Ще однією ендемічною рослиною Криму є цибуля Наталі або Allium nathaliaе, вид трав'янистих рослин родини амарилісові (Amaryllidaceae). Цей вид має дугасті, зазубрені на краях листки, досить великі цибулинки 8-25 мм завдовжки. У цибулі Наталі компактне і щільне суцвіття і густо зібране листя.

Цибулини цього виду бувають як кулястої так і яйцеподібної форми, у діаметрі 1-3.5 см та 8-25 мм завдовжки. Зовнішні її оболонки – коричневі або сірувато-коричневі, а в середині знову ж таки від коричневих до темно-пурпурових.

Стебло у довжину 25-70 см, пурпурове під суцвіттям. Листки, яких зазвичай 3-4 (рідше 2-5), коротші за стебло. Оцвітина трубчасто-дзвоноподібна, сегменти темно-пурпурові, з темнішою серединкою та майже білуваті на краю. Тичинки з жовтими пиляками. Насіння чорне, у довжину 3-3.5 мм. Час цвітіння: червень — липень.

Цибуля Наталі зустрічається на південних схилах Кримських гір. Це ксерофіт, тобто рослина сухих середовищ, здатна переносити тривалу посуху.

Рослина водиться у нагромадженнях уламків гірських порід, біля підніжжя та на схилах гір i урвищ (талуси), на сонячних схилах з рідкісним рослинним покривом. Росте на висотi 300-1000 м над рівнем моря (найчастіше на висотах приблизно 750 м).

Рік закінчується, але будемо намагатися встигнути ще розглянути хоча б один ендемік півдня України у грудні, бо це того варте! Слідкуйте за апдейтами!

Рослина не виділяється серед інших представників флори яскравими квітами чи великими плодами. Вона досить скромно квітне і має розчепірені квітконіжки. Її брудно-фіолетові квіточки об’єднані у велику китицю на вершині стебла. Зверху китиці квіточки часто недорозвинені. Вони мають зрослу оцвітину з гребенеподібними виростами. Тичинки прикріплені біля основи пелюстків розширеними і зрослими між собою частинами. Квіти розквітають поступово, починаючи з нижньої частини суцвіття. У пору відцвітання колір змінюється до бурого, а квітконіжки відгинаються горизонтально. Завдяки цьому суцвіття стає циліндричним. У кінці червня достигають плоди-коробочки.

Рослина сягає понад 20-30 см в висоту, листки лінійні, досить широкі, відходять від цибулини, обгортають біля основи безлисте стебло. Іноді стебло відривається від цибулини і котиться за вітром, розсіваючи насіння.

Росте на сухих гірських схилах і кам'янистих ділянках у Південному Криму. Є ендеміком цього регіону.

Назва роду дана на честь французького вченого П'єра Беллеваля, видова — на честь українського ботаніка Липського Володимира Іполитовича. А взагалі різних бельвалій існує до 50-ти видів.

Ця ендемічна рослина походить з родини бобових, занесена до Червоної книги України та Європейського червного списку, вона декоративна та медоносна.

Як її впізнати? Це невеликий кущ заввишки 5-20 см. Пагони сланкі, на верхівці висхідні, запушені. Листочки трійчасті, складаються з оберненояйцеподібних-ланцетних листків. Квіти насиченого жовтого кольору, зібрані в однобічні гребінчасті китицеподібні суцвіття, розташовані поодинці або попарно в пазухах листків. Плід - густозапушений біб.

Зиновать Вульфа - світлолюбива, посухостійка, полюбляє ґрунти, багаті кальцієм. Цей ендемік зростає у каменелюбних рослинних угрупуваннях на вапнякових скелях, яйлах, біля верхньої межі соснових лісів.

Квітне у травні-липні, запилюється комахами. Плодоносить у липні-серпні. Розмнтжується насінням.

Як ми вже зазначали ареал Зиноваті Вульфа вузький і охоплює ділянки Гірського Криму та Південного узбережжя Кримського півострова. Переважна більшість осередків водиться на горі Ай-Петрі.

Тож, коли будете відпочивати у звільненому Криму неодмінно знайдіть цю рослину, сфотографуйте або просто помилуйтеся красою її квітів!

Роговик Біберштайна походить з виду гвоздикові. Коли рослина квітне вона прикрашає собою будь-який простір міріадами маленьких квіточок з білими пелюстками. Тому її використовують як декоративну рослину в садах, парках, на кладовищах.

Це багаторічна рослина, її запушений напівкущик сягає 10-30 см заввишки. Квіти білі. Пелюстки в 2-3 рази довші від чашечки. Коробочки 12-15 мм довжиною, стебла квітучі 40 см. Листки дрібні, 2-5 см на 0.2-0.5 см, сіро-білі. Суцвіття являють собою розлогий напівкошик з 8-11 квітів 2.5 см в діаметрі. Насіння овальне чи ниркоподібне, сплюснене, дуже дрібне, тьмяне, темно-коричневого кольору.

Роговик Біберштайна цвіте у травні-липні. Плодоносить у липні- серпні. Занесений до Червоної книги Україні в статусі «Неоцінений». Охороняється в Кримському, Ялтинському гірсько-лісовому та Карадазькому природних заповідниках. Загрозами є штучне залісення яйл, збирання та викопування рослин на продаж.

В Україні він зростає тільки на схилах, у кам'янистих місцях — у гірському Криму, зазвичай. Культивується й натуралізований в деяких інших країнах.

Минулого разу ми розповідали про цілющій астрагал щетинястий, цього разу хочеться приділити увагу клену Стевена.

Це великий кущ або дерево до 20 метрів заввишки. Молоді гілочки голі чи запушені. Листки п’ятилопатеві, 3-9 на 3.5-11 см, тупі або загострено-гострі, зверху яскраво-зелені, знизу густо запушені чи голі, жилки на листочках вкриті пушком. Ніжки листків густо-волосисті чи голі, 2-10 см завдовжки. Плодові крила («літачки») зустрічаються від майже паралельних до роздвоєних. Горішки – округлі, голі.

Клени Стевена зростають окремо або невеликими групами в змішаних листяно-хвойних лісах, як правило, на кам'янистих, вапнякових ґрунтах. Цей ендемік зростає на висотах від 400 до 2400 метрів. В Україні він зустрічається тільки на території Криму, за межами України він водиться у Албанії, Вірменії, Азербайджані, Боснії і Герцеговині, Болгарії, Грузії, Греції, Ірані, Лівані, Чорногорії, Північній Македонії, Сербії, Сирії, Туреччині.

Це багаторічна рослина заввишки 5-12 см. Чашечка (зовнішня частина квітки) в неї ворончато-трубчаста та біло-волосиста. Віночок (пелюстки) трохи довший від чашечки. Квітки майже сидячі, пелюстки 15-18 мм, фіолетового кольору. Листки 3-4 см завдовжки, з 5-7 парами ланцетних листочків 0.7-1.2 см завдовжки, з густим відстовбурченим м'яким пушком. Квітне астрагал у травні, плодоносить у червні. Боби довгасті, з боків стислі, коротко-біло-волосисті.

В Україні цей вид зростає на скелях — на півдні Криму, у Кримських горах. Брак відповідного середовища проживання через рекреаційну діяльність становить основну загрозу для цього виду. Цей вид занесений у Додаток I до Конвенції про охорону дикої природи та природних середовищ існування (Бернська конвенція). Захищений у заказниках Мис Айя та Урочище Демерджі. Занесений до Червоної книги Україні в статусі «Зникаючий».

Астрагал щетинястий має унікальні цілющі властивості від багатьох захворювань. Скіфи називали астрагал травою безсмертя і давали тільки найзаможнішим у своїх племенах. Він лікує від гіпертонії, хвороб нирок та селезінки, катаракти дихальних шляхів і запалення легень, захворювання серцево-судинної системи злоякісних новоутворень та цукрового діабету. В хід ідуть як листочки рослини так і коріння. Листя – заварюють у окропі, а з корінців роблять спиртові настоянки.

Зокрема, може постраждати такий ендемік Херсонщини як чебрець дніпровський. Зростає рослина на річкових пісках — у Степу (по Нижньому Дніпру від Запоріжжя до гирла).

Це багаторічна рослина 5–20 см завдовжки. Листочки чебрецю всього 4–7 мм шириною, вузько-лінійно-голчасті, зі злегка загорненими вниз краями, вкритими на поверхні дрібними щетинками. Квітне рослина маленькими квіточками бузкового кольору. Входить до родини «глухокропивові».

В рамках проєкту «Чар-зілля Херсонщини» Центр екологічної інформації й надалі знайомитиме користувачів Гончарівки з ендеміками нашої області попри усі біди й випробування, які випали на долю нашого краю.

Ми вже розповідали вам про скіфський тюльпан та скіфський часник, сьогодні мова піде про зірочки новоасканійські.

Цей вид рослин походить з родини лілієвих. Це багаторічна трава висотою від 6 до 20 см з маленькими квітконіжками (від 1 до 5.5 см завдовжки). Вони густо (або розсіяно) запушені довгими звивистими волосками. Приквіткових листочків від 2 до 8, на краях ці листочки волохато війчасті. Період цвітіння новоасканійських зірочок – березень-квітень. Квіти мають зазвичай жовтий колір.

В Україні цей вид зростає у степових зниженнях — на півдні Степу, у національному заповіднику «Асканія-Нова», звідти й походить назва цих рослин. Нагадаємо, як і все лівобережжя Херсонщини Асканія-Нова вже більше року перебуває під російською окупацією.

Ця рослина — світлолюбна, помірно посухостійка. Розмножується насінням і вегетативно — поділом цибулин. Квітне у червні-липні, плодоносить у липні-серпні. Занесений до Червоної книги України та Європейського Червоного списку. Перспективна декоративна та харчова культура. Скіфський часник має висоту 30-70 см. Цибулини яйцеподібні, з майже шкірястими, бурими покривними лусками. Молоді цибулинки ясно-коричневі, з тонкими поздовжніми зморшками. Суцвіття — багатоквітковий зонтик. При основі зонтика розташовані зменшені тичинкові квітки на коротких квітконіжках. Листочки оцвітини кремового кольору, іноді з бузковим відтінком.

Ареал виду надзвичайно вузький і охоплює лише невеликі ділянки у Голопристанському та Чаплинському районах Херсонської області, які зараз окуповано. Наявні популяції відокремлені та нечисельні, їх стан вивчений недостатньо. Як унікальний представник флори України скіфський часник становить велику наукову цінність, тому його було занесено до Червоної книги України зі статусом «Вразливий», а також до Європейського Червоного списку.

Достеменно відомо, що ареал виду та його чисельність скорочуються. Так, осередки, описані у першій половині XIX сторіччя у подах Джамбек і Солоний на теренах біосферного заповідника «Асканія-Нова» були розорані, внаслідок чого ці популяції були винищені. Нова знахідка часника скіфського була здійснена у 1998 році на ділянці «Ягорлицький кут» у Чорноморському біосферному заповіднику, втім і цей осередок знаходиться у вкрай загрозливому стані. Зокрема, найбільша чисельність рослин тут була зафіксована у 2003 році та становила 59 особин. Станом на 2016 рік Чорноморський біосферний заповідник залишається єдиною установою, де здійснюється охорона виду. Невідомо скільки особин скіфського часнику залишиться на лівому березі після деокупації.

Істотну загрозу для нього становить порушення місць зростання (особливо розорювання степових ділянок), збирання рослин, викопування. Дієвими заходами охорони могли б стати додаткові дослідження у природі та вирощування у ботанічних садах. В перспективі скіфський часник можна вирощувати як харчову і декоративну рослину, він може стати цінним селекційним матеріалом для схрещування з іншими видами цибулі й часнику.

Ми довго обирали, про якого представника флори розповісти насамперед, адже рослинність південної області вражає своїм різноманіттям. Що ж, зараз наприкінці березня і на початку квітня починають розпускатися жовті бутони скіфського тюльпана, тому поспішаємо познайомити користувачів бібліотеки з цією рідкісною рослиною!

А рідкісною ми назвали її не для красного слівця – скіфський тюльпан отримав статус «зникаючого» і занесений до Червоної книги України. Це світлолюбна і посухостійка трав’яниста рослина. Цвітіння відбувається у квітні, плодоносить у травні-червні, і розмножується насінням. Тюльпан виростає до 20-35 см заввишки, а квіти 18-35 мм завдовжки.

Скіфський тюльпан має надзвичайно вузький ареал і охоплює Лівобережжя: у межиріччі Дніпра та річки Молочної та на території біосферного заповідника «Асканії-Нова» (пониззя Агайманського, Великого Чапельського та Бершанівського подів). А з 2014 році тюльпан вирощують тільки в дендропарку заповідника.

На даний момент рослина у небезпеці, оскільки БЗ «Асканії-Нова» вже довгий час перебуває під російською окупацією. Нещодавно стало відомо, що самопроголошений «директор», дехто, Дмитро Мещеряков збирається розвивати туризм у заповіднику. Сподіваємося до цього все ж таки не дійде і популяція скіфського тюльпана не зникне з території дендропарку.

У наступних дописах ви ще більше дізнаєтесь про рослинний світ нашої області, адже проєкт «Чар-зілля Херсонщини» тільки набирає обертів!