

Поїхали баба з дідом
Слухать соловейка, -
Свою молодість згадати
Здумала старенька.

Приїхали, посідали
Під тою вербою,
Яка віти розіслала
Низько над водою.

Так сиділи, милувались
Тишею в природі,
Прислухаючись до дивних
Травневих мелодій.

- Ось, прислухайся, Іванку,
Чиста тобі казка, -
Притулилася до діда
Бабуся Параска.

Бачиш, - молодість в розмаї
Знову до нас лине,
Поновила старе серце
Пісня солов'їна!

Тут з-за мису виринає
Сніжно-біла яхта
На котрій відпочивала
Елітная шляхта.

VІР-персони святкували
Бізнесове свято.
Електроніка гриміла
Гучно та завзято.

Як від грому розвалилась
Природна гармонія,
Понад плесом понеслася
Модна какофонія.

Булькало та скреготало,
Цвенькало, гарчало
Наче березнева кішка, -
Співачка нявчала.

А над гамором потужно
Ритми шаленіли –
Наче дрючком по тім'ячку
Бубни колотили.

З переляку соми й щуки
З плеса повтікали,
Слідом раки-небораки
Гопки поскакали.

Ось так обірвалась казка
Природної тиші.
Дід із бабою принишкли,
Мов злякані миші.

Як середа на п'ятницю
Дідок покривився,
Немов відкусив лимона,
Чи кислиць наївся.

Але згодом, очунявши,
До бабусі каже: 
- Бачиш, мила, що зробила
Ота мода вража,

Вже не треба слухать серцем,
Лиш «врубай музони».(*)
На цій ниві шоу-бізнес
Нажива мільйони.

Щодо змісту, шоу-менам
Ніякого діла.
Аби молодь недозріла
У ритмах «балділа».

А якщо у «біомаси»
Поїхала стріха,
Керувати - не проблема,
Просто - ПАНСЬКА ВТІХА

(*)(Вибачте за вислів) але «врубай музони» - жаргонний термін, що має означати «включай запис музики».

Мова

Ішов старий через плавні
По вузькій стежині. 
А назустріч диво-діва 
У міні-бікіні.

Очі діда закліпали, 
Заморгали вуса.
- Оце, - дума, - так красуня, 
Дай хоч надивлюся!

Поруч з дівчиною хлопці 
Весело стрибають. 
І всі разом цілком дружньо 
Гучно розмовляють.

Остовпів дід, бо до нього
Донеслась розмова.
Святий Боже! Брудна лайка
Від слова до слова.

Не готовий до удару,
Дідок поточився,
Лобом у вербу поцілив,
Мало не розбився.

За один момент у порох
Розвіялись чари.
І сердешний дід-романтик
«Звалився із хмари».

Отямившись, не витримав
І почав розмову:
- Я, шановні, добре знаю
Сурогатну мову.

Сорок років я боцманом
Працював на флоті,
А там жахів значно більше,
Ніж чортів в болоті.

Коли океан вирує
В штормовій погоді,
Тоді слово екстремальне
Стає у пригоді.

Але лайка брутальная
В мирную годину
Не повинна чорним брудом
Паплюжить людину.

А тим більше це слід знати
Молодим дівчатам –
Така мова далі може
Всю долю зламати.

Тож, шановні, я від серця
Вам сказати мушу:
Не лайтеся, не беріте
Гріх на свою душу!

Казочка про тишу

Мова