"Мені важливо знайти правду...": В. І. Вернадський в житті і в науці

01.02.2010

Коли ви вивчаєте екологію, ви не можете оминути увагою цю знакову особистість - Володимира Івановича Вернадського. Його вчення про біосферу є обов'язковим для вивчення розділом навчальної програми. А от що ви дізнаєтесь поза програмою залежить від вашої допитливості. І якщо вже ваша допитливість привела вас до нашої бібліотеки, що саме ви знайдете? По-перше, твори самого Вернадського В. І.: "Наукова думка як планетне явище", "Простір і час у неживій і живій природі", "Роздуми натураліста", "Кілька слів про ноосферу", "Про науковий світогляд", "З історії ідей", "Початок і вічність життя", "Думки про сучасне значення історії знань", нотатки різних років з філософських і соціальних питань, невідомі статті, щоденники, листи. Окрім того на нашому перегляді представлено деякі твори про видатного науковця: Баландин Р. К. Поиски истины. Жизнь и творчество В. И. Вернадского; Баландин Р.К. Вернадский: жизнь, мысль, бесмертие; В. И. Вернадский: жизнь и деятельность на Украине; Исторические силуэты. Владимир Иванович Вернадский; бібліографічний покажчик В. І. Вернадський: вчений, мислитель, громадянин.

"Ніхто, мабуть, до кінця не збагне таїну людського розуму. Його вишукана інтуїтивність і глибока логічність дедалі більше забезпечують йому пізнання не лише самого себе, а й навколишнього, аж до усвідомлення планетарної суті вічного. За Е. Пойманном — досвід поколінь усіх народів виявляється у видатних особистостях, які проекціюють через архетипи несвідомого рух свого народу і всієї світової спыьноти у майбутнє. Мовиться не лише про генезу та еволюцію життя на Землі, а й про концептуальні відкриття, програмування людського майбуття у світлі інтелектуального поступу.
Українцям щиро поталанило. Століттями не маючи державності, вони і в науковій царині мали своїх геніїв. Серед них — Володимир Іванович Вернадський. Інша справа, що вчений такого рівня за тих умов змушений був неодмінно перейти до сусіднього субетносу, який мав велетенський інтерес до поширення ідей, адекватних часові, і належні соціальні й наукові інституції. Людська генотипологія між близькими народами не має чітких геополітичних ознак. Народившись в українській сім'ї, відповідно ідентифікуючи себе українцем, В. І. Вернадський від несвідомого архетипного особистісного вияву в геоісторичному та соціокультурному полі Російської імперії і Радянського Союзу зростає у вченого світового, планетарного масштабу.
Геолог за фахом, академік В. І. Вернадський виявив себе і як видатний мислитель, організатор науки та громадський діяч, започаткувавши низку нових наукових напрямів, які з часом виокремилися в самостійні науки, почавши з класичної мінералогії, В. І. Вернадський зробив величезний внесок у розвиток генетичної мінералогії та геохімії, а також радіогеології. Особливо значущою є його заслуга у становленні біогеохімії та вчення про біосферу як окрему (із своїми особливими специфічними відмінностями) геологічну оболонку Землі, де процеси обміну енергій та речовин є значно ушвидшенішими порівняно з іншими оболонками нашої планети (літосферою, гідросферою, атмоcферою та стратосферою).
Вченням про біосферу В. Вернадський об'єднав такі окремі до того напрями природничих наук, як хчення про живу (біологія) та неживу (геологія) матерії. Він першим показав, що жива речовина надає природним процесам якісно нового характеру, стаючи їхнім потужним каталізатором, а також селектором у концентрації, перенесенні та захороненні значного спектру хімічних елементів, насамперед тих, що зустрічаються в літосфері у незначних кількостях та в розпорошеному стані (окремий напрям науки, де вчений виступив піонером, — біогеохімія).
Знаменно, що саме в Україні — мешкаючи в Ялті, Полтаві, Києві та Сімферополі — протягом 1918—1919рр. Вернадський створює класичну працю «Біосфера» (перше видання у 1926 р. у тодішньому Ленінграді, друге видання у Парижі в 1929 р.), в якій висловлює думки не лише про планетарний, але й про космічний характер життя нарис "Біосфера в космосі"). Пізніше (на початку 20 -х pp.) вчення В. І. Вернадського було збагачене геніальною теорією існування живоі речовини як сукупності живих організмів, яку він пояснював як наукове, емпіричне узагальнення всіх відомих, легко й точно пояснюваних явищ, які простежувалися, емпірично безсумнівних незчисленних фактів вирішальної ролі життєдіяльності людини в існуванні біосфери.
Вчення Вернадського про біосферу вперше з усією послідовністю поширило на геологію історичний принцип, розкрило становлення нашої планети як процес, що складається з історично спадкоємних, але якісно різних етапів. Воно довело, що в геологічний час змінювалося не лише обличчя Землі, але й характер процесів, що відбувалися на ній. Визначивши роль живої речовини (життя) у розвитку нашої планети, В. Вернадський зміг побачити, що на її долю поряд із живою речовиною починає впливати принципово новий на той час фактор — практична діяльність людського суспільства. Вчений акцентував, що практична діяльність людини набуває глобальних масштабів і що за своєю міццю вона порівнювана з геологічною силою. Якщо в геологічному минулому поява й поширення життя привели до становлення біосфери і обумовили якісно новий етап і в геологічний історії землі, то тепер практична людська діяльність впливає на процеси природи і знаменує собою початок нового етапу геологічної історії.
Відкриття В. І. Вернадського буквально приголомшили широкі верстви наукової громадськості багатьох країн Європи, особливо вчених Сорбонни, де тривалий час він читав лекції. Спонтанно, пізніше вони і сам ініціатор назвали цей феномен Ноосфера.
Сфера розуму, або ноосфера — це такий етап в історії нашої планети, коли наукове пізнання, а не стихійні сили скеровуватимуть розвиток, на якому людство навчиться будувати своє життя, базуючись на істинному знанні. За Вернадським, до сфери розуму веде не абсолютна Думка (Мисль), а реальна суспільна праця, перебудова суспільства на засадах наукового управління соціальними процесами й взаємовідносинами суспільства й природи. Водночас з геніальною прозорливістю вчений попереджав людство про його відповідальність за наслідки інтелектуально-технічного впливу на планетарно-космічне довкілля, насамперед на геологічну та біологічну оболонки планети, передбачав можливості екологічних потрясінь, зміни клімату, недостатність природних ресурсів, вказував на можливу загрозу ядерної катастрофи.
Застереження геніального вченого, висловлені ще у 20-х роках минулого століття, набувають особливої актуальності в наш час, коли людство, зіткнувшись упритул з реальною загрозою планетарної катастрофи, спричиненої як природними факторами (загальне потепління клімату, танення арктичних льодовиків, геологічно-тектонічні катастрофи тощо), так і наслідками постіндустріальної цивілізації (викиди в атмосферу продуктів згорання сировини, збільшення автопарків, застосування газових і електроприладів, хижацьке ставлення до флори і фауни, низький рівень екологічної культури), шукає шляхи оптимізації Довкілля..."

Толстоухов А. Передмова //Хроніка 2000: укр. культуролог. альманах - К.: Фонд сприяння розвитку мистецтв, 2004. - Вип. 57-58. - С. 4-7.

Якщо ви не маєте часу завітати до нас, ви можете знайти інформацію про Володимира Івановича Вернадського у Вікіпедії, переглянути електронний архів вченого, представлений Національною бібліотекою України ім. В. І. Вернадського. Найвідоміші цитати В. І. Вернадського ви можете почитати тут. І тільки від вас залежить, чи перетвориться інформація на знання.