Вербовий ліс на дні Каховського водосховища: три роки після підриву. Інтерв’ю з доктором біологічних наук Іваном Мойсієнком

05.06.2026

6 червня в Україні – це трагічні роковини підриву російськими окупантами греблі Каховської ГЕС у 2023 році. Ці події стали одним із найбільших техногенно-екологічних лих в історії України і всієї Європи після аварії на ЧАЕС.

Руйнування греблі призвело до масштабного затоплення населених пунктів, сильного забруднення навколишнього середовища, загибелі людей і тварин, знищення природних екосистем та кардинальної зміни водного балансу півдня країни. У зоні лиха опинилися близько 80 населених пунктів. Водночас стрімке осушення Каховського водосховища призвело до втрати одного з найбільших штучних водойм Європи об’ємом понад 18 кубічних кілометрів води.

Але природа здатна дивувати навіть науковців – там, де десятиліттями стояла вода, досить швидко утворився новий ландшафт. У перші місяці після теракту пустельні пейзажі швидко перетворилися на вербовий ліс. Цей ліс, утворений на дні Каховського водосховища, –  унікальне природне явище, яке екологи називають безпрецедентним для всієї планети.

Дослідження дна колишнього водохранилища, де стрімко виріс унікальний ліс, необхідні для моніторингу безпрецедентного екологічного відновлення, оцінки кліматичного впливу нової екосистеми та прийняття обґрунтованих рішень щодо майбутнього всього півдня.

Попри те, що з іншого боку від «водосховища» знаходиться контингент ворога, і навколишні населені пункти періодично потерпають від обстрілів, туди часто навідуються науковці проводити польові дослідження.

Фахівці Центру екологічної інформації Гончарівки поспілкувалися з Іваном Мойсієнко, українським ботаніком, професором  Херсонського державного університету, який нещодавно повернувся  з 4-денної експедиції у вербовому лісі. 

За словами науковця, польові дослідження тривали з 12 по 16 травня. В них взяло участь три групи: двоє ботаніків, сам Іван Мойсієнко і його колега Ганна Куземко вивчали рослинність;  зоолог і голова правління Української природоохоронної групи, Олексій Василюк досліджував зоологічне різноманіття; експериментальні ботаніки, Олександр Поліщук і Катерина Романенко, зосередилися на життєдіяльності нового лісу.  

За звідченнями Івана Івановича це була 9 експедиція до водосховища. Безперечно, було знайдено нові види рослин:

- Ми ще не підбивали підсумки цього разу, але задля точності можу сказати, що на початку формування лісу на цій території було всього 11 видів рослин,  а на кінець 25-го нараховували вже 340. Я думаю, цього разу ми знайшли 2-3 десятки нових видів.

Основний висновок, який зробили дослідники – ця екосистема стає складнішою і набуває ознак справжнього лісу.

  -  Ми в цьому році вивчали не тільки флору, але й рослинні угруповання. Рослинні угруповання – сукупність видів певних рослин, які зустрічаються в певних умовах. Раніше ми описували тільки окремі види рослин А тепер, хоча цим угрупованням всього на всього три роки, ми вирішили, що вони вже досить зрілі, щоб класифікувати їх як угруповання, - додає фахівець.

  -  А якими є ознаки справжнього лісу?

  -  Я подивився критерії, які застосовують в ЄС. Там досить такі ліберальні критерії: якщо 10 % площі зайняті деревами, які вище 5-ти метрів висоти то це вже можна класифікувати як ліс. У нас зайнято як правило 90-100 % площі і висота на 2025 рік була більше ніж 5 метрів, а максимальна – досягала більше 7-ми метрів. Тому ця екосистема вже повністю підпадає під визначення ліс. В 24-му році ми так ще не могли сказати, тому що середня висота верби була менше 5-ти метрів, тому тоді ми не могли називати це лісом. 

У медіа та дописах інколи зустрічається формулювання «вербово-тополевий ліс», робимо висновок, що там водяться і тополі. А які взагалі дерева присутні зараз в цій екосистемі?

- Тополя чорна, тополя біла, верба червоніюча, верба біла. Зустрічався ясен та в’яз. Але вони дуже молоді, десь метр висотою. Домінуючим видом все ж є верба червоніюча. Я думаю, через років 5, а може й менше ми і дуб там побачимо, – припускає Іван Мойсієнко.

Також він розповів, що у Вербовому лісі вже відбувається розшарування на яруси: «Всі класичні яруси, які мають бути в лісі, там уже є – деревний ярус, чагарниковий (який представлений тамариксом галузистим), трав’яний ярус і мохо-лишайниковий ярус».

Цікавою особливістю  вербового лісу є наявність рослини тамарикс. Оці заплавні вербово-тополеві ліси поширені по всій Україні (на Київщині, в Закарпатті, є навіть у Карпатах), але ніде немає тамарикса тільки в нас, на півдні він є.  

Окрім лісів там є й інші рослинні угруповання: болотні з домінуванням очерету, є знову ж таки чисті тамариксові зарості – окремо від вербово-тополевих лісів. Також у цьому році ми побачили, що черепашкові відклади активно вкриваються  місцевою рослиною латук татарський, це приморський вид.

Також ми поцікавилися у науковця, який статус наразі має вербовий ліс.

- Я так розумію, що по документах це все ще вода, в державних реєстрах ця територія це досі водосховище. Документації по цьому лісу ще немає. Але, якщо ми прочитаємо Бернську конвенцію, то там прописано, що вербово-тополеві ліси знаходяться під охороною по всій Європі.  На щастя, в Україні Бернська конвенція ратифікована. Отже, вони мають природоохоронний статус, при чому міжнародний.

Окрім цього професор поділився з нами різними аспектами своєї роботи:

- Ми зосередилися в найбільш широкій частині водосховища в районі селища Ново-Воронцовки. Ця частина шириною більше 13 км знаходиться якнайдалі від лівого берега. Моя робота, як ботаніка, полягала в тому, що я разом із колегою робив геоботанічні обстеження: ми брали певні ділянки 10 на 10 метрів і записували всі види рослин, які потрапили до них. Якщо нам попадалися якісь рослини, яких ми не знали, ми брали з собою гербарії.

Також Іван Іванович розповів нам і про роботу інших членів експедиції. Експериментальні ботаніки Олександр Поліщук і Катерина Романенко облаштували серед вербового лісу цілу лабораторію. Згідно зі специфікою їх роботи вони проводили заміри не лише вдень, а й вночі: працювали із 6 ранку і аж до півночі. В них було багато приладів і вони вимірювали і температуру, і хімічний склад, і фотосинтез верби зокрема асиміляцію СО2.

Івана Івановича вразили результати досліджень його колег:

- От мене часто питають: чого верба так швидко росте? Я відповідаю – багаті ґрунти, доступ до води, багато сонця і відсутність конкуренції. А фізіологи кажуть, що оці мули дуже багаті на органіку (відмерлі водорості, рештки ракоподібних тощо). Органіка не розкладалась, тому що була під водою. Коли вода зійшла, завдяки бактеріям почалось стрімке розкладання. Під час цього виділяється величезна кількість вуглекислого газу. Він активно використовується при фотосинтезі і побудові тіла рослин. Верба поглинає велику кількість оцього вуглекислого газу з дна водосховища, – розповів науковець.

Тобто  робимо висновок: вербовий ліс захищає цю місцевість не тільки від інвазивних видів, а він також  уловлює вуглекислий газ, основний парниковий газ, який призводить глобального потепління.   

Насамкінець нашої бесіди науковець висловив упевненість, що ці території не будуть повторно затоплені. На його думку, аби вирішити проблеми водопостачання в цьому регіоні існують новітні методи зрошення і зараз немає сенсу як за радянських часів екстенсивно застосовувати «багато води». Також не слід забувати, що лівобережна частина області досі перебуває під окупацією росії і наша держава не буде робити ворогові дорогий «подарунок» і відновлювати водосховище для його потреб. Це суперечить державній політиці.

Дослідження показують, як колишнє штучне море повертається до свого історичного стану природних плавнів, формуючи складну багатоярусну екосистему, де активно гніздяться птахи. Молодий ліс вже створив свій мікроклімат. Вчені досліджують, як тони зелені поглинають вуглекислий газ, затримують вологу та стабілізують ґрунт, рятуючи регіон від ерозії. Дані подібних досліджень є основою для дискусії між екологами, які закликають зберегти відновлення Великий Луг, який потенційно може отримати статус об'єкта Світової спадщини ЮНЕСКО.