Вишня Клокова  – рідкісна окраса Побужжя\

Центр екологічної інформації продовжує знайомити нашу аудиторію з ендемічними рослинами півдня України. Цього разу ми поговоримо про вишню Клокова. Цей вид занесений до Червоної книги України в статусі «вразливий» .

Це вузьколокальний ендемічний вид. В Україні вишня Клокова поширена тільки в Миколаївській області. Вона росте на відрогах Придніпровської височини (відроги це коротке та вузьке бічне відгалуження гірського хребта, яке відходить від основного масиву під кутом і знижується до його країв). Також ця рослина зустрічається в басейні річки Південний Буг та на території гранітно-степового Побужжя. 

Відомо кілька локальних популяцій в Первомайському районі на околицях сіл Мигія та Куріпчине, також  між селами Грушівка та Іванівка. Також є популяції в Доманівському районі, біля села Богданівка та в заповідному урочищі «Лабіринт». Окрім цього вона зростає в селі Бузьке та обабіч берегів р. Чорний Ташлик.

Популяції вишні мають високу або середню життєвість та стійкість демографічної структури, що забезпечується інтенсивним вегетативним розмноженням. Але при цьому насіннєва продуктивність низька – від 10 до 50 плодів на середньовіковому кущі.

Рослина – багаторічна, належить до родини Розові.  Кущі вишні бувають від 0,3 метра до 2 метрів заввишки, що утворюють куртини. Куртина це зарості або щільна група рослин одного виду, що розрослися природним шляхом.

Молоді пагони мають характерну попелясту поволоку на корі. Листя –широкоеліптичне, тупе, зарубчасто-пилчасте. Довжина листкової пластинки становить 1,6-3,8 см, ширина  – 1,2-2,8 см.

Суцвіття – біле, верхівкове, часто малоквіткове, зонтикоподібне. Цвітіння відбувається з квітня по травень.

Плід – соковита куляста кістянка темно-червоного кольору,  плодоношення проходить з червня по липень.

Вишня Клокова має декоративне, вітамінне, лікарське, харчове та медоносне значення. Використовується у селекції як цінний генетичний матеріал.

Зростає ендемік в гранітних відслоненнях, скелях, кам'янисто-щебенистих ґрунтах, серед чагарникових заростей.

Вчені-ботаніки відносять вишню Клокова до фанерофітів та мезофітів. Основною її властивістю як фанерофіта є те, що вона домінує в вологому теплому кліматі і її бруньки розташовані високо над поверхнею ґрунту, зазвичай понад 25 см. Як мезофіт – вона є наземні рослиною, що росте в умовах середнього зволоження ґрунту і повітря.

Чому ж вишня Клокова є вузьколокальним ендеміком? Є кілька причин зміни її чисельності:

- стенотопність (вузька пристосованість до конкретних умов);

- пряме знищення місцезростань через розробку кар'єрів та гідробудівництво;

- надмірне рекреаційне навантаження;

- весняні пали (неконтрольоване спалювання торішньої трави та листя, яке завдає величезної шкоди довкіллю);

- синантропізація (поширення у природних екосистемах бур'янів і занесених людиною рослин).

Вид охороняється в Національному природному парку «Гранітно-степове Побужжя» та заповідному урочищі «Лабіринт». Вишня Клокова потребує постійного моніторингу, контролю чисельності та зменшення антропогенного тиску. Тому будь-яке порушення умов її місцезростання та збирання рослин заборонено.

У штучних умовах цей ендемік вирощується у Національному ботанічному саду ім. М. М. Гришка НАН України (Київ), дендропарку «Асканія-Нова» та Сирецькому дендропарку.