Зелений скарб Таврійського краю

У травні свій 125-ий День народження відзначає дендрологічний парк «Асканія-Нова»
Святкові заходи у парку тривали кілька днів, привітати працівників заповідника приїхали гості з різних куточків світу. Представники краєзнавчих товариств та природоохоронних організації з Російської федерації, Польщі та Німеччини прибули до Асканії, аби насолодитись прекрасною природою та поділитись досвідом з нашими, вітчизняними науковцями.
Статус «Асканії-Нова» справді дозволяє гідно представити надбання Херсонщини в галузі паркового мистецтва та охорони навколишнього середовища. Дендропарк з часу свого заснування і до сьогодні приваблює сотні туристів та поціновувачів природи. Історія парку бере свій початок ще з 1887 року. Тоді німецький вельможа Фрідріх Фальц-Фейн вирішив розбудувати при сімейній садибі дендропарк площею 28 га. Автором проекту цього парку став теж іноземець на ім'я Дю Френ; при закладці він використав 220 видів листяних дерев та кущів та ще чимало їх садових форм. Згодом парк поповнився і хвойними рослинами.
Якщо звернутись до історії парку, що вже став повноцінним біосферним заповідником, то першим на думку приходить саме іноземне походження ідеї створення «Асканії».
Адже спочатку це був звичайнісінький сад при садибі.
Першим володарем асканіської землі став герцог Ангальт-Кетенський. У 1828 році від російського імператора Миколи І він отримав земельний наділ для розведення тонкорунних овець розміром 40x15 км. Разом з герцогом до Таврійського краю з Німеччини прибули близько 300 колоністів, усі вони мали працювати у вівчарському господарстві. Починання було досить успішним, тож незабаром пішла мова і про збільшення території земель – для випасу овець. Але недовго колоністи раділи успіху, у 1831 році степова зона страждала від жахливої засухи, саранчі та холери. Поголів'я овець вимерло, Асканія стала збитковою. Із 300 колоністів половина повернулась до Німеччини. «Вирішальною» подією стала смерть герцога, після цього землі довгий час не мали постійного володаря. Від цього борги Асканії збільшувались, за неї ніхто не хотів братись.
Єдиним поміщиком, котрий звернув увагу на ці степові території Таврії, став Фрідріх Фальц-Фейн. 16 серпня 1856 року був підписаний історичний документ – купча, за якою 49375 десятин землі перейшло у володіння до Фальц-Фейна. Новий господар розширив територію маєтку та збільшив поголів'я худоби.
Він набагато ефективніше організовував господарство. Особливо розбагатів на розведенні мериносових овець, шерсть яких дуже цінувалась на західноєвропейському ринку. Фальц-Фейн завів найкращі для того часу породи тонкорунних овець, фермерське господарство постійно поповнювалось новими землями. У кінці XIX століття Фальц-Фейни вже були найбільшими власниками землі на Україні, вони володіли 800 тисячами десятин. У їх садибах до 1912 року було більше 2000 робітників.
Парк, закладений Фальц-Фейном ще до революції, славився своєю красою серед місцевих мешканців. Схема парку була наступною: у центрі знаходився ставок, а навкруг нього – невеличкий лісок. Посередині ставу піднімався острівець, до нього можна було дістатись тільки по воді. А ще у панському ставку плавали лебеді. Майже поруч з водоймищем височіли три гірки, утворені ґрунтом від викопаного водоймища. Колись таких ставків на території села було вісім, та зберігся тільки один.
У той же час село оточував голий степ, порослий різноманіттям трав. У ньому випасали тисячі отар породистих овець. Правили цими «українськими преріями» три покоління Фальц-Фейнів поспіль. У межах садиби на початку XX століття була збудована навіть електростанція з газогенераторним двигуном. Електроенергія постачалася в панський будинок, погріб та інші будівлі. За свідченням старожилів, електростанція працювала до початку 60-х років XX століття, переживши навіть Велику Вітчизняну війну.
Фальц-Фейни розуміли, що єдиною надією на виживання в степу є вода, з якою на цій території були великі проблеми. Та все ж у 1887 році на глибині 70 м від земної поверхні вдалося досягнути пласту чистої води. Так тут з'явився артезіанський колодязь, з якого вода подавалась до водонапірної башти.
Приблизно в той же час володіння було поділене між спадкоємцями Едуарда Фальц-Фейна (сина першого власника цих земель Фрідріха). Вольдемару дісталася Асканія-Нова, але він охоче помінявся з рідним братом Фрідріхом на Дорнбург. Причиною тому було те, що Вольдемар більше цікавився технікою, а у Дорнбурзі була хороша майстерня та вправні майстри. Фрідріха ж приваблював дендрологічний парк і зібрання рідкісних тварин, над яким він працював уже не один рік.
У господарстві застосовувалася велика кількість нововведень. Серед них, наприклад, використання верблюдів для транспортних потреб та їх розведення. А ще Фальц-Фейни першими серед сільськогосподарських виробників Російської імперії застосували штучне запліднення тварин. У Дорнбурзі працювало відділення конезаводу Фальц-Фейна, де виводились найкращі на той час породи коней на півдні Україні. Лише 17% від площі всіх земель маєтку були обробленими, решта території служила пасовиськами.
Асканія-Нова пережила революції, міжусобні скандали, перевороти та дві війни. Тож сьогодні херсонці по праву пишаються нею.
Ті події вже давно стали минувшиною, і з історії акцент змістився на унікальність нашого заповідника. Адже це єдиний у своєму роді парк на штучному зрошуванні. У цілинному таврійському степу, де про зволоження грунту довгий час ніхто й не чув, людина зважилась створити цілий ліс. І починання було настільки вдалим, що дивує сучасників і дотепер. Директор біосферного заповідника «Аксканія-Нова» Віктор Гавриленко, кандидат біологічних наук, каже, що всі, хто сьогодні трудиться у дендропарку, працюють над збереженням природи, а також розвивають досягнення Фальц-Фейна та примножують його здобутки: «Протягом всіх цих років ми доводили, що Асканія варта такої шани. В тих умовах, які були тут півтора століття назад, виростити такий прекрасний дендрологічний парк було практично неможливо. Але завдяки цілеспрямованій, натхненній праці місцевих спеціалістів це було зроблено. Це щоденні зусилля асканійців, це важкий труд, але ми бачимо, що він є успішним, не кажучи вже про важливість такої праці».
Особисто відвідати дендропарк вирішили і співвітчизники знаменитого Фальц-Фейна. Так, з Німеччини до Асканії прибули гості з князівства Ангальта. Представник місцевого Товариства краєзнавців Ханс Шван розповів, що він вже довгий час подорожує світом, проте такого дива, як наш біосферний заповідник, не бачив ніде. А ще він пишається тим, що працівники дендропарку так добре піклуються про справу Фальц-Фейнів.
Серед тих, хто вітав працівників дендропарку зі святом, була і близький друг колективу, директор ДП дослідного господарства «Асканійське», Герой України Віра Найдьонова. Віра Опанасівна каже, що наш заповідник для неї вже давно став справжнім райським куточком. Вона зазначає, що «Асканія-Нова» – це місце, де вдало поєднуються природа і людська цивілізація, де інноваційні розробки застосовуються для збереження навколишнього середовища.
Урочистості з нагоди відзначення 125-річчя заснування дендропарку проходили досить масштабно. У рамках святкувань відбулась і наукова конференція, в якій взяли участь усі запрошені гості. Кажуть, що такі заходи, де збираються представники наукових товариств різних країн, розвивають і саму «Асканію». Адже кожна конференція приносить щось нове, дозволяє поділитись досвідом, а отже, все це можна буде застосувати і в дендропарку.
Адміністрація ж заповідника запевняє, що буде і надалі докладати максимум зусиль, аби починання Фальц-Фейна радувало мешканців та гостей області, підносило престиж нашого регіону та давало змогу пишатись рідним краєм.

Маргарита Коваленко (Акценти. – №22 (273). – 30.05.2012)