Особливості роботи «Чорноморського» біосферного заповідника під час окупації

Центр екологічної інформації Гончарівки у грудні поспілкувався з Вікторією Плющ, провідним інженером відділу еколого-просвітницької роботи «Чорноморськоського» біосферного заповідника. Вона розповіла про військові злочини росіян, які ті коять на заповідних територіях. З цими фактами можна ознайомитися у нашому матеріалі на сайті екоцентру.  

Також ми поцікавилися, а як взагалі пані Вікторії та її колегам вдалося налагодити роботу природоохоронної  установи у перші місяці війни та окупації і як зараз проводиться моніторинг територій та дослідження, адже деякі території заповідника досі залишаються під контролем ворога?

«З початком повномасштабної збройної агресії Російської Федерації проти України 24 лютого 2022 року території та акваторії Чорноморського біосферного заповідника опинилися в окупації. У результаті, наукові співробітники втратили можливість працювати на охоронюваних територіях, що унеможливило проведення планових польових досліджень. Паралельно припинила роботу й служба охорони, що створило значні ризики у збереженні заповідних екосистем від варварської діяльності агресора, » — говорить фахівчиня.

Однакова доля спіткала практично всі державні установи під час окупації, не тільки природоохоронні: «…із перших днів повномасштабного вторгнення наш колектив зібрався, було організовано цілодобове чергування в управлінні заповідника в Голій Пристані, аби зберегти матеріально-технічну базу. Єгері залишалися на кордонах з тією ж метою — уберегти хоч щось із того, що здобували роками,» — додає вона. Але у випадку з «Чорноморським» заповідником деяким працівникам довелося пройти крізь пекло: кілька єгерів постраждали від рук російських загарбників — під час затримання їх катували… 

Попри війну відділ наукових досліджень та комплексного моніторингу екосистем і відділ еколого-просвітньої роботи продовжували працювати за своїми затвердженими програмами. Роботу перевели в дистанційний формат. Поступово, коли стало очевидно, що залишатися вдома небезпечно — і з огляду на активну громадянську позицію багатьох працівників(через прямі загрози)  люди виїжджали на підконтрольну Україні територію, намагаючись вивезти бодай електронні ресурси.

Від початку 2023 року, згадує пані Вікторія, колектив установи був офіційно переведений у режим вимушеного простою з ініціативи роботодавця. Попри це, робота фактично не припинялася:

«Можливо, це була якась інерція, а може, просто неспроможність змиритися й зупинитися. Була віра: якщо ми не зберемо інформацію зараз, по крихтах, по уламках — потім не буде розуміння ситуації, не буде точки опори для досліджень. Тому моніторинг природних комплексів заповідника не припинявся ні на день і триває нині., » — ділиться пані Вікторія.

Однак через сукупність чинників, передусім пов’язаних із питаннями безпеки, тільки навесні 2024 року, коли останній член дослідницької групи зміг залишити тимчасово окуповану територію, з’явилися умови для системної організації дистанційного моніторингу екосистем заповідника. Водночас саме з цього періоду стала можливою й інформаційна відкритість щодо проведених досліджень та отриманих результатів. Після завершення вимушеного простою фахівці установи відновили діяльність у дистанційному форматі — як у науковому, так і в еколого-освітньому напрямках.

За словами фахівців заповідника сьогодні єдиним можливим методом дослідження ситуації на окупованих територіях та акваторіях є аналіз даних дистанційного зондування землі.

На основі попереднього досвіду та напрацювань було впроваджено систему дистанційного моніторингу природних комплексів біосферного заповідника «Чорноморський» з такими завданнями:

-        дистанційний моніторинг антропогенних впливів на екосистеми заповідника (пожежі, будівництво фортифікацій, прокладання доріг цілиною тощо) та прогнозування їхніх можливих наслідків;

-        дослідження природної динаміки абіотичних факторів і компонентів (погоди та клімату, стану берегової зони, зокрема акумулятивних утворень, екстремальних стихійних явищ, зокрема катастрофічних нагонів у межах водно-болотних угідь, стану зволоженості озер на материкових ділянках, льодового режиму акваторій тощо);

-        дослідження змін рослинного покриву заповідних ділянок із використанням спектральних індексів, розрахованих за даними дистанційного зондування;

-        збір і систематизація інформації про стан та динаміку екосистем заповідника й їхніх компонентів, отриманої шляхом аналізу відкритих джерел (OSINT);

-        удосконалення методичних підходів до дистанційного моніторингу заповідних екосистем.

Також ми задавали питання не пов’язані з війною:

Територія заповідника досить велика чи були випадки, коли відвідувачі або самі працівники там губилися і зникали? Як відомо в США весь час туристи зникають в тамтешніх національних парках, можливо і у вас бувало щось подібне?

Ділянки заповідника не лише віддалені одна від одної, а й характеризуються значною площею. Є лісостепові ділянки, є приморські, є острови, і кожна з них має свої особливості. Тож так, напевно, кожен, хто працює в Чорноморському біосферному заповіднику, має що розповісти — у когось це захоплюючі історії, у когось такі, що й згадувати не хочеться. На жаль, був випадок зникнення наукового співробітника Пінчука Віталія Іустиновича… Його доля досі лишається невідомою — він зник безвісти. Тим, хто приїжджає на короткострокові дослідження, ми завжди радимо брати супровід — чи єгеря, чи наукового співробітника. Природа тут дивовижна, але абсолютно безкомпромісна до необережності.

Насамкінець зазначимо, що всі відповіді є спільною роботою колективу установи. Бажаємо «Чорноморському» біосферному заповіднику НАН України в цьому році повернути собі свої території, щоб нарешті зайнятися улюбленою роботою «в полі».