Як війна знищує екологічну науку України

Центр екологічної інформації Гончарівки вже створив багато матеріалів, про те як війна скорочує наші природні ресурси, знищує Червонокнижні види та спустошує природно-заповідний фонд. Але внаслідок обстрілів і пожеж гинуть не тільки тварини та рослини, а й ті, хто їх вивчає та охороняє, тобто вчені, дослідники і наукові співробітники.

28 вересня ворог завдав удар реактвним безпілотником по будівлі Президії Національної академії наук України (НАНУ). Два наукових співробітника загинуло, зокрема Наталія Букало – особиста асистентка та помічниця першого віцепрезидента НАН України, екссекретаря РНБО Володимира Горбуліна.

На жаль наші науковці не вперше гинуть у цій війні – жертв набагато більше. За даними незалежного моніторингового проєкту «Українські вчені на війні», з початку повномасштабного вторгнення Росії загинули щонайменше 174 українські дослідники та вчені. Загалом із 2014 року (включаючи період АТО) українська наука втратила понад 180 фахівців. (Але ця цифра приблизна і не остаточна, багато воїнів ще не ідентифіковано або вважаються зниклими без вісти.)

Серед полеглих чимало наукових співробітників національних природних парків, заповідників, дендропарків, ботанічних саді та факультетів природних спеціальностей у вишах. Серед них є як цивільні, що стали жертвами російських обстрілів у тилу (як-от під час останнього удару по Президії НАНУ), так і ті, які призупинили наукову діяльність та стали до лав ЗСУ. Також полягло багато працівників, які не були науковцями, але працювали на територіях природно-заповідного фонду на робітничих посадах. Нижче наводимо кілька імен представників природоохоронної інтелігенції.

Лагодний Іван – працівник Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника. Він був снайпером в 10-ій гірсько-штурмовій бригаді «Едельвейс». Загинув 3 травня 2023 року під час виконання бойового завдання.

Мидлик Ярослав – працівник Національного природного парку «Кременецькі гори». Знайшов себе в природно-заповідній справі, працював майстром з охорони природи в нацпарку. 21.вересня 2022 біля населеного пункту Сухий Ставок на Херсонщині він, будучи командиром кулеметного взводу в/ч А0998, загинув, виконуючи бойове завдання.

Ковцун Іван – працівник НПП «Дністровський каньйон».  В серпні 2016 року з дипломом молодого спеціаліста влаштувався на роботу в НПП «Дністровський каньйон».  17 жовтня 2022 року в с. Новостепанівка Донецької області куля обірвала його життя.

Гуцало Іван – працівник Кременецького ботанічного саду. У 2008 році прийнятий у Кременецький ботанічний сад на посаду молодшого наукового співробітника відділу лікарських рослин та нових культур. 3 1 березня 2014 року до 10 лютого 2019 року працювавзавідувачем лабораторії ландшафтного дизайну та озеленення. Загинув 13 жовтня 2024 року під час артилерійського обстрілу у селищі Діброва Сєвєродонецького району Луганської області.

Михальчук Андрій – працівник НПП «Прип’ять-Стохід». Спочатку працював інспектором з охорони природно-заповідного фонду І категорії Любешівського природоохоронного науково-дослідного відділення національного природного парку «Прип’ять-Стохід». Потім був переведений на посаду провідного інженера з охорони тваринного світу до відділу державної охорони природно-заповідного фонду. 10 вересня 2022 року при наступі на Харківщині Андрій Миколайович загинув. Посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ступеня та пам’ятною відзнакою Князівський хрест Героя «Навіки в строю».

Микола Ярема – працівник НПП «Синевир». В 1996 році прийшов працювати в національний природний парк «Синевир» та присвятив природоохоронній діяльності 26 років свого життя. Загинув старший лейтенант 18 грудня 2022 року від тяжких поранень.

Олександр Зінченко – працівник НПП «Тузлівські лимани». Восени 2021 року вирішив присвятити своє життя природоохоронній справі, але повномасштабна війна внесла свої корективи. Загинув 20 січня 2024 року на 35-тому році життя під часпід час виконання бойового завдання в с. Кліщіївка Бахмутського району Донецької області.

 Нарок Руслан – природоохоронець в НПП «Північне Поділля». Свою трудову діяльність в НПП «Північне Поділля» Руслан розпочав 1 грудня 2015 року. Працював інспектором з охорони природно-заповідного фонду. Помер на бойових позиціях 26 грудня 2023 року у Харківській області, де батальйони 103-ої бригади ТрО Збройних Сил України тримали оборону.

Аранчій Максим – працівник НПП «Пирятинський». В національному природному парку «Пирятинський» Максим працював з дня його створення – з 15 грудня 2011 року. Був інспектором з охорони природно-заповідного фонду Кейбалівського природоохоронного науково-дослідного відділення.

Віктор Гірич  був трактористом у Шацькому національному природному парку. Захисник України загинув 26 грудня 2022 року.

Це лише кілька прикладів того, як війна з Росією забирає найкращих фахівців, у яких була багатообіцяюча кар’єра в галузі екології та природоохоронної діяльності. Якби не повномасштабне вторгнення вони б могли зробити дуже багато на своїх посадах для довкілля нашої країни.  

Окрім непоправних людських втрат, російська агресія цілеспрямовано випалює матеріально-технічний фундамент української науки. Близько 30% дослідницької інфраструктури у прифронтових та прикордонних регіонах наразі зруйновано або пошкоджено. Російські снаряди та мародери знищують сучасні хіміко-біологічні лабораторії, комп'ютерні бази даних, високоточне польове обладнання та унікальний інвентар для моніторингу. Разом із корпусами університетських кафедр і дослідних станцій у вогні гинуть безцінні наукові надбання: гербарії, які збиралися століттями, та унікальні геологічні колекції. Символом цього варварства стало знищення у Харкові Національного генетичного банку рослин України, де зберігалися зразки понад 160 тисяч сортів з усього світу – втрата, яку вже неможливо компенсувати науковій спільноті.

Фахівці Екоцентру і надалі слідкуватимуть за цією темою і поширюватимуть інформацію про злочини ворога проти довкілля і екологічної науки.