Підростає «обмінний фонд»

У працівників національного біосферного заповідника «Асканія-Нова» клопотів вистачає завжди, проте весна для них — пора найвідповідальніша. Тут починається сезон вигодовування малечі, причому далеко не завжди цю місію беруть на себе «біологічні» батьки. Молодший науковий співробітник заповідника Вікторія Смоголь говорить, що часом тварини з якихось причин відмовляються від «спілкування» зі своїми ж нащадками, а іноді їх відлучають, аби вони швидше звикли до людей і змогли легко акліматизуватися після переїзду до зоопарку чи приватного розплідника. Ось і зараз у вольєрі «Асканії-Нової» гуляють та граються досхочу трійко молодесеньких оленят Давида — представниць дуже рідкісної породи, якої в дикій природі взагалі не збереглося. Плямисті олениці, названі Катею, Мілою та Лесею, людей вже давно перестали боятися: навпаки, кидаються до будь-кого з відвідувачів вольєра і починають шукати заповітну пляшечку з парним коров'ячим молоком.
Спеціально для того, щоб тварини на штучному вигодовуванні не залишалися голодними, у заповіднику тримають дійних корів, і потреба у їх «послугах» зараз дуже велика. Адже, окрім олениць Давида, їх молоко активно споживає верблюжа на ймення Зевс, незабаром численного поповнення очікують у стаді сайгаків. І науковці такою перспективою дуже задоволені: адже розмноження — доказ того, що тваринам тут створено достатньо комфортні умови. До того ж, частина поголів'я рідкісних тварин для заповідника є свого роду «операційним фондом»: надлишок копитних та пернатих обмінюють, аби поповнити колекцію екзотичними видами чи просто влити у стадо на напіввільному утриманні «свіжу кров», пояснює директор заповідника Віктор Гавриленко. Зрідка тварин і продають: адже потрібні гроші на корми, ліки та вітаміни, а державний бюджет фінансує заклад вкрай обмежено.

Володимир Дорофєєв (Новий день. – №19 (5013). – 03.05.2012)