Романенко Г.М.

Голова Громадської екологічної ради при Державному управлінні охорони навколишнього природного середовища в Херсонській області 

Ладичук Д.О.

Член Екоради, к.с.-г..н., член науково-технічної ради при Державному управлінні охорони навколишнього природного середовища в Херсонській області 

Анотований аналіз деяких факторів реального соціально-екологічного стану та його впливу на ресурсно-економічні параметри соціально-економічного розвитку Херсонської області

На сьогодні Україна переживає надзвичайно глибоку соціально-екологічну кризу (в ній Чорнобиль займає досить незначну частку), яка є визначальною у формуванні цілого ряду похідних криз: економічної, демографічної, аграрної, енергетичної, інвестиційної тощо.

Виконаний фахівцями-екологами аналіз певних матеріалів, що стосуються цілої низки показників соціально-екологічного стану Південно-Дніпровського (Херсонська область та прилеглі території Миколаївської, Дніпропетровської та Запорізької областей) низинного регіону, де підйом рівнів ґрунтових вод та підтоплення земель внаслідок гідравлічного тиску рукотворних морів та „річок-каналів” Дніпровського каскаду (Каховське водосховище, Північно-Кримський, Каховський магістральний, Інгулецький, Краснознам’янський канали), водосховищ та шламонакопичувачів Криворізького басейну тощо засвідчив вже незворотні агроекологічні зміни, що вже призвели і продовжують призводити до втрати найбільшого багатства регіону – родючих сільськогосподарських земель. На сьогодні прогресуючими процесами регіонального підтоплення земель із одночасним осолонцюванням, засоленням, ерозією та деградацією, а отже втратою родючості, лише на Херсонщині „уражені” у тій чи іншій мірі за різними оцінками десь 70% територій!

Повна зарегульованість Дніпра та підняття його рівнів на певних ділянках (і, особливо, за рахунок Каховського водосховища) призвела до регіонального підйому рівня ґрунтових вод, в тому числі і в першу чергу у безстічних та низинних ділянках, і виходи із реальної ситуації потребують чіткого розуміння як ситуації в кожній окремій точці регіону, так і максимально повної та комплексної „соціально-екологічної картинки” регіону у взаємозв’язку з водостоками всього басейну Дніпра.
Виконані за останні 3-4 роки дослідження, аналіз отриманих результатів, обробка певних статистичних даних та офіційних документів тощо, засвідчили причинно-наслідковий зв’язок водно-господарського перевантаження, як фактору негативного впливу непродуманої і неспрогнозованої політики господарювання радянських часів на усталену екологічну рівновагу регіону, з водно-екологічними наслідками перемог над природою, які ми сьогодні маємо, що є результатом комплексної дії техногенних і, в останні роки, природних чинників (глобальні зміни клімату).
Практично більша частина території області внаслідок підвищеного техногенного живлення підземних вод Каховським водосховищем, витоками із зрошувальних систем та ставків має некерований стан рівнів грунтових вод.
Вищезазначена проблемність вже однозначно сягнула рівня національних загроз, оскільки, на наше переконання, вона може бути охарактеризована як постійно-прогресуюча еколого-ресурсна катастрофа..
На відміну від „миттєвих” екологічних негараздів та катастроф – буревіїв, повеней, провалів та зсувів великих земельних площ і масивів тощо, що проявляються протягом певних „незначних” проміжків часу - від годин до кількох тижнів (максимум – кількох місяців), „повзучі” екологічні негаразди є досить непомітними в обмежених кількома роками періодах, тим більше в термінах „каденції” тих чи інших політичних сил або конкретних керівних осіб на регіональному рівні.

Саме це спричинило бажання та потребу сучасних, у більшості тимчасових керівників (а такі є сьогодні у своїй більшості діючою реальністю) принципово не помічати „цих незначних негативних тенденцій” і за період „свого успішного правління” висвітлювати на всіх рівнях і всіма можливими засобами лише здобутки та досягнення...
Свою екологічну політику такі „керівники” будують на „невідкладних та першочергових заходах щодо збереження та охорони довкілля і ліквідації наслідків”... яких-небудь чергових катаклізмів і, цілком зрозуміло, на вкрай обмежений час, без врахування шляхів ліквідації першопричин еколого-ресурсної катастрофи, без визначення ступеню її „розвитку” на сьогодні та на перспективу.
Саме тому ці ж „керівники” протистоять конкретним заходам щодо створення дієвої і реалістично незалежної та об’єктивної комплексної системи соціально-екологічного моніторингу...
Причому тому, в своїй основі, є бажання влади приховати існуючі реалії та динаміку їх змін, а також ігноруванням виконавчою владою відповідних завдань та засад організації незалежних, реалістичних, максимально різно-векторних та комплексних моніторингових досліджень, визначених діючими нормативно-правовими актами, і зокрема „Державною цільовою екологічною програмою проведення моніторингу навколишнього природного середовища”, затвердженою Постановою КМУ від 5 грудня 2007 року № 1376.

На жаль, в Херсонському регіоні цьому сприяє і позиція сучасної агрономічної науки та практики, яка продовжує пропагувати водногосподарські технології часів радянської індустріалізації та тотального зрошення з нормами водоподачі в 2-3 рази вище показників розвинутих країн...
Ситуація з водокористуванням в Південно-Дніпровському регіоні є досить складною і багатофакторною. Взаємовплив більшості таких факторів є надзвичайно „ефективним” у поєднанні певних негативів та їх посиленні.
На сьогодні водонавантаження на більшість територій у Південно-Дніпровському регіоні (території Херсонської, Миколаївської, Дніпропетровської та Запорізької областей – басейн Нижнього Дніпра) в силу негативних впливів на соціально-економічну та екологічну ситуацію факторів водогосподарської діяльності (зарегулювання стоку, надмірне зволоження ґрунтів та ін.) вже в 3 – 4 рази перевищує можливості водовідведення з цих територій, а отже ми маємо такі негативні впливи, що призводять до незворотних гідрогеологічних та „топографічних” (ландшафтних) змін, постійно прогресуючих процесів підтоплення населених пунктів та сільськогосподарських земель, і тотальних процесів деградації тих же сільськогосподарських земель...

Довгостроковий характер прогресуючих процесів регіонального підтоплення призвів до суттєвого зниження захисної здатності поверхневих і підземних, в тому числі прісних, вод від забруднення, збільшення рівня інфекційної захворюваності населення (гепатит, кишково-шлункові та ін.). Крім того, в умовах зростаючих впливів глобальних змін клімату (збільшення випадків зливових опадів, повеней та ін.) та втрати під впливом підпору Каховського водосховища і магістральних каналів (Північно-Кримський, Каховський, Краснознам’янский та ін.) природного дренажу території області, відбувається сталий підйом рівнів підземних вод в межах Молочно-Дніпровсько-Південно-Бузького межиріччя, що є потужним фактором активізації регіонального підтоплення території регіону.
Площа зрошуваних земель в Херсонській області складає 425,7 тис. га. З них фактично поливається 275 - 285 тис. га щорічно. На зрошуваних землях знаходиться 698 сільгосппідприємств, але дозволи на спецводокористування у 2008 році мали лише 490 господарств різних форм власності.
Розглядаючи „виробничі показники” діяльності систем зрошення, маємо констатувати наступне. В останні роки середня зрошувальна норма при поливі сільгоспкультур становила 2300 м3/га, а поливна – 766 м3/га, які є завищеними, бо науково обґрунтованою для умов Херсонщини є поливна норма 400 м3/га. За даними управлінь Херсонського облмеліоводгоспу у 2007 році було подано на зрошення 761,5 млн. м3, а безпосередньо споживачі отримали лише 496,2 млн. м3. Втрати води складають 265,3 млн. м3, і вони пішли на поповнення ґрунтових вод і посилення процесів підтоплення. Таким чином, на кожний гектар зрошуваних земель нерезультативно втрачається близько 1 тисячі кубів зрошувальної води... Для порівняння відзначимо, що водогін з двох труб діаметром 1 м подає з Дніпра для забезпечення питною та технічною водою Миколаєва та Миколаївського глиноземного заводу протягом року близько 40 – 45 млн. м3., а це в 5 – 6 разів менше від вищезазначених втрат на зрошені лише в системах водоподачі. До цього треба добавити ще сезонні втрати води з Північно-Кримського магістрального каналу, які в останні роки складають близько 80 - 110 млн. м3, а також середньорічні втрати з Каховського магістрального каналу 60 - 80 млн. м3..
Розглядаючи соціально-економічні „показники досягнень зрошуваного землеробства” з огляду на „головну сільгоспкультуру” - пшеницю, враховуючи те, що на Херсонщині вже давно забули про вирощування „твердої пшениці”, можна чітко зазначити: навіть при оптимальній середній врожайності зерна у 40 – 45 ц/га здобуток (а це максимум 4 – 4,5 тисячі гривень) практично у 2 рази(!) менше від реальних витрат (7 - 9 тисяч гривень) при отриманні середньої врожайності 35 ц/га, і половина з них покривається з Державного бюджету... А для отримання оптимального („рентабельного”) врожаю потрібні витрати у 13 – 15 тисяч гривень на гектар – тож виникає питання доцільності такого зрошення... Але державні кошти з року в рік йдуть, і попадають перш за все до установ Держводгоспу – і державний монополіст з водогосподарської діяльності ні за яких умов не бажатиме щось змінити в системі „взаємовідносин”, які його породили, які його утримують і які „кормляться” за „його рахунок” також...
А „зростання” наших здобутків характеризують наступні дані:

Урожайність сільськогосподарських культур на землях зрошення (ц/га) в Херсонській області по періодам (1991 – 2005 рр. )
 

Співвідношення фактичної урожайності та економічно доцільної урожайності сільськогосподарських культур на зрошуваних землях Херсонської області
 

Динаміка статистичних даних показує наш „реальний шлях в нікуди”...У контексті як „ефективності”, так і „фінансово-енергетичних” втрат всього „водо-промислового” комплексу регіону треба звернути увагу і на деякі „супутні” показники:
- „потужність” Каховської ГЕС за даними різних джерел та відповідно до гідрологічних умов може сягати в середньому до 1200 млн. кВт. год. в рік. В той же час лише енерговитрати Херсонського облмеліоводгоспу в 2007 році склали 232,5 млн. кВт. год.. а в 2008 – майже 173 млн. кВт. год., тобто десь шосту - п’яту частину від виробленої електроенергії. Крім цього, до енергетичних втрат необхідно добавити річні експлуатаційні енерговитрати на функціонування ще двох окремих підприємств – Північно-Кримського магістрального каналу та Каховського магістрального каналу (особливо цікавими можуть бути ці показники для другого, оскільки він має досить потужну Головну насосну станцію і працює цілорічно);
- звертаючись до вартості поданої води, маємо констатувати наступне: за бюджетним фінансуванням вартість води складала у 2008 році 18.8 коп/м3, за даними управлінь Херсонського облмеліоводгоспу вартість була відповідно 29.1 коп/м3 (без ПДВ). За договорами на поставку ці цифри були наступними – 1.5 -3.5 коп/м3 у 2008 роках... тож виникає питання, а з „чого” складається вартості води, яка за простою сумацією державних та договірних оплат в 2008 році сягнула майже 33.0 копійок за 1 м3... Без сумніву, „суттєво занижену вартість” води для споживачів забезпечує Державний бюджет, не отримуючи відповідного „прибутку” від зрошення...;
- на балансі Херсонського облмеліоводгоспу знаходиться 935 свердловин вертикального дренажу, з яких лише 304 – у технічно справному стані, і з яких реально протягом року працює в середньому 160 свердловин. Тож постає закономірне питання – скільки з непрацюючих та з тих, що в несправному стані, свердловин затампоновано, скільки розграбовано, яка їх „реальна ефективність” стосовно зниження негативного впливу ґрунтових вод (радіус впливу, дебіт та якість відкачуваної води тощо)?;
- в області із 1 млн. 830 тис. га земель сільськогосподарського призначення на 2006 рік потребували хімічної меліорації з підвищеним нормативом внесення гіпсу (5,6 тонни на гектар) землі на площі 1,034 млн. га;
- за час експлуатації Інгулецької зрошувальної системи кількість солей у метровому шарі грунту зросла з 4 до 40! тонн/га;
- область попри певну обмеженість використання для питного постачання води відкритих водойм (які практично повально є забрудненими), має чи не найгірші в Україні показники якості питної води повсякденного споживання. І в той же час саме на Херсонщині (Козачелагерна арена) вже давно відкрито „поклади” найкращої за якістю питної води в Європі у кількості, достатній, за умов раціонального використання, щоб напоїти половину населення України...;
- область „передує” в Україні за питомими показниками захворювань на туберкульоз, гепатит А, онкоутворення тощо...

З огляду на низку вищерозглянутих питань (регіональне підтоплення значних територій, деградація та забруднення земель тощо) для області все гострішою стає проблема питної води. І знову ж проблема виникла в силу техногенних причин. Ось лише один з невеличких прикладів негативного впливу нашої „діяльності” на проблему якості питної води:
Безконтрольний і необґрунтований промисловий видобуток пісків з позицій чіткого визначення місць (родовищ) та можливих обсягів видобутку, які б забезпечували мінімальний негативний вплив на довкілля, став не тільки соціально-економічною проблемою суспільного життя нашої області.
„Генерали” піщаних кар’єрів разом з „кришуючою” владою, не усвідомлюють усіх тих бід і негараздів, що провокуються їх „виробничою діяльністю” у зоні Олешківських пісків – тут піски мільйонами тонн вивозились і вивозяться протягом останнього десятиліття під прикриттям реалізації проектів побудови протипожежних ставків-накопичувачів і під’їзних доріг. Досить кричущою є ситуація біля с. Подокалинівка – саме по цих „родовищах” вже прийнято не одне судове рішення, видано не одне розпорядження облдержадміністрації. Але більшість з них вирішує питання перерозподілу „власності” на кар’єри, а не питання захисту довкілля та збереження всенародної природо-ресурсної бази. А треба зазначити, що саме в цій зоні стародавньо-дельтових горбистих піщаних рівнин унікальні Козаче-Лагерна та Олешківська масив-арени формують унікально цінний масив питної води, яка за своєю якістю не має аналогів навіть у Європі... А херсонці продовжують пити практично технічну воду...
Крім того, саме в цій зоні чітко відслідковується сезонне коливання рівнів ґрунтових вод, що пов’язано з роботою Північно-Кримського каналу. Вже в перші дні після його заповнення весною підіймаються рівні ґрунтових вод в с.Чорнянка, Нова Маячка, Стара Маячка, а також с. Великі Копані, Подокалинівка, Тарасівка та прилеглих територіях, вертикальний дренаж працює постійно і навіть незначна зупинка його різко погіршує гідромеліоративну обстановку.

Досить показовим з цього питання може бути хронологічний фото-фактаж, що надається у окремому додатку і відображає «стан» одного із селищ Херсонщини – Нової Маячки, яке розташоване на північній окраїні «найбільшої в Європі піщаної пустелі», якій на сьогодні надають статус Національного природного парку «Олешківські піски»… Нам можна позаздрити – реальне словосполучення «затоплена пустеля» можливе лише на Херсонщині…
Статистично-звітна „позитивна” робота дренажів призводить до значних „водообмінів” поверхневих, ґрунтових та підземних вод… І „видобуті” під Подокалинівкою (а це всього з десяток кілометрів від Нової Маячки) або в іншому місці піски, з однієї сторони зменшують „відстань” між опадами, що розчиняють по поверхні все можливе, та ґрунтовими і підземними водами, спричиняючи як підвищення „ефективності” процесів регіонального підтоплення, так і забруднення унікальних підземних горизонтів питної води. Видобуток пісків під Подокалинівкою чітко „корелюється” з погіршенням гідрогеологічної ситуації. А ми чомусь не бажаємо збагнути, що піщані кучугури були і водонакопичувачами, і фільтрами... І праві сучасні екологи, які стверджують, що нам ... „нема чого чекати милості від природи, після того ... що ми з нею зробили”.

В той же час проблема питного водопостачання начебто має чи не найбільшу законодавчу та нормативно-правову базу – але відсутність системності у прийнятті рішень (кожний „галузевий” інтерес опрацьовує рішення „під себе”), їх велика кількість і взаємо-виключення створюють умови для постійного погіршення ситуації. Для регіону, який в Україні „має” чи не найбільші водні ресурси, питання питного водопостачання є чи не найкритичнішим.
Проблема питного водопостачання потребує окремого фахового розгляду на основі багатошарової мапо-узагальненої інформації про стан поверхневих та підземних джерел питної води, вплив на них певних об’єктів, урбанізованих територій та промислово-міських агломерацій, систем зрошення, дренажу та водовідведення тощо. І формування в подальшому єдиного програмного законодавчого акту щодо водозабезпечення та обґрунтовано раціонального водокористування в Україні в цілому та по кожному регіону (басейну) окремо.

Підводячи певну риску під викладеним матеріалом, змушені констатувати, що сьогодні для Херсонщини, як і для ряду інших областей, найголовнішою складовою стратегії „соціально-економічного розвитку” регіону має стати стратегія екологічного оздоровлення територій, адже область чітко і впевнено лідирує в Україні за показниками захворюваності населення туберкульозом, гепатитом-А та онкохворобами, за темпами деградації земель, зниження якості питної води та продуктів харчування тощо – і все це є наслідком реалізації наших грандіозних планів „великих перемог” на природою.
За таких умов розвиток аграрного сектору суспільного виробництва в області має, в першу чергу, спиратись на засади відновлення певних показників соціально-екологічного стану довкілля, на засади сталого розвитку з максимальним адаптуванням до конкретних природно-кліматичних умов та показників тих чи інших територій, без радикальних змін та втручання в екологічну рівновагу.

З огляду на зазначене необхідно переосмислити підходи до структури аграрного сектору, що склалась на сьогодні в силу прийняття свого часу цілої низки екологічно незбалансованих рішень та „індустріалізації” сільського господарства.
Перш за все, територія області має бути чітко районована за типами та якістю грунтів, допустимими водно-господарськими навантаженнями, умовами вирощування тих чи інших сільськогосподарських культур, а також розведення та вирощування сільськогосподарських тварин та птиці.
Ми впевнені, що таке районування (за умов, перш за все, еколого-технологічної, оптимізації водокористування та відмови від широкомасштабного тотального зрошення, що вже призвело до певних незворотних негативів) дасть змогу побачити необхідність та можливість зниження водно-техногенного навантаження на землі регіону шляхом:
- відродження у максимально-можливих обсягах виноградарства та садівництва;
- відродження вирощування екологічно чистої овочевої та бахчевої сировини для виробництва продуктів дитячого та дієтичного харчування (а це є основою розвитку та успішного функціонування рекреаційних територій відпочинку, оздоровлення та лікування у Приазов’ї та Причорномор’ї);
- відродження до оптимізованих (науково обгрунтованих) обсягів вівчарства з регламентованим (чергування та обмеження) випасом на територіях залуження, перелогу та, можливо, буферних зон природоохоронних об’єктів;
- відродження родючості певних територій деградованих земель (ерозія, підтоплення, осолонцювання та засолення тощо) за рахунок залуження та вирощування багаторічних кормових культур – меліорантів та медоносів (буркун, фацелія, доник тощо);
- відродження та розвиток виробничих потужностей переробки сільськогосподарської сировини, виробництво високорентабельної та конкурентноспроможної на світових ринках продукції найвищого ґатунку, в тому числі (і в першу чергу) – дитячого та дієтичного харчування.
Можливо, на нашу думку, раціонально повернутись до оптимізованого збільшення площ вирощування кукурудзи – і як зернової, і як кормової культури – адже ця культура „реалізує” найвищі ККД використання поливної води (до 70%), а також щодо можливостей вирощування на подових територіях з осолонцьованими супісками бавовника – природного меліоранта, що досить добре почувається на таких „деградованих” землях.
Вірогідно, що можливі і інші „стратегічні підходи” до вирішення комплексу соціально-екологічних проблем регіону та визначення шляхів нашого розвитку, але за будь-яких умов ми маємо однозначно обмежити надмірне водонавантаження на території „тотального зрошення”, переглянути підходи щодо функціонування існуючих зрошувальних систем, визначити пріоритети та обрахувати „задіяні” під їх реалізацію площі (з нанесенням на картографічний матеріал), з метою реабілітації розглянути необхідність зменшення площ (але підвищити високими технологіями їх віддачу) під вирощування сільськогосподарських культур, в тому числі і зернової групи.

Не менш дошкульною для регіону є і проблема „відкритих” водних ресурсів Херсонщини – в останній час різко зросла динаміка погіршення якості самої води за рахунок її забруднення з різних „техногенних джерел”. В першу чергу це відчувається за рахунок інтенсивно прогресуючих процесів замулення акваторії Каховського водосховища, яке є на сьогодні величезним відстійником всього Дніпровського каскаду з розвинутою „береговою промисловою інфраструктурою”, „заповідного нижнього Дніпра” – єдиної частини нашого Славутича, що ще намагається протистояти „нашим перемогам” і залишатися у первозданному стані. Це зразу ж відбивається на динаміці „здобутків” рибопромислового комплексу - ще донедавна достатньо значимої складової у своєму вкладі в харчову промисловість краю та України.

За різними джерелами, з огляду на різке погіршення екологічного стану нижнього Дніпра, „продуктивність водної ниви” впала у 20 – 50 разів... З року в рік стають практично постійними і все більш катастрофічними явища замору риби в тих чи інших частинах як Каховського водосховища, так і Дніпра з його заплавами у нижній частині, а також Дніпровського лиману...
А негативні процеси прогресують... І про це вже неодноразово говорили і говорять фахівці і в наукових працях, і на спеціалізованих нарадах, і у ЗМІ... Ось лише перелік кількох газетних і наукових публікацій останніх років...:
„Голос України” від 14 березня 2006 року, № 46 („Хвора земля не стане годувальницею”); „Надзвичайна ситуація”, №3, 2008р. („Добрий господар плекає землю, а байдужий нищить”); Вісник Національної Академії Наук №7, 2007р. („Після „Великої меліорації”” – Критичні думки щодо проекту „Стратегії економічного та соціального розвитку Херсонської області до 2015 року”); „Експрес”, 28 березня – 2 квітня 2009р. („Українські чорноземи зникають”); „Голос України”, 2 квітня 2009р., №59 („Наші чорноземи - неоціненне надбання природи”). Ці ж питання були лейтмотивом науково-практичної регіональної наради „Можливості сучасних ГІС/ДЗЗ-технологій у сприянні вирішення проблем Херсонщини”, що відбулася в м.Херсоні 19-20 вересня 2007 року.
Але регіональна держадміністрація чомусь цього крику чути не хоче... І тоді виникає питання – а на яких реаліях та на якому земельному ресурсі ми будуємо свою аграрну політику „міфічних” перемог, зростань, здобутків...
І не можна сказати, що ситуація „невідома для найвищих ешелонів влади”... – ось виклад із одного офіційного документу, направленого до Кабінету Міністрів України близько 5-6 років тому:
... „Процеси підтоплення, які охопили значну територію країни, особливо південні області, за оцінками МНС, можна віднести до “постійно діючої надзвичайної ситуації” (рівень ґрунтових вод на водозабірних ділянках Запорізької, Херсонської, Миколаївської, Одеської, Черкаської областей значно перевищував (до 1,0 - 1,2 м) середні багаторічні значення протягом останніх років, а аналіз розвитку та масштабу підтоплення в південних областях України вимагає вирішення цієї проблеми на національному рівні з відповідним законодавчим забезпеченням.
Без екологічного оздоровлення свого середовища проживання та діяльності людина фізично не зможе бути здоровою..., а держава – міцною та незалежною...
Для забезпечення об’єктивності та розуміння нашої позиції також надаємо деякі уривки з офіційних документів (додатки 1.1. – 1.2.).

Додаток 1.1.

Державне управлінні охорони навколишнього природного середовища в Херсонській області (липень 2009 р.).

Регіональна доповідь про стан навколишнього природного середовища Херсонської області у 2008 році.

... 6.1.2. Деградація земель

Загальна площа земель сільськогосподарського призначення в області складає 1970 тисяч га.
Площа дефляційно-небезпечних земель складає 1689,3 тис. га. Водна ерозія поширена на схилах долин ріки Інгульця, Каховського водосховища та Дніпровського лиману. Найбільше прогресує водна ерозія у Бериславському та Великолепетиському районах, вітрова - у Каховському, Верхньорогачицькому, Нижньосірогозькому та Генічеському районах.
Площа засолених земель по області зросла на 51,7% або на 201,2 тис. га і складає 590,6 тис. га. В господарствах області в 2008 році було проведено гіпсування на площі 1,31 тис. га (2007 рік – 0,515 тис. га), з внесенням фосфогіпсу 4,61 тис.тонн (2007 рік – 1,126 тис. тонн).
Враховуючи агрохімічний стан ґрунтів області, середньозважена потреба в мінеральних добривах на землях становить 135,8 кг/га.
В 2008 році на поля області внесено 10,0 тис. тонн (2007 році – 44,3 тис. тонн) органічних добрив.
Вміст гумусу в ґрунтах області складає 2,36%, що на 0,17% нижче даних попередніх обстежень. Це означає, що за останні 5 років з кожного гектару площі, з орного шару ґрунту, щорічно втрачалось по 576 кг гумусу...

... 7.2.2. Екзогенні геологічні процеси...,
пункт Підтоплення

... Природні умови Херсонської області та водно-меліоративні заходи визначають широкий розвиток процесу підтоплення. За останні десятиріччя процес підтоплення активно розвивається і досяг критичного стану, здатного призвести до виведення великих земельних масивів з господарчого використання. Підвищення рівня ґрунтових вод сприяє водонасиченню ґрунтів зони аерації, погіршує їх фізико-механічні властивості, що призводить до розвитку негативних явищ, які впливають на стан будівель та споруд, збільшують сейсмічність ділянок на 1-2 бали.

 Процес розвитку підтоплення обумовлюють два основних чинники:
- ступінь природної підтопляємості (природне підтоплення та дренованість);
- ступінь техногенного (водогосподарського) навантаження....

... Відзначається підйом середньорічного рівня ґрунтових вод за багаторічний період в середньому зі швидкістю 0,1-0,3 м/рік.
В 2008 році спостерігається переважно підйом середньорічного рівня (на 0,05-0,31м), лише на південному сході (Північноприсиваський гідрогеологічний підрайон) він знизився (на 0,19-0,47 м).
На окремих ділянках, розташованих безпосередньо біля магістральних каналів, встановлене значне підвищення РГВ у ґрунтових масивах внаслідок додаткового надходження (фільтрації) поверхневих вод.
Подальше розширення зони підтоплення тут буде приростати за рахунок техногенного фактору в умовах необоротного порушення водного балансу території...

Додаток 1.2.

Оцінка стану земель за даними Херсонського центру "Облдержродючість":

... За рахунок різкого зменшення кількості внесення органічних добрив (в 25 разів менше від необхідного) та недостатнього для позитивного балансу об'єму внесення мінеральних добрив - в ґрунтах області відзначається переважання процесів хімізації (декальцинація та дегуміфікація ґрунтів).
Зокрема, за період останніх 10 років відзначено зниження загального вмісту органічної речовини в ґрунтах - на 0,17 %, зменшення кількості рухомих фосфатів (на 3,0 мг/кг ґрунту) та запасів обмінного калію (на 9 мг/кг ґрунту). На сьогодні, в землеробстві регіону, для бездефіцитного балансу гумусу не вистачає біля 15 млн. т органічних добрив для щорічного внесення. Об'єми фактичного внесення органіки дуже мізерні і не в змозі перекрити статті витрат гумусу з ґрунту.
Дефіцит мінеральних речовин в ґрунті, в цілому по області, на сьогодні складає 111,4 кг/га, в тому числі - 43,2 кг/га азоту, 32,7 кг/га фосфору та 35,5 кг/га калію. При тому, що фактична доза внесення мінеральних добрив складає лише 8-му частину від необхідного.
Всі ці дані підтверджують те, що органічна речовина та мінеральні ком¬поненти ґрунту використовуються більш інтенсивно, ніж поновлюються. Ґрунти області втрачають природну родючість, важливість якої важко переоцінити, бо саме ґрунти виступають в якості основного знаряддя та засобу існування регіо¬ну.
Різке зменшення обсягів внесення органічних добрив, що спричинено ря¬дом соціально-економічних реалій - одна із основних причин прискорення процесів мінералізації та втрат гумусу...
... Значний обсяг земель області мають певний ступінь засолення та солон¬цюватості. Це питання також вимагає негайного вирішення, як за рахунок проведення робіт з хімічної меліорації, так і за рахунок удосконалення існуючих сівозмін...