Заповідник на голодному пайку

Голодна смерть загрожує мешканцям національного біосферного заповідника «Асканія-Нова» через витівки українських чиновників. До зими рідкісним птахам та копитним, що тут живуть, треба купувати соковиті й концентровані корми, і гроші на це у заповідника є: завдяки платні за проведення екскурсій і продажу тварин у колекції в нашій країні й за рубіж, нинішнього року «Асканія» заробила близько восьмисот тисяч гривень. Але…витратити їх не може.
— Щойно провели тендери на закупівлю пального та кормів, і треба розраховуватися з постачальниками. Тільки концентрованих кормів нам потрібно 230 тонн, однак завезли тільки половину. І навіть за цю половину не віддали належні гроші, бо управління Державного казначейства України у Чаплинському районі не пропускає платежів, мотивуючи їх блокування введенням обмежень на використання коштів зі спецрахунків бюджетних установ, — обурений директор національного біосферного заповідника «Асканія-Нова» Віктор Гавриленко. — Для заповідника таке зволікання дуже небезпечне: ще кілька тижнів — і соковиті корми або взагалі не можна буде придбати, або їхня ціна злетить до небес — не забуваймо, що на півдні досі не закінчилася посуха. До того ж, затягування розрахунків із постачальниками тягне за собою сплату пені, а у нас немає можливості платити ще й за те, що державні фінансисти перешкоджають роботі. Нестача кормів за­грожує загибеллю рідкісних тварин, і за це хтось понесе карну відповідальність. Офіційні листи із відповідним застереженням уже скеровані до Національної академії наук України та Херсонської облдержадміністрації.
У випадку з заповідником наші можновладці зайняли позицію «сам не гам — іншому не дам». Влада вочевидь не може профінансувати витрати «Асканії» на пальне для техніки й корми для її звірини: на все про все казна асигнує лише сімдесят тисяч гривень на рік при потребі у кілька разів більшій. Заповідник не просить збільшення фінансування, а заробляє необхідні гроші самотужки, і йому ще й нахабно заважають їх використовувати, наче науковці збираються пустити гроші на бенкети з чорною ікрою та шампанським, а не на життєво важливі потреби. Словом, не держава, а якийсь театр абсурду.

Сергій Яновський (Новий день. – №43 (5037). – 18.10.2012)