Новини. Події

02.02.2022
Результати фотоконкурсу від Центру екологічної інформації
Центр екологічної інформації бібліотеки Гончара радий оголосити про завершення фото-конкурсу до Дня ...

Детальніше...

02.02.2022
Гончарівка роздає подарунки
На початку тижня співробітники Центру екологічної інформації бібліотеки Гончара завітали до Херсонської ...

Детальніше...

30.01.2022
Глядачі Гончарівки у захваті від фільму «Без тями від зброї»
За кілька днів до показу ми довго вагалися, яку ж стрічку обрати. Але фільм "Без тями від зброї" ...

Детальніше...

Всі новини

Голосування
Як Ви ставитесь до бродячих тварин в місті?







Випадкове фото



 День Дніпра

Вже традиційно щороку 6 липня відзначається Міжнародний День Дніпра – річки, яка для України є визначальною і життєво важливою в багатьох суспільних аспектах нашої життєдіяльності.
В цьому році цей знаменний день за ініціативи Інституту проблем природокористування та екології НАН України і Національного екологічного центру України (НЕЦУ) був відзначений круглим столом «Потенційні загрози будівництва та експлуатації міжнародного річкового шляху Е40 Гданськ – Херсон довкіллю та сталому розвитку басейну Дніпра», який відбувся 8 липня в м. Дніпрі.
Представники екологічної громадськості Херсонщини також брали участь в обговорені проблем Дніпра та формуванні організаційних та правових засад поверненню Дніпру-Славутичу його природних можливостей самозахисту, само-відтворення та сталого розвитку за умов виконання нами всіх необхідних засад його відновлення та збереження як основи безпеки нашої життєдіяльності та заради наших дітей та онуків.
Нижче деякі первинні матеріали, що розглядались на круглому столі.


МІЖНАРОДНИЙ ВОДНИЙ ШЛЯХ Е40 ГДАНСЬК - ХЕРСОН ДЖЕРЕЛО БАГАТСТВА ЧИ ГЕНЕРАТОР КАТАСТРОФ?

"Із варягів у греки", або Чим небезпечний водний шлях з Балтійського моря в Чорне


четвер, 11 квітень 2019, 8:05

У вівторок, 9 квітня, в Києві пройшов круглий стіл, присвячений наймасштабнішому транспортному проекту сучасності в Східній Європі, який отримав назву Е40.
Йдеться про водний шлях з Балтійського моря в Чорне, який існував у Київській Русі, а потім з XVII століття - в Речі Посполитій. Шлях проходив по Віслі, Західному Бугу, Прип'яті та Дніпру. Він використовувався ще на початку минулого століття - є свідчення, що тоді навіть військові кораблі проходили з Балтики до Чорного моря. Однак в бурхливому ХХ столітті цей водний шлях прийшов до повного занепаду, передають Патріоти України з посиланням на Факты. Далі - мовою оригіналу:
"— И вот теперь возник проект его восстановления, на который из бюджета Европейского союза планируется истратить 12 миллиардов евро, — заявил глава общественной организации «Чистий Днiпро» Дмитрий Надеев. — Львиная доля этой суммы предназначается Польше — около 11 миллиардов евро. Для Украины предусмотрены относительно небольшие деньги — 32 миллиона евро. Эти средства должны быть направлены на углубление украинского участка Припяти, восстановление фарватера на Киевском водохранилище и модернизацию шлюзов на каскаде водохранилищ Днепра.
Известно, что в 1986 году после аварии на Чернобыльской АЭС на дне Припяти и Киевского водохранилища осели огромные объемы радиоактивных веществ. На дне водохранилища тогда вырыли так называемые гравитационные ловушки — чтобы они притягивали к себе радиационные взвеси. Важно, чтобы, когда начнутся работы по углублению фарватера на Киевском водохранилище, гравитационные ловушки не были задеты. Иначе со дна в воду могут попасть радиоактивные отложения, которые сейчас покоятся под более поздними слоями. Прежде чем приступать к выполнению проекта Е40, нужно выполнить масштабное исследование дна Припяти и Киевского моря. Такие работы там не проводились уже много лет.
— Беларусь не имеет выхода ни к одному из морей, а реализация проекта Е40 откроет ей такой выход, — говорит эксперт Денис Лавникевич. — Не удивительно, что Беларусь лоббирует данный проект. Даже если Е40 не будет воплощен, Минск выполнит свою часть работ по его реализации — чтобы получить возможность направлять торговые суда в Балтику. Припять на своем пути по белорусскому Полесью делает множество поворотов — петляет. В Беларуси планируют выпрямить реку на определенном количестве участков и построить на ней каскад шлюзов.
Есть несколько важных аргументов в пользу Е40. Среди них такой: водный транспорт в разы дешевле, чем любой наземный (в том числе железнодорожный). К тому же при перевозке грузов по воде в атмосферу выбрасывается гораздо меньше парниковых газов, чем при использовании автомобилей и тепловозов. Планируется, что по Е40 будут ежегодно транспортировать от четырех до шести миллионов тонн различных грузов. Это очень много.
Нужно понимать, что если Украина откажется от участия в Е40 из опасения, что будут подняты радиоактивные отложения со дна Припяти и Киевского водохранилища, то это не спасет ее от радиационной угрозы — дно Припяти на своей территории потревожит Беларусь. Она имеет на это право. При этом ничего от себя в загрязнения не внесет — что с Украины прилетело в 1986 году, то теперь к ней поплывет.
— Следует сказать еще об одном риске выпрямления русла Припяти на территории Беларуси, — заявил эколог Алексей Василюк. — То, что эта речка сильно петляет, очень важно для экосистемы — благодаря многочисленным изгибам Припяти вода задерживается в Полесье, делает этот природный регион достаточно влажным. Если Припять выпрямить, вода будет быстро стекать в Днепр, и Полесье начнет засыхать. Это неизбежно отразится на климате — лето будет еще жарче (в том числе в Киеве), чем сейчас.
— Проектом Е40 предусмотрен проход по этому водному пути судов с осадкой от 2 метров до 2 метров 80 сантиметров, — говорит адвокат Татьяна Харина. — К сожалению, во многих местах по предполагаемому маршруту глубины недостаточны для прохода таких судов. Это значит, что реализовать проект без дноуглубительных работ не удастся.
— На данный момент нет возможности объективно оценить риск от воплощения Е40 — у нас для этого мало научных данных, — заявил представитель Кабинета министров в Верховной Раде Украины народный депутат Вадим Денисенко. — Поэтому нынешняя дискуссия носит, к сожалению, лишь теоретический характер. Следует сказать, что в в Европе активно используются транспортные возможности рек — Дуная, Рейна и других. Возможности нашей главной артерии — Днепра — в этом отношении используются очень слабо. Значит, Украина теряет значительную экономическую выгоду. В такой ситуации нужно найти рациональный баланс между экономикой и экологией. Проще всего, прикрываясь заботой о природе, запрещать любые коммерческие проекты на воде. Это пагубная практика. Нам нужно помогать Днепру и другим водоемам быть чистыми и полноводными. Для этого следует проводить дноуглубительные и многие другие работы. А если и дальше сидеть сложа руки, запасы рыбы продолжат сокращаться, Днепр по прежнему будет каждое лето зацветать, а плантации водного ореха (чилима) — все более разрастаться (между листьями чилима не проникает солнечный свет, и вода под его зарослями мертвая — в ней нет живых существ).
Прежде чем принимать решение об участии в Е40, нужно провести комплексное научное исследование. Кроме того, нам приходится принимать во внимание опасность, которая исходит от государства-агрессора. Инцидент в Керченском проливе показал, что Москва может предпринять попытку заблокировать наши порты не только на Азовском море, но и на Черном."
Джерело

Організаційні та нормативно правові колізії і проблеми проекту Е40. з огляду на ігнорування владою України зобов’язань перед ЄС та вимог чинного законодавства

Ладичук Дмитрий Александрович – к.с.-г.н., доцент кафедри гідротехнічного будівництва, водної інженерії і водних технологій, заступник декана факультету водного господарства, будівництва і землевпорядкування з наукової роботи та міжнародної діяльності, керівник експертно-аналітичної робочої групи Незалежної громадської екологічної ради Херсонської області.
Романенко Григорій Михайлович – к.х.н., Голова Незалежної громадської екологічної ради Херсонської області, член Національної екологічної ради України
Чачібая Олексій Григорович – директор Національного природного парка «Нижньодніпровський», член басейнової ради нижнього Дніпра.

Добре відомо, що ідея створення водного шляху з Балтійського моря до Чорного моря, або як казали у древні часи – «Із варягів у греки», неодноразово і реалізувалась – з переволоками у часи середньовіччя, і надихала на певні реальні дії – проект царя Миколи ІІ побудувати греблю із шлюзами біля Запоріжжя для забезпечення судноплавства по всьому Дніпру був реалізований побудовою Дніпрогесу.
На сьогодні ця ідея конкретно заохочується на рівні ЄС і вже має певну організаційно-фінансову перспективу, яка визначена розробкою транспортного проекту Е40 Гданськ – Херсон.
Головну роль в цьому проекті має відігравати Польща, а також Білорусія. Україні в цьому проекті чомусь відведена як найменша частина коштів (32 млн. євро з 12 млрд. євро на проект), що виділяються ЄС, так і незрозумілим «переліком» нашої частини конкретних завдань: поглиблення української частини Прип’яті, відновлення фарватеру на Київському водосховищі та модернізація шлюзів на каскаді водосховищ Дніпра.
Маємо зазначити, що нарівні держави вже неодноразово піднімалось питання відновлення товарних перевезень по Дніпру, в тому числі – знаменитих херсонських кавунів баржами за дорученням Кабміну.
На користь проекту Е40 є багато аргументів, але, в той же час, і ризиків, пов’язаних як із станом самого Дніпра, так і з огляду на стан гідроспоруд на ньому, що за певною інформацією вже сягнув рівня критичності, і «модернізація шлюзів» - це лише частина робіт, що мають забезпечити безпеку руху головною рікою України. І в цьому аспекті є абсолютно резонними заяви різного рівня про необхідність проведення досить значного комплексу наукових екологічних експертно-моніторингових досліджень та робіт на українській частини Прип’яті та на всьому каскаді водосховищ Дніпра та Нижньому Дніпрі.
Цього вимагають і наші зобов’язання перед ЄС після підписання угоди про Асоціацію, а також прийняття нами відповідних законів, і зокрема Законам України «Про ратифікацію Протоколу про стратегічну екологічну оцінку до Конвенції про оцінку впливу на навколишнє середовище у транскордонному контексті» (№ 562-VIII від 1 липня 2015 року), «Про стратегічну екологічну оцінку» (№ 2354-VIII від 20 березня 2018 року), а також «ПРОТОКОЛу про стратегічну екологічну оцінку до Конвенції про оцінку впливу на навколишнє середовище у транскордонному контексті».
Головним документом треба вважати саме Закон України «Про стратегічну екологічну оцінку», який вступив у дію 12 жовтня 2018 року, і до 12 квітня 2019 року мав бути забезпечений необхідними підзаконними нормативно-правовими актами, які б забезпечили його реалізацію з позицій оцінки будь якого, і в першу чергу – «стратегічного» проекту.
Але до сьогодні будь яких нормативно-правових актів КМУ або Мінприроди чи МОЗу (головні відповідальні за реалізацію положень закону) ми не бачимо.
Більше того, 20 червня поточного року Президент України В.Зеленський своїми Указом № 419/2019 «Про визнання такими, що втратили чинність, деяких указів Президента України» практично знищив державну систему установ, які б мали відповідати за певні складові державного контролю за станом еколого-ресурсної ситуації за всіма напрямками природокористування і мали б забезпечувати виконання завдань стратегічної екологічної оцінки в першу чергу таких проектів, як Е40.
Абсолютно незрозумілою є на сьогодні функція Держводагентства України, у якого ліквідовані всі регіональні та територіальні органи, а також всі контролюючі функції! А які сьогодні повноваження у басейнової ради нижнього Дніпра? І взагалі хто і за що відповідає з огляду на критичний стан всього водного господарства України?
Крім того, цим же Указом практично ліквідували Державну службу геології та надр України, Державну санітарно-епідеміологічну службу України, Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, Державну екологічну інспекцію України, Державне агентство екологічних інвестицій України.
Державне агентство рибного господарства України «вернули в рамки» Державного комітету рибного господарства України.
А Державне агентство земельних ресурсів України вже НЕ виконує цілу низку завдань, в тому числі щодо
"впровадження географічних інформаційних систем, здійснення топографо-геодезичної і картографічної діяльності" і т.д.
Тож постає ціла низка питань, як, скажімо: хто забезпечить розробку стратегії розвитку території НПП «Нижньодніпровський» з позицій земельних відносин у берегових зонах та нанесення і затвердження їх у картографічному вигляді та «винесе в натуру»?
І з огляду на наші «міжнародні екологічні відносини» перед нами постає низка питань, і зокрема:
- Хто і яким чином буде представляти інтереси України і її природних ресурсів, що належать народу, на високому професійному рівні?
- Хто має персонально відповідати за економічну перспективу та екологічну стабільність зачеплених проектом Е40 територій і акваторій у разі реалізації проекту?
- Яким чином громадськість зможе контролювати весь процес опрацювання, погодження, експертної оцінки та реалізації проекту?
Ми можемо лише сподіватись на допомогу фахівців ЄС, і в першу чергу представників Польщі, у формуванні запитів на установи ЄС та до вищих органів влади України з конкретними вимогами забезпечити термінове опрацювання всієї нормативно-правової бази для виконання вимог вищезазначених Законів України.
Ми готові до спільної праці у відпрацюванні належних звернень, подань тощо.
 

 Відкрите звернення

Шановні добродії!

Реальні соціально-економічна та техногенно-екологічно-ресурсна складові безпеки життєдіяльності в Україні з кожним роком погіршуються, і, незважаючи на наше прагнення «стати європейською державою» за показниками життя всього населення, ми поки що прямуємо до екологічних та соціальних катастроф, які в деяких регіонах вже мають реальну конкретизацію.
В цих умовах маємо зазначити, що на користь проекту Е40 є багато аргументів, але не менше і ризиків, пов’язаних перш за все із станом самого Дніпра, а також і з огляду на стан гідроспоруд на ньому, що за певною інформацією вже сягнув рівня критичності, і «модернізація шлюзів» - це лише частина робіт, що мають забезпечити безпеку руху головною рікою України. І в цьому аспекті є абсолютно резонними заяви різного рівня про необхідність проведення досить значного комплексу наукових екологічних експертно-моніторингових досліджень та робіт не тільки на українській частини Прип’яті, а на всьому каскаді водосховищ Дніпра та Нижньому Дніпрі.

Не можна не погодитись із тезою, що влада не розглядає р. Дніпро як єдину екосистему, а окремі галузеві завдання не узгоджені одне з одним.
І резонно, що всі причетні до цієї проблеми науковці, фахівці різного профілю, громадські діячі вимагають накласти мораторій на будь-яке будівництво на Дніпрі і інших рівнинних річках до виконання стратегічних оцінок їх використання. Навіть відкритий лист авторитетних фахівців і діячів до Президента України, опублікований у щотижневику «2000» у 2017 році, та до всіх органів вищої влади, опублікований в газеті «Голос України» у вересні того ж року, залишились без відповіді…
Найстрашніше те, що ті, хто має слідкувати за виконанням вимог чинного законодавства, першими і порушують його…
Перш за все маємо констатувати, що у Водному кодексі України чітко визначено:
«Стаття 13і. Гідрографічне і водогосподарське районування території України Гідрографічною одиницею є район річкового басейну.

В Україні встановлюються 9 районів річкових басейнів:
район басейну річки Дніпро;
район басейну річки Дністер;
район басейну річки Дунай;
район басейну річки Південний Буг;
район басейну річки Дон;
район басейну річки Вісла;
район басейну річок Криму;
район басейну річок Причорномор'я;
район басейну річок Приазов'я.

У межах встановлених районів річкових басейнів центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, може виділяти суббасейни.
Межі районів річкових басейнів, суббасейнів та водогосподарських ділянок затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища…»
Тож цілком зрозуміло, що в контексті проекту Е 40 Гданськ – Херсон ми маємо розглядати весь басейн Дніпра в цілому…
В той же час, ми маємо визнати, що з певних гідрологічних та гідрогеологічних обставин є доцільним «розділити» басейн Дніпра на три суббасейни: північно-західний - від кордонів з РФ та Білорусією до греблі Київської ГЕС; середній - від греблі Київської ГЕС до греблі Дніпрогесу (Запоріжжя); південний (нижній…) – від греблі Дніпрогесу (Запоріжжя) до Дніпро-Бузького лиману…
Всі ці суббасейни мають свою специфіку і потребують різних технічних і технологічних рішень з позицій відновлення їх природних засад існування, як екологічно-безпечних частин рідного Дніпра.
Тож з огляду на зазначене, ми маємо потребу виконання відповідних вимог чинного законодавства України, яке ми прийняли з огляду на свої зобов’язання, визначені Угодою про Асоціацію з ЄС.
А це в першу чергу – Закони України «Про ратифікацію Протоколу про стратегічну екологічну оцінку до Конвенції про оцінку впливу на навколишнє середовище у транскордонному контексті» (№ 562-VIII від 1 липня 2015 року) та «Про стратегічну екологічну оцінку» (№ 2354-VIII від 20 березня 2018 року), а також «ПРОТОКОЛу про стратегічну екологічну оцінку до Конвенції про оцінку впливу на навколишнє середовище у транскордонному контексті».
Головним документом треба вважати саме Закон України «Про стратегічну екологічну оцінку», який вступив у дію 12 жовтня 2018 року, і до 12 квітня 2019 року мав бути забезпечений необхідними підзаконними нормативно-правовими актами, які б забезпечили його реалізацію з позицій оцінки будь якого, і в першу чергу – «стратегічного» проекту.
Але до сьогодні будь яких нормативно-правових актів КМУ або Мінприроди чи МОЗу (головні відповідальні за реалізацію положень закону) ми не бачимо.
Більше того, 20 червня поточного року Президент України В.Зеленський своїми Указом № 419/2019 «Про визнання такими, що втратили чинність, деяких указів Президента України» практично знищив державну систему установ, які б мали відповідати за певні складові державного контролю за станом еколого-ресурсної ситуації за всіма напрямками природокористування і мали б забезпечувати виконання завдань стратегічної екологічної оцінки в першу чергу таких проектів, як Е40.
Тож з огляду на зазначене вище вважаємо за необхідне у зверненні Круглого Столу до органів влади чітко сформулювати питання до:
- КМУ щодо засад і термінів виконання ним Прикінцевих положень ЗУ «Про стратегічну екологічну оцінку», а також щодо діяльності і повноважень установ державного контролю за всіма показниками природоохоронного, еколого-ресурсного та соціально-медичного захисту нашої життєдіяльності;
- Мінприроди та МОЗ України щодо їх дій і повноважень, як головних координаторів та контролюючих установ, для виконання вимог ЗУ «Про стратегічну екологічну оцінку»;
- Мінприроди щодо роз’яснень реальних повноважень Держводгоспу (Держводагенства) України, чіткого визначення басейну, і можливо, суббасейнів Дніпра та повноважень і завдань відповідної басейнової ради Дніпра…
- Мінприроди щодо роз’яснень і критеріїв формування реальних організаційно-фінансових можливостей проведення всього необхідного комплексу наукових екологічних експертно-моніторингових досліджень та робіт за участі фахівців НАНУ, галузевих наукових установ, представників державних установ та громадських організацій, і, цілком резонно – представників ЄС, зокрема Польщі.
Сподіваємось на розуміння нашої позиції та подальшу співпрацю заради відродження і збереження як Дніпра-Славутича, так і просто умов для безпечного життя для наших дітей і онуків на рідній землі.

З повагою,

Ладичук Дмитрий Александрович – к.с.-г.н., доцент кафедри гідротехнічного будівництва, водної інженерії і водних технологій, заступник декана факультету водного господарства, будівництва і землеустрою з наукової роботи та міжнародної діяльності, керівник експертно-аналітичної робочої групи Незалежної громадської екологічної ради Херсонської області.
Романенко Григорій Михайлович – к.х.н., Голова Незалежної громадської екологічної ради Херсонської області, член Національної екологічної ради України
Чачібая Олексій Григорович – директор Національного природного парка «Нижньодніпровський», член басейнової ради нижнього Дніпра.



Екологічний календар