Ми - за чисте майбутнє!

Тема екології— надзвичайно об'ємна та дискусійна. Ми змушені платити високу ціну за блага цивілізації, надто дорого коштуватимуть (вони нашим нащадкам. Можливо, через роки людство знайде шлях до створення рівноваги у природі, а поки що природні об'єкти поступово кануть у вічність.
 

Мешканці Херсона вже забули назву однієї.з частин міста — Казенного саду — унікального куточка природи, історія якого сягає кінця XVIII століття. Хроніка 1782 року свідчить про насадження за наказом генерал-губернатора Новоросійського краю князя Григорія Потьомкіна на око-лиці новоствореного міста значної кількості плодових дерев та створення лісових плантацій на околицях міста. Плантацію заклали на берегах річки Вірьовчиної у Молочній балці на площі близько 8 га, де було висаджено понад 10 тисяч дерев, серед яких особливо виділялися дуби — основа парку, а також численні екзоти: тамарикс, каракас, айлант—усього понад 50 видів. Через кілька років сад став улюбленим місцем народних гулянь.
 

У різні роки парк відвідували імператриця Катерина II, славетний полководець Олександр Суворов. Казенний сад також був улюбленим місцем прогулянок англійського лікаря-філантропа Джона Говарда.
Із занепадом Херсона наприкінці XVIII — початку XIX століття сад був занедбаний. Однак у 1812 році херсонський губернатор Рахманов наказав впорядкувати Казенний сад. Відтоді плодові дерева почали приносити дохід у бюджет міста. Саме тоді сад отримав статус міського парку.
 

На початку XIX століття тут були дендропарк, формовий парк, дослідна ділянка, розсадник для саджанців, маточний фруктовий сад, парник, виноградник та оранжерея. У 1874-му парк був переданий сільгоспучилищу, і відтоді ним опікуються переважно учні та вчителі.
Отже, з моменту заснування Херсона тут є парк — не лише потужний резерв чистого повітря, але й пам'ятка садово-паркового мистецтва місцевого значення. На жаль, до наших днів він зберігся не повністю.
 

Початок III тисячоліття для дендропарку пов'язаний з безліччю проблем. Намагаючись задовольнити власні потреби, люди дедалі активніше втручаються в екосистему. Територія парку активно забудовується, мешканці постійно «завойовують» нові квадратні метри, знищуючи вікові дерева. Алеями парку їздять автомобілі господарів навколишніх приватних садиб. Дерева та кущі вирубують браконьєри, тож кількість рослин у парку щороку зменшується. З-понад 10 тисяч дерев, що росли у Казенному саду, збереглося близько 20%. Знищено декілька унікальних видів кленів, беріз, ясенів, тополь, лип. І це попри зусилля, яких докладає колектив Херсонського ліцею обласної ради, що опікується парком з перших днів свого існування.
 

Кожної весни ліцеїсти після уроків прямують до парку—і все починається з початку. Гори сміття, свіжі спили, зламані саджанці, які ще минулого літа привітно вітали юних друзів шелестом листя... І німе питання у дитячих очах — ЧОМУ? Як вплинути на свідомість дорослої людини, що треба, аби ми збагнули - ТАК НЕ ПОВИННО БУТИ!
Учні ліцею прагнуть зберегти парк для майбутніх поколінь. З цією метою було здійснено моніторинг садово-паркової рослинності. Його невтішні результати, а також сучасний стан парку зумовили необхідність розробки проекту відродження саду.
 

Було проведено конкурс учнівських проектів «Парку — жити!», а найкращі пропозиції учнів представили на науковій конференції, яку Херсонський ліцей облради проводив спільно з державним управлінням охорони навколишнього природного середовища у Херсонській області, Херсонським державним аграрним університетом та обласним центром еколого-натуралістичної творчості учнівської молоді.
Сьогодні парк існує, він живе завдяки небайдужим людям. Протягом останніх років саджанці до парку все частіше привозять батьки ліцеїстів, які підтримують прагнення зберегти унікальний мальовничий куточок міста. Ми вдячні за допомогу всім і сподіваємося, що у найближчому майбутньому друзів у парку побільшає. З цією метою 17 жовтня учні ліцею провели природоохоронну акцію, під час якої звернулися до мешканців прилеглих будинків. А сьогодні ми звертаємося до всіх херсонців: МИ ЗА ЧИСТЕ -МАЙБУТНЄ!
 

Прикро, що історичні, духовні та естетичні цінності вікових дерев сьогодні є незрозумілими для більшості з нас. Мм, учні ліцею, прикро вражені, що перший парк Херсона поступово зникає, а частина балки вже давно вважається місцевими жителями сміттєзвалищем. Нам не байдужа доля Казенного саду. Саме тому ми власними силами намагаємося підтримувати чистоту в парку та довкола ліцею, який межує з засміченою Молочною балкою. Ми робимо все можливе, але дуже прикро, що найчастіше замість підтримки та розуміння, щодня бачимо нові гори сміття.
 

Тому ми дійшли висновку, що вирішення екологічних проблем кожній людині слід починати з себе. Тут навіть система штрафів не допоможе. Адже головне — це внутрішній закон порядності.
Невже потрібно все знищити, щоб потім відроджувати? Якщо люди вчаться тільки на помилках, потрібно нарешті зрозуміти, що людина — це частина природи. Сьогодні від кожного з нас залежить, бути чи не бути царству гармонії Природи і Людини на Землі! Ми віримо:
Пройдуть віки і буде парк зелений і величний, Якщо людина зможе зберегти, Оті скарби, що дані на віки!

Ольга Пономар, завідуюча науково-природничої лабораторії Херсонського ліцею обласної ради, відмінник освіти України, Діана Девляшова, Інна Шкурко, учениці 11-го класу (Новий день.- №47 (4885).- 19.11.2009.)