Водогосподарські проблеми Нижнього Дніпра.

Критично-катастрофічні наслідки прийняття Сталіним рішень щодо побудови системи гребель і водосховищ на Дніпрі лише з військово-стратегічних забаганок та подальшого розвитку і діяльності водогосподарського комплексу у Нижньодніпровському регіоні.

Інтенсивне освоєння та розвиток територій Нижнього Подніпров’я та Причорномор’я припадає на другу половину 19-го століття, і пов’язане з відомими всьому світові іменами барона Фальц-Фейна та Дмитра Менделєєва, які певним чином визначили засади «сталого розвитку» територій Таврії та створили унікальний взірець поєднання промислового виробництва та природо-збереження – світову степову перлину заповідник «Асканія Нова» з його унікально збалансованим на місцевих ресурсах водним балансом (більше сторіччя!). Головним принципом освоєння цих територій стала відмова від зрошення земель, які, за висловом Д.І.Менделєєва, могли перетворитися в «болото»…

На початку 20-го століття фахівцями царя Миколи–ІІ було виконано обстеження Дніпра і визначено, що з метою створення водного судохідного шляху «від моря до моря» на Дніпрі можна і треба побудувати лише єдину греблю із шлюзами – біля Запоріжжя…

Саме ці застереження, без будь-яких екологічних прогнозів та економічних обгрунтувань, були проігноровані радянською владою у післявоєнні роки і побудова Каховської ГЕС з найбільшим на Дніпрі водосховищем, а потім і з системою зрошувальних каналів, призвели на сьогодні до ситуації, що характеризується, як „постійно-прогресуюча повзуча еколого-ресурсна катастрофа”...

Чому це так – добре демонструє дещо спрощена схема Дніпровського каскаду… Лише приблизно від Кременчука і до Нікополя Дніпро знаходиться у «кам’яному ложі» гранітно-базальтового тіла Криворізького рудного басейну.

Маємо зазначити, що система гребель була збудована радянською владою лише з військово стратегічних завдань, і жодних екологічних та економічних застережень в ті часи влада не сприймала… Саме тому з тих часів «еко-моніторинг» басейну Дніпра був націлений на «перемоги соціалізму над природою». Практично нічого не змінилося і в наші часи, і більше того, зруйнована в останні роки на всіх рівнях система екологічного моніторингу не дає нам реалістичного уявлення про довгострокову сутність (в тому числі з урахуванням довгострокових глобальних змін клімату!) природних та техногенних причин постійно-прогресуючих негативів та прогресуючих незворотних втрат еколого-ресурсного, точніше життєзабезпечуючого, потенціалу, викликаних «глобальними перемогами над природою».

Внаслідок спорудження Каховського водосховища долина р. Дніпра із зони розвантаження підземних вод перетворилась в зону їх підпору та зворотного живлення. Відбулося обводнення верхньої частини неогенових вапняків (раніше безводних) по всьому периметру водосховища. Вплив водосховища, з різною інтенсивністю, простежується на відстані 30-150 км (вглиб плато).

Регіональний розвиток підпору Каховського водосховища та іригаційних каналів, формування куполів підземних вод на зрошувальних масивах на півдні області перетворили долину р. Дніпра, північну прибережну частину озера Сиваш та заток Чорного моря із зон розвантаження підземних вод в зону їх інтенсивного живлення – тож область майже цілком втратила регіональне природне дренування і внаслідок цього розвантаження підземних вод має переважно висхідний характер.

До цього на сьогодні добавились і глобальні зміни клімату в останні десятиліття, що досить суттєво позначилось на кількості опадів в південному регіоні – в останнє десятиліття їх середньорічна кількість вже становить 420 - 480 мм, а 2009 році склала 560 мм.

За наявної геології та рукотворних змін гідрології води Каховського водосховища на початку – в середині 80-десятих років минулого століття завершили процеси «заповнення зон поверхневої аерації» грунтів і на певних подових територіях почали «фонтанувати». За умов зростання негативного впливу глобальних змін клімату (потепління, збільшення кількості та нерівномірності опадів, ризики повеней) слід очікувати інтенсифікації процесів заболочення подових територій, територій максимального впливу магістральних каналів та систем зрошення (стає зрозумілою динаміка постійного зростання площ підтоплення, яка сягає в середньому до 50 000 га в рік) та опустелювання за рахунок засолення та осолонцювання «прилеглих» до зон заболочення «площинних підвищень» з інтенсивною експлуатацією (в тому числі – ненормованим зрошенням земель) на досить значних територіях регіону.

Все це наглядно доводять дві офіційні картосхеми - Картосхема систем зрошення станом на 1985 рік та Картосхема забруднення земель, оприлюднена Кабінетом Міністрів України у серпні 2013 року

  А катастрофічні втрати земель сільськогосподарського призначення демонструють Порівняльні дані рівня деградації земель на Херсонщині за офіційними показниками 1990 та 2007 років

Проте „постійно-прогресуюча повзуча еколого-ресурсна катастрофа” в нашому регіоні має ще один, надзвичайно негативний аспект – підтоплення та затоплення територій і населених пунктів…

Факти, оприлюднені на Дніпровському Форумі громадськості 6-7 липня 2012 р. фахівцями та вченими України та Білорусі, засвідчили постійне погіршення гідрологічного режиму по всьому басейну, що особливо відображається на ситуації в Україні. Враховуючи глобальні зміни клімату водозбір басейну на сьогодні зріс і за умов вільного стоку в Чорне море Дніпро мав би виносити до 63-67 млрд. кубометрів води – але водостік у море становить лише 35-38 млрд. кубометрів. За рахунок водовідбору на питні та технічні потреби (до 5-6 млрд. кубометрів) та фільтраційних процесів у Київському, Канівському, Кременчуцькому та Каховському водосховищах (до 25 млрд. кубометрів) Дніпро з «каскадом гребель» практично «підтопив» більшу частину прилеглих територій та сам перетворився в болото…

Одним з перших документів офіційного визнання погіршення гідрогеологічної та соціально-екологічної ситуації в регіоні стали розпорядження Ради Міністрів УРСР – від 28 липня 1977 р. № 584-р стосовно ліквідації наслідків підтоплення м. Херсона і від 28 серпня 1978 р. № 547-р стосовно ліквідації наслідків підтоплення окремих територій м. Херсона та інших міст і населених пунктів Херсонської області – таких у відповідному додатку вже тоді було 51!

На сьогодні кількість населених пунктів Херсонщини, що потерпають від підтоплення та затоплення, сягнула 258!!!

Ситуація погіршується з кожним роком, а останні «реалії постійно прогресуючих проявів підтоплення і затоплення» демонструю офіційні відео-факти та фото-хронологія цих проявів в останні роки…

«Правові засади» бездіяльності органів виконавчої влади всіх рівнів засвідчує чимало документів, і про це має бути окрема розмова на рівні правоохоронних установ, оскільки головною перепоною у реальному вирішенні зазначених питань є корупційна складова та відомчі інтереси…
Не менш катастрофічною є і проблема екологічного стану Дніпра, особливо в його нижній частині… За рахунок змін гідрологічного режиму Дніпро практично «само-отруївся», і свідченням тому – показники вилову цінних порід риби за останні 60 років.

За сучасними оцінками фахівців до Чорного моря з огляду на процеси інфільтрації, які «топлять» третину України, Дніпро не доносить орієнтовно 25 млрд. куб. м. води з 65 – 68 млрд. куб. м. водозбору його басейну. І як наслідок, практично заболоченими і само-отруєними є акваторії Дніпра на всій території Херсонщини, де природна біологічна продуктивність за останні 30 років знизилася у 32-35 разів, а із випущених риборозплідними підприємствами 10000 штук малька різних видів риб, більшість з яких в Дніпрі не розмножується, виживає лише 1-2!!!

Середньорічний випуск одно-дворічної молоді в Нижній Дніпро та Каховське водосховище за офіційними показниками оцінюється в 700 тонн, а вилов з цієї акваторії – лише до 95-100 тонн!!!

З 2008 року в Нижній Дніпро було випущено майже 450 тисяч екз. молоді стерляді – не виловлено жодної!!! Аналогічна ситуація з осетровими.
То на що ж тоді держава витрачає чималі кошти, і де «економіка» зростання?

Кричущими є і показники «втрат» рибних ресурсів при заморах – за даними тієї ж «Херсондержрибоохорони» в 2006 році загинуло більше 20 тонн карася та бичка, в 2007 році – більше 10 тонн товстолобика та майже 60 тонн бичка, у 2008 році – 640 тонн карася, 15 тонн тюльки, майже 4,5 млн. екз. бичка… В подальші роки фіксуються в основному показники в екземплярному обчисленні – вагові дані навіть важко уявити!