Новини. Події

02.02.2022
Результати фотоконкурсу від Центру екологічної інформації
Центр екологічної інформації бібліотеки Гончара радий оголосити про завершення фото-конкурсу до Дня ...

Детальніше...

02.02.2022
Гончарівка роздає подарунки
На початку тижня співробітники Центру екологічної інформації бібліотеки Гончара завітали до Херсонської ...

Детальніше...

30.01.2022
Глядачі Гончарівки у захваті від фільму «Без тями від зброї»
За кілька днів до показу ми довго вагалися, яку ж стрічку обрати. Але фільм "Без тями від зброї" ...

Детальніше...

Всі новини

Голосування
Як Ви ставитесь до бродячих тварин в місті?







Випадкове фото



Тваринний світ

Своєрідність тваринного світу Херсонської області зумовлена зональністю, поєднанням мікрокліматичних умов, рослинних формацій, типів грунтів в інтра- і екстразональних біотопах. Його основу складає степовий фауністичний комплекс. Він становить конгломерат видів — вихідців із декількох регіональних генетичних центрів.

Основними природними та антропогенними комплексами Херсонської області є степові нерозорані ділянки, береги Дніпра та прибережні яри і балки, плавні, Нижньодніпровські піски, сільськогосподарські угіддя, лісосмуги, рисові чеки та узбережжя зрошувальних і скидних каналів, приморські узбережні ділянки. Для кожного комплексу характерний свій фауністичний комплекс, в який входять як широко поширені види, так і види вузькоареальні, стенобіонтні. Мінливість мікрорельєфу, грунтів, рослинності зумовлює своєрідність фауністичного комплексу.

Для всіх природних комплексів, представлених в цьому регіоні, фоновими видами ссавців є козуля європейська (Capreolus саргеo/us), лисиця звичайна (Vulpes vulpes), миші роду Sylvaemus (S. uralensis, S. sylvaticus, S. falzfeini) та роду Mus (M. musculus, M. sergii), з птахів всюди зустрічаються воронові та чайкові, типові представники герпетофауни — гадюка степова (Vipera ursini) та вужі, батрахофауни — зелена ропуха (Bufo viridis), квакша (Ну/а arborea).

Дніпро у своїй нижній течії є своєрідним фауністичним кордоном для ряду видів. Так, наприклад, на його правобережжі зустрічаються кріт (Таїра еигореа), крапчастий ховрах (Citellus sus-licus), комаха кравчик-головач (Lethrus apterus), a на лівобережжі — малий ховрах (Citellus pigmaeus), сліпак піщаний (Spalaxarenarius),  ємуранчик (Scirtopoda telum falz-feini). Дніпро перешкоджає розповсюдженню на захід близько 40 видів комах.

Значна частина Херсонської області представлена в основному степовими біотопами. Розорювання степів, випас худоби привели до скорочення чисельності аборигенних копитних, степових гризунів, великих птахів, що гніздяться на землі, таких як дрофа звичайна (Otis tarda), стрепет степовий (Tetrax tetrax). Великі хижаки як ссавці, так і птахи цілеспрямовано знищувались. В період освоєння херсонських степів 10 видів тварин було знищено безпосередньо людиною (кулан, сайгак, байбак та ін.). Зараз на іориторії області нараховується біля 50 видів ссавців, більш як 300 видів птахів, 10 видів плазунів, 8 видів земноводних.

Фауна типчаково-ковилових степів.

Природне степове біорізноманіття представлено в біосферному заповіднику Асканія-Нова. Сучасний тваринний світ заповідного асканійського ствпу тільки у певній мірі може демонструвати особливості фауністичного комплексу типчаково-ковилових степів. Фауна безхребетних асканійського степу нараховує біля 6 тис. видів. З кільчастих червів тут є малощетинкові та дощові черви. Молюски нечисельні. Різноманітні та багаточисельні членистоногі. З ракоподібних звичайні мокриці. Багато павукоподібних, серед них найбільший павук — тарантул (Lycosa singoriensis). Є також різноманітні кліщі. З багатоніжок зуогрічаються ківсяки, геофіли, кістянки. Нерідко відмічається середземноморська сколопендра.

Для асканійського степу характерна своєрідність ентомологічного комплексу. Тут є види рідкісні чи взагалі відсутні на суоідніх територіях. За неповними даними, комах нараховується оільш як 5 тис. видів. Видовий склад ентомофауни змінюється за сезонами та протягом доби. Звичайно вже на початку березня з'являються  перші комахи, що прокидаються від зимового оціпеніння: в скупченнях сидять клопи-солдатики, повзають семикрапкові сонечка. З встановленням теплої погоди в квітні з'являється велика кількість видів. Особливо характерні жуки-чорнотілки, жужелиці різних розмірів. Серед них трапляється також досить рідкісна жужелиця угорська (Carabus hungaricus). На квітках багато степових вусачів, нездатних до польоту, зусірічаються різні бронзовки. Починається літ перших метеликів. Найбільш часто зустрічається білан резедовий (Synchloe daplidice) та чортополохівка (Pyrameis cardui). В кінці квітня в період цвітіння тюльпанів часто зустрічаються яскраво-руді або зеленуваті хрущі-лисички, а також бронзівки (Oxythyrea funesta) та оленки (Epicometis hirta). Рідше зустрічаються майки (Meloe proscarabeus) - товсті жуки з дуже вкороченими фіолетовими надкрилами. Біля трупів різних тварин концентруються мертвоїди, могильники, карапузики. Під час цвітіння перистих ковил в травні кількість комах досягає свого максимуму. Численні листоїди та довгоносики, бронзівки та різні вусачі. З'являються молоді личинки коників. Багато метеликів голуб'янок, а також махаон, зегріс евфема, капгурниці блискучі та сріблясті (Cucullia splendida та С argentimi) з родини совок, ці види охороняються у складі ентомокомплексів та занесені до Червоної книги України. В кінці червня починається літ перламутрівки пандори, степового сатира, метеликів-жовтушок. В цей же час спостерігають найбільшу осу — сколію {Scolia maculata) з перетинчастокрилих. Чисельними стають жуки-наривники. В липні зникає більшість комах першої половини літа. Чисельною стає фауна прямокрилих — сарана, прус італійський (Caliptamus italicus), різні коники: звичайний коник (Chorthippus brunneus), звичайний хрестовичок, мала трав'янка та ін. З жуків багато листоїдів, коваликів та скакунів. Після заходу сонця літають різні бражники: великий в'юнковий, молочайний (Celerio euphorbiae), підмаренниковий (С. gаlii). Нерідко зустрічаються богомоли: звичайний {Mantis religiosa), Гельдрайха, іриса {Iris oratoria). З початком осені чисельність прямокрилих швидко зменшується, але в сонячні дні до кінця жовтня можна спостерігати солдатиків, сонечок, гнойовиків.

Фауна земноводних заповідного степу представлена в основному ропухою зеленою, інколи можна зустріти часникову жабу (Pelobates fuscus). Для цієї зони характерні 6 видів плазунів. Це рідкісні види — степова гадюка {Vipera ursini renardi), полози жовточеревий {Coluber jugularis) та чотирисмугий {Elaphe quatuorlineata), звичайний вуж (Natrix natrix), мідянка (Coronella austriaca), a також найбільш масовий вид — ящірка прудка (Lacerta agilis).

Птахи цілинного степу представлені 21 видом. Найбільш масовими, фоновими видами є жайворонки: степовий (журбай) (Меіапосоrypha calandra), польовий (Alauda arvensis), чубатий (Galerida crista-ta), сірий (Calandrella rufescens), малий (Calandrella cinerea). Під час перельотів зустрічається рогатий жайворонок (Eremophila alpestris). В старих норах ховрахів будують свої гнізда кам'янки (Oenanthe oenanthe). Зустрічається перепел {Coturnix coturnix), куріпка сіра (Perdix perdix), щеврик польовий (Anthus campestris). У весняно-осінній період в степу з'являються перелітні птахи (понад 100 видів). Це великі кроншнепи (Numenius arquata), зграї білолобих гусей (Anser albifrons), сірі журавлі (Grus grus), червоноволі казарки (Rufibrenta ruficollis). З'являються нині дуже рідкісні та занесені до Червоної книги дрофи та стрепети. Під інтенсивним впливом антропогенного фактору орнітофауна заповідного степу зазнала помітних змін. Щезли деякі типові види, такі як орел степовий (Aquila гарах),та з'явилися нові, серед яких помітну роль відіграють представники синантропної фауни: горобці (Passer montanus), граки (Corvus frugilegus), галки (Corvus monedula), сороки (Pica pica), сільські ластівки (Hirundo rustica). Денних хижих птахів представляють комахоїдні сокіл-кібець (Falco vespertinus) та боривітер (Falco tinnunculus). Постійно в небі над степом степовий лунь (Circus macrourus), зимняк (канюк мохноногий) (Buteo lagopus).

У минулому фауна ссавців таврійського степу була значно різноманітнішою. Тут мешкали численні стада зубрів (Bison bonasus), турів (Bos primigenius), благородних оленів (Cervus elaphus), куланів (Equus hemionus), тарпанів (Е. gmelini), європейських антилоп — сайгаків (Saiga tatarica). Великими зграями проживали дрофи та стрепети. Кількісний список ссавців заповідного степу зараз включає 23 види. З комахоїдних — це їжак звичайний (Егіrmceus europaeus) та мала білозубка (Crocidura suaveolens). Нечислена фауна рукокрилих. Найбільш розповсюджена руда вечірниця (Nyctalus noctula), рідше — нетопир малий (Pipistrellus i>i[)istrellus) та лилик двоколірний (Vespertilio murinus). Порівняно рідко зустрічається заєць-русак (Lepus europeaus). Типові мешканці степового ландшафту — гризуни. Це хом'як звичайний (Cricetus chcetus), хом'ячок сірий (Cricetulus migratorius), сліпак, мишівка степова (Sicista subtilus nordmanni), миші хатня та лісова, полівки гуртова (Microtus socialis) та східноєвропейська (Microtus toiisiomeridionalis). Фоновий вид — полівка гуртова. Зникаючим видом асканійських степів є ховрах малий (Citella pygmaeus). Епізодично у заповідному степу з'являються вовки (Canis lupus). Зустрічається лисиця звичайна. Нечисленним є степовий тхір (Mustela eversmanni). Вид рідкісний, занесений до Червоної книги України. Найдрібнішим хижаком, що мешкає в асканійскому степу, є ласка звичайна (Mustela nivalis). В зелених насадженнях заповідника можна зустріти куницю кам'яну (Martes foina). З  дніпровських плавнів до заповідного степу зрідка заходить єнотовидний собака (Nyctereutes proyonoides). На всіх ділянках заповідного степу знову з'явилися копитні: асканійський степовий благородний олень та козуля. В останні роки на цілині досить часто відмічаються окремі особини дикого кабана (Sus scrofa).

Фауна Нижньодніпровських пісків.

На Нижньодніпровських пісках представлений унікальний азональний природний комплекс, в якому відмічена найбільша частка ендемічних видів тварин. Фоновими видами ссавців на Нижньодніпровських аренах, список яких складає 37 видів, є ендеміки Нижньодніпровських пісків — ємуранчик Фальц-Фейна та сліпак піщаний. В колках зустрічаються польова (Apodemus agrarius) та мала лісова (Sylvaemus microps) миші, на низькотравних луках — гуртова та східноєвропейська полівки. Звичайними мешканцями є козуля, кабан, з хижаків — вовк, лисиця. Часто зустрічаються борсук (Meles meles), куниця кам'яна, ласка.

Основні риси орнітофауни зумовлені так званим "кордонним ефектом", що забезпечує високу щільність гнізд та різноманітність "узлісних" видів. Тут поширені воронові, дрібні соколині та сорокопутові. Звичайними представниками орнітокомплексу є дуплогніздні птахи: шпак (Sturnus vulgaris), дятел (Dendrocopos major), синиця (Parus major), одуд (Upupa epops); дрібні хижаки: кібець, боривітер, перепелятник (Accipiter nisus) та ін. Із наземних птахів слід відмітити авдотку (Burhinus oedicnemus), перепела, сіру куріпку, фазана (Phasianus colchicus). Видовий склад птахів збільшується в період сезонних міграцій, в цей період тут можна зустріти вальдшнепа (Scolopax rusticola), довгохвосту синицю (Aegithalos caudatos), рожевого шпака (Pastor roseus), кілька видів дроздів,  солов'я (Luscinia luscinia), степового орла, чорного коршуна (Milvus migrans) та багато інших.

На думку вчених, залісені ділянки Чорноморського заповідника — унікальний резерват герпетофауни України. З 9 видів плазунів, що тут зустрічаються, 4 занесено до Червоної книги України (чотирисмугий та жовточеревий полози, степова гадюка, мідянка). Тут також є 3 види амфібій: зелена жаба, квакша, часникова жаба.

Надґрунтова фауна представлена більш ніж 800 видами безхребетних з 3 типів та 6 класів. Різноманітна та чисельна фауна надґрунтових безхребетних на болотах та в гайках. В підстилці дубових та дубово-осикових гайків звичайний дощовий черв'як — ейзенія Норденшельда (Eisenia nordenskioldi). У степу та в сухих березових гайках дощові черв'яки не зустрічаються. Поширення ракоподібних — мокриць, а також багатоніжок — ківсяків, кістянок тісно пов'язано з вологістю та наявністю підстилки, в більш глибоких шарах грунту зустрічаються геофіли. На дернових слабкорозвинених піщаних грунтах ці групи членистоногих практично не зустрічаються. Видове різноманіття та велика кількість павуків (138 видів з 24 родин) корелює з чисельністю безхребетних в біотопі. В рівнинному піщаному степу нараховують 60 видів павуків, на кучугурах 2, на некошених луках 45, на кошених — 73. В зволожених біотопам домінують павуки-лікозиди, а в ксерофітних умовах — павуки-гнафозиди. В дубових та березових гайках фауна павуків відповідно складає 74 та 62 види. Протягом сезону комплекси домінантів закономірно змінюються. В серпні практично всюди на Солоноозерній та Івано-Рибальчанській ділянках заповідника помітні великі павуки аргіопи. Численна аргіопа бруеніхе (Argiope bruennichi), досить рідко зустрічається аргіопа лобата (A. lobata). Вони розтягують свої тенета на очереті, пижму звичайному, полину Маршала, де їх щільність може досягати до 5-10 особин на 1 м2. В окремі роки спостерігалась висока чисельність небезпечного павука-каракурта (Latrodectus tredecimguttatus). На засолених та на степових ділянках серед чебрецю дніпровського та полину максимальна щільність складала 16 особин на 1 м2. Біля озер весною серед трав'янистої рослинності чисельні павуки-вовки.

Наземна ентомофауна полинових типчаково-ковилових степів характеризується домінуванням галофільних елементів. В комппексі жуків на ділянках піщаного степу зростає значення чорнотілок (до 85% усіх видів). Найкрупніша з них чорнотілка шарова (Pimelia subglobose), a швидкобігаючі — це анатолики та тентирії. Нерідкий і ендемік пединус дніпровський (Pedinus cimmerius). Зустрічаються також жужелиці та скакуни. З інших родин в невеликій кількості зустрічаються ксерофільні види: хрущ Нордмана (Monotropus nordmanni), піщаний хрущик (Апотаїа urrans), скарабей священний (Scarabaeus sacer), коренегриз, різні пистоїди. Дуже рідко зустрічається і потребує охорони цератофій багаторогий (Ceratophyus polyceros) з пластинчастовусих. З двокрилих зустрічається імаго 23 родин. На залісених ділянках звичайні великі хижі мухи-ктирі, особливо ктир гігантський (Satanas gigas), занесений до Червоної книги України.

Найчисельніші та всюдисущі комахи заповідника— перетинчастокрилі. Роль мурашок як ґрунтоутворювачів, регуляторів чисельності рослиноїдних комах в біоценозах та поширювачів насіння трав'янистих рослин значна. З 36 видів, що зустрічаються в заповіднику, один — тапінома кінбурнський (Таріпота kinburni) — ендемік Кінбурнського півострова. В степових угрупованнях переважає мурашка-жнець (Messor rufitarsis), тап\нома (Таріпота karavaewi), а також звичайні степовий бігунок (Cataglyphis nonoscens), блідонога садова мурашка (Lasius alienus). Біля солоних водойм зустрічається мірміка Берга (Myrmica bergi). Велика кількість видів запилювачів з бджолиних. Часто в період цвітіння чебрецю дніпровського зустрічається ксилокопа фіолетова (Xylocopa violaceae), рідше ксилокопа звичайна (Хуlосоpa valga). Серед кращих запилювачів рослин — джміль моховий {Bombus muscorum), джміль пахучий (Bombus fragrans) та джміль глинистий (Bombus argillaceus).

В кінці березня  - на початку квітня виходять з оціпеніння метелики:  лимонниця (Rhodocera rhamni), павине око денне (Vanessa iо), барвниця (Vanessa polychloras), адмірал (Pyrameis atalanta)/ В квітні до них приєднується зорька-зегріс (Zegris eupheme), занесена до Червоної книги України, а трохи пізніше хрестовикова. Навесні та на початку літа на траві часто зустрічаються гусениці ведмедиці сільської (Arctia villica), рідше ведмедиці гебе (Arctia hebe). Метелики з'являються в кінці травня. Влітку звичайні перламутрівки (Argynnis), сатири, шашечниці (Меlіtaea) та голуб'янки. На диких зонтичних живе гусениця махаона (Раріїіо machaon). На полину живляться гусениці совки — каптурниці срібної (Cucullia argentea). Останні два види включені до Червоної книги. В сутінках та вночі прилітають на світло винний (Porgesa elpenor), молочайний (Celerio euphorbiae), в'юнковий та очний (Smerinthus ocellatus) бражники.

В заповіднику нараховується 7 видів мурашиних левів. Великий мурашиний лев (Acanthaclisis occitanica) є третинним реліктом середземноморського походження і потребує охорони. Різноманітні коники — коник темний, пластинчастокрил малий та саранові — пруси італійський та пустельний, пустельниця голубокрила стають помітними на початку літа. Великі хижі безкрилі самки дибки степової (Saga pedo) розмножуються партеногенетично, без участі самців. Хижаками є також 4 види богомолів. Емпуза смугаста (Empusa fasciata) та дуже рідкісний ірис плямистокрилий (Iris polystictica), а також дибка степова занесені до Червоної книги України. З клопів на ділянках піщаного степу зустрічаються виключно ксерофіли, пристосовані до життя на пісках.

В гайках навесні на дубі чисельні гусениці дубової листокрутки (Tortrix viridana), непарного шовкопряда (Ocheria dispar). На гусениць полюють червоногруді мурашки, рідкісна жужелиця красотіл пахучий (Calosoma sycophanta). В періоди масового розмноження шовкопряда до 90% гусениць виявляються ураженими 56 видами паразитів-їздців та мух-тахін. Влітку на дубі легко виявляються результати діяльності комах мінерів та галлоутворювачів. Серед мінерів, що поселяються всередині тканини листка в особливих ходах — мінах, чисельні дубова кругломінуюча міль (Tischeria) та міль-крихітка (Nepticula). Личинки маленьких перетинчастокрилих комах — горіхотворок — утворюють на гілках, листках дуба горішки-галли різної форми та кольору. Листки засіяні дрібними жовто-рожевими бляшками виноградоподібної та монетоподібної горіхотворок (Neuroterus quercus-baccarum, N. numismalis); на нижньому боці листка звичайні бурувато-жовті галли розділеної та яблуковидної горіхотворок (Diplolepis divisa, D. quercus-folii). На гілках часто зустрічаються галли шишковидної та кореневої горіхотворок (Andricus foecundatrix,Biorrhiza pallida).

Серед комах, за виключенням мурашок, найрізноманітнішими є жуки — жужелиці, ковалики, стафіліни, мертвоїди. Серед 12 видів коваликів 3 є типовими лісовими видами, 5 — лучними мезофілами, 4 — степовими мезофілами. У вологих лісових біотопах в підстилці зустрічаються личинки світляка, м'якотілки, мохнатки та мертвоїда сильфи. Серед листоїдів частіше, всього зустрічаються види, що живуть у степу, але використовують лісову підстилку як тимчасове сховище, а також види, що живляться на трав'янистій рослинності. Довгоносики листослоник грушовий (Phyllobius ріп), скосар малий овальний (Otiorrhynchus ovatus) пов'язані в своєму розвитку з деревною та чагарниковою рослинністю. З кінця червня ввечері навколо дерев літають мармурові хрущі (Polyphylla fullo). У травні-липні з'являється жук-олень (Lucanus census), релікт, єдиний вид роду у фауні України. Чорнотілки зустрічаються тільки в сухих добре освітлених гайках. В підстилці серед клопів переважають мезофіли — 63%, лісові види складають 16%, ксерофіли — 14% і лише 7% — еврибіонтні види. В насадженнях сосни та гайках серед мурашок домінує зоонекрофаг червоногруда піщана мурашка (Formica imitаns). Зустрічається також мохова мірміка (Myrmica scabrinodis). В стовбурах мертвих дубів та берез можуть знаходитись сім'ї свіглобоязливого терміта (Ruticulitermes lucifugus).

Фауна пустельних полиново-типчаково-ковилових степів.

Площі цих степів в основному використовуються як пасовища. Фоновими видами хребетних на цих територіях є східноєвропейська полівка, малий ховрах, земляний заєць, в останні роки поступово відновлюється популяція степового тхора. Тут також мешкають гадюка степова, жайворонки, дрібні соколи. В зниженнях приморського степу утворюються ефемерні водойми, які приваблюють багатьох перелітних птахів, зокрема, куликів: травника (Trigna totanus), турухтана (Philomachus pugnax), і кроншнепа, великого уліта (Trigna nebularia) та багатьох інших. Безпосередньо на узбережжі знаходять притулок та корм мігруючі водоплавні птахи.

Прісноводна фауна.

Звичайними представниками є риби, молюски, ракоподібні, комахи, черви, кишковопорожнинні, найпростіші. Крім них, деякі тварини лише частину свого життя проводять у воді у пошуках їжі, в період розмноження та розвитку. На поверхні води зустрічаються численні клопи-водомірки (Gerris). Амфібіотичний спосіб життя веде павук доломедес (Dolomedes f/mbriatus), який також може бігати по поверхні води. Водяний вуж (Natix tesselata), занурюючись у воду, швидко наздоганяє здобич — риб. Основу живлення звичайного вужа складають земноводні озерна (Rana ridibunda) та їстівна (Rana esculenta) жаби. Серед водної рослинності живе болотна черепаха (Emys orbicularis).

На відкритій поверхні води живляться крижні (Anser platyrhynchos), лиски (Fulica atra), великі норці (Podiceps cristatus), білоокі нирки (Aythya пугоса), чирки-тріскунки (Anas querquedula), річкові крачки (Sterna hirundo), мартини реготуни (Larus cachinnans) та ін. Одним із масових об'єктів спортивного полювання є лиски.

Під листям плаваючих рослин (водокрасу, латаття) можна помітити невеликі світло-коричневі слизові грудочки — це прісноводні гідри. На підводні частини рослин часто прикріплюють яйця черевоногі молюски — ставковики та котушки. З нижнього боку листків водних рослин знаходяться зеленувато-сірі яйця дрібних метеликів — вогнівок. Серед рослин живуть хижі клопи — водяний скорпіон (Nepa cinerea) та водяний палочник (Ranatra linearis), личинки рівнокрилих та різнокрилих бабок, клопи плавт, гребляки та гладиш. Повільно рухаються ставковики: звичайний, вушковий, яйцевидний, болотний (Limnaea stagnalis, L auricularia, L ovata, L palustris), рогова, кільова та закручена котушки (Planorbis corneus,P. carinatus,P. vortex). Щільно присмоктується до рослин молюск річкова чашечка (Ancylus fluviatilis). В заростях рослин можна знайти турбелярій — планарій (Planaria torba,Dendrocoelum lacteum) та п'явок — нефелід: малу несправжньокінську п'явку (Herpobdella octoculata) та клепсин (Glossosiphonia complanata). До рослин прикріплюють свої житла — павутинні куполи — павуки-сріблянки (Argyroneta aquatica). В товщі води плавають дафнії, циклопи, водяні кліщі, личинки бабок та поденок, жуки-плавунці, вертячки. Іноді біля берега в неглибоких місцях на піщаному дні повільно повзає, звиваючись у всі боки, круглий черв'як волосатик (Gordius aquaticus). Він має в довжину кілька десятків сантиметрів при товщині біля 1 мм. З ним пов'язане народне повір'я начебто волосатик проникає в тіло людей, що купаються у водоймі. Насправді волосатики є паразитами водних комах. На ділянках дна з мулистим грунтом числені личинки комарів-дергунців (мотиль). Личинки стрілок, люток, красунь з рівнокрилих бабок, а також личинки коромисел, справжніх бабок з різнокрилих бабок та поденок повільно повзають чи плавають, підстерігаючи здобич.

З ракоподібних зустрічаються рак широкопалий (Astacus leptodactylus), бокоплави, водяні віслюки (Asellus aquaticus), мізиди. Типовими бентосними мешканцями є двостулкові молюски беззубки (Anadonta cygnea), перлівниці (Unio pictorum), шаровки (Sphaerium corneum). На підводних предметах, корчах велика кількість передньозябрових молюсків: чорнушки, лунки (Theodoxus fluviatilis), живородки (Viviparus viviparus), з двостулкових — дрейсени — тригранка річкова (Dreissena polymorpha). В чистій проточній воді підводні предмети є місцем поселення губки-бодяги.

З хребетних тварин основними мешканцями прісноводних водойм є риби. В заростях водяних рослин зустрічається голка-риба пухлощока (Syngnathus abaster), яка може жити як у солоних, так і в прісних водах. Зграйками пропливають невеличкі гірчаки (Rhodeus sericeus) та колючки триголкові (Gasterosteus ;u:uleatus). З рослиноїдних риб тут є амур білий (Ctenopharyngodon ideila) і товстолобик (Hipophthalmichthys molitrix), яких вирощують у ставках, гірчак, краснопірка (Scardinius erythropthalmus), плітка (Rutilus rutilus heckeli), в'яз (Leuciscus idus). Серед твариноїдних ниділяють миролюбних планктоноїдних та бентосоїдних і хижих, або рибоїдних. Звичайним представником планктоноїдних є синець і частково верховодка (Alburnus alburnus). До бентосоїдних відносяться основні промислові риби, такі як лящ (Abramis brama), короп (Cyphnus carpio), густера (Blicca bjoerkna), йорж (Gymnocephalus cernua), карась (Carassius carassius), бички (Gobiidae). Серед хижих риб відомі щука (Esox lucius), судак (Stizostedion lucioperca), сом (Silurus glanis).

Фауністичний комплекс плавнів

насичений і різноманітний. Із ссавців тут зустрічаються бобер річковий (Castor fiber), видра річкова (Lutra lutra), норка європейська (Mustela lutreola) та американська (М vison), горностай (М. еrmіпеа), кутори велика (Noomys fodiens) та мала (N. anomalus), водяна полівка (Arvicola h'rrostris), землерийки-бурозубки: звичайна (Sorex araneus) та мала (S. minutus), миша маленька (Micromys minutus), а також акліматизована ондатра (Ondatra zibethica). Багато видів, що мешкають в плавнях, занесені до Червоної книги України та Єропейського Червоного списку (видра, норка європейська, горностай, кутора). В заростях очерету існує свій особливий орнітокомплекс, характерними представниками є вусата синиця {f'nnurus biarmicus), індійська очеретянка (Acrocephalus agricola), очеретяна вівсянка (Emberiza schoeniclus), на заломах очерету та на островах гніздяться лелекоподібні: сіра (Ardea cinerea), велика (Egretta alba) та мала (Е. garzetta) білі чаплі, коровайка (Plegadis facinellus). В останні роки активно освоює цей гніздовий біотоп баклан (Phalacrocorax carbo). На великих деревах на островах гніздяться орлани-білохвости (Haliaeetus albicilla). В розріджених очеретяних заростях можна виявити гнізда великого норця, лиски, водяної курочки-комишниці (Gallinula chloropus), крижня та інших птахів, серед яких є рідкісні види: довгоносий крохаль (Mergus serrator), білоокий нирок, гоголь (Bucephala clangula) та ін.

Плавні — царство земноводних, саме тут їх щільність досягає максимуму. Звичайними представниками цієї групи є озерна та гостроморда (Rana arvalis) жаби, квакша, червоночеревна кумка (Bombina bombinа). В невеликих озерцях можна знайти звичайних тритонів (Triturus vulgaris). Отруйних змій в плавнях нема, тут мешкають водяний та звичайний вужі, на невеликих низькотравних луках на островах зустрічається ящірка прудка (Lacerta agilis). Безхребетні представлені черв'яками, наземними молюсками, павуками та комахами. Штучним біотопом є рисові чеки. Тут формується фауністичний комплекс, подібний до плавнів, але значно бідніший. По зрошувальних каналах поширюються амфібії: озерна жаба, червоночеревна кумка. Качки та голінасті використовують зарості понад каналами як кормовий біотоп. Із ссавців тут звичайні сірий пацюк (Rattus norvegicus) та мала лісова миша (Apodemus (=Sylvaemus) microps). Навесні бувають щитні з ракоподібних (Triops cancriformes). З комах велика кількість двокрилих.

Тварини лісів та лісосмуг.

Береги Каховського водосховища в місцях, що не зайняті дачними та садовими ділянками, часом вкриті лісом, в якому переважають насадження акації, а з корінних порід збереглися вільха, осика, верба. Тут зустрічаються козулі, рідше олені, що акліматизовані на території багатьох мисливських господарств області. Звичайними постійними мешканцями є лісові та польові миші, звичайний та водяний вужі, ящірка прудка, на півночі області трапляється гадюка звичайна (Vipera berus). Орнітофауна подібна до такої у лісосмугах і представлена лісовими видами, в основному дрібними горобиними птахами: синицями, зябликами (Fringilla coelebs), славками, шпаками, дроздами. Гніздяться тут невеликі хижі птахи — кібець, боривітер, яструби перепелятник та тетерев'ятник (Accipiter gentilis). Вздовж урвищ живуть рибалочки (Alcedo atthis), бджолоїдки (Merops аріaster), ластівки берегові (Riparia riparia). На безіменному острові Каховського водосховища в дуплах старих дерев зрідка зустрічається мурашка люметопум звичайний (Liometopum microcephalus),яка занесена у Червону книгу. Сільськогосподарські угіддя Херсонщини обмежені лісосмугами. Це фауністично збіднені біотопи, тут мешкають тільки еврибіонтні, адаптовані до антропогенного фактора види: полівки, ховрахи, лисиці. В лісосмугах зустрічаються птахи, характерні для лісової та лісостепової зон. Тут гніздиться велика кількість воронових птахів: граки, сірі ворони (Corvus comix), сороки.

Тварини каменистих схилів.

Своєрідність тваринного населення на правих берегах Дніпра та берегах Інгульця, представлених кам'янистими схилами з виходом на поверхню відслонень гірських порід, пов'язана з мінливістю умов існування та можливістю співіснування видів степових, лісових, водно-болотних та синантропних комплексів. Види плавневого комплексу можна зустріти біля самого урізу води. Типовими представниками фауни безхребетних є черви, молюски, комахи. Найбагатша фауна комах: жуків, клопів та ін. З рівнокрилих бабок особливої охорони потребує красуня блискуча (Calopteryx uplendens). В заростях хвилівника вигодовується гусінь поліксени. З хребетних чисельні амфібії: озерна жаба, їстівна (гібрид між озерною та ставковою (Rana lessone) жабами), рідше зустрічається червоночеревна кумка, що занесена до Червоної книги України. У шлюбний період (квітень-травень) у воді можна побачити зелених та часникових жаб. З водою пов'язано існування болотної чорепахи та двох видів вужівзвичайного та водяного. На зволоженому грунті часто зустрічаються представники прямокрилих — тетрігіди. На рослинах можна побачити мурашок, що пасуть попелиць. Зрідка зустрічається метелик райдужниця велика (Apotura iris), внесений до Червоної книги України. В кронах дерев гніздяться синиці велика (Parus major) та голуба (Р. coeruleus) , зяблики, вільшанки (Erithacus rubecula), горихвістки (Phoenicurus phoenicurus), вивільги (Oriolus oriolus), солов'ї. На ксерофітних ділянках схилів та балок поширені степові спільноти тварин, зустрічаються види кам'янистих відслонень. Серед молюсків чисельна зебрина циліндрична (Brephulopsis cylindrica), зустрічається також чагарниковий равлик (Bradybaena fruticum). В земляних нірках звичайно живуть отруйні павуки (тарантули), цвіркуни, під каміннями ховаються багатоніжки — сколопендри, мокриці, жужелиці. Тут мешкає багато видів метеликів, занесених до Червоної книги України: подалірій (Iphiclides podalirius), махаон, поліксена. На схилах зустрічаються особини дибки степової та емпузи піщаної. Кам'янисті схили є унікальним місцем поселення змій — полоза жовточеревого, вужів звичайного та водяного, мідянки,а також місцем відкладення яєць болотною черепахою. З 1979 року окремі ділянки крутих берегів Інгульця та річки Інгулки з виходом на поверхню вапняку-черепашника, що є місцем масових поселень плазунів, взяті під охорону. Це Микільське поселення змій, яке знаходиться в гирлі річки Інгулець біля села Микільське Білозерського району, площею 4 га та Понятовське поселення змій — на правому березі р. Інгулки, площею 5 га. На схилах в западинах у заростях глоду, терену, шипшини гніздиться багато видів птахів: польовий горобець (Passer montanus), зяблик, велика синиця, синиця голуба, мухоловка строката (Muscicapa hipoleuca). Верхню частину схилів займають серпокрильці (Apus melba). В період цвітіння з'являється велика кількість комах-запилювачів: бджіл, метеликів, жуків та двокрилих. Верхні яруси схилів в багатьох місцях зайняті під дачні ділянки, що сприяє появі синантропних рис в тваринному населенні схилів, з'являються горлиці кільчасті (Streptopelia decaocto), ластівки сільські, шпаки. На відкритих ділянках з рідкими кущами та у садах оселяються одуди. З ссавців зустрічаються їжак звичайний, ондатра, ласка (Mustela nivalis) та мишовидні гризуни.

Морські біотопи.

До території Херсонської області входять також акваторії мілководних заток Чорного та Азовського морів, частини морського шельфу, які мають статус угідь міжнародного значення для зимівлі та гніздування водних птахів. Тендрівська та Ягорлицька затоки та острови в них входять до складу Чорноморського біосферного заповідника. Острови є основним місцем гніздування мартинових птахів: чорноголового мартина (Larus melanocephalus), морського голубка (Larus genei), річкового (Sterna hirundo) та рябоносого (Thalasseus sandvicensis) крячків. Тут також виводять потомство качині птахи: крижень, довгоносий крохаль, галагаз (Tadorna tadorna), сіра качка (Anas strepera) та ін. В останні роки широко освоює цей біотоп рідкісна гага звичайна (Somateria mollissima). Це найпівденніше місце гніздування цього північного птаха. Під час зимівлі на акваторії заток можна зустріти до 40 видів птахів, серед них лебеді кликун (Cygnus cygnus) та шипун (С. о/ог), лиски, сірі качки та інші качині птахи.

Найбільшим різноманіттям фауни характеризуються екосистеми водно-болотного комплексу Азово-Сиваського національного природного парку. В них нараховується до 5 тис. видів тварин. У воді розвиваються личинки бабок, поденок, волохокрилих, двокрилих та ін. Тут велике різноманіття водолюбів, плавунців, вертячок, клопів-водомірок. З кільчастих черв'яків на мілководдях багато поліхет, зустрічається ряд видів олігохет, п'явок. Також є різноманітні молюски, губки, кишковопорожнинні. Для піщаного грунту Сиваша характерні стрибуни, вуховертки, стафілініди, бембидіони, з перетинчастокрилих різноманітні бомбілініди, сфециди, бджолині. В заростях очерету особливо велика кількість кровососів. Земноводні представлені зеленою жабою, яка мешкає на піщаних валах, уникаючи солоних вод. Майже всюди поширені ящірка прудка та ящурка різнобарвна (Eremias arguta), нечислені
жовточеревий полоз та вуж звичайний, ще більш рідкісна гадюка степова.

Численні лимани,облямовані очеретом, та мілководдя Сивашу з величезною за біомасою фауною безхребетних є сприятливими для гніздування, харчування і відпочинку під час перельотів водоплавних птахів. Коса Бирючий острів лежить на шляху магістрального перельоту багатьох качиних, куликів та горобиних, в зимові місяці у затоках живляться лебеді кликуни та шипуни, крижні, свищі (Anas penelope), нирки червоноголові (Aythya ferina), черні морські (А. тагіїа), відмічається величезна кількість лисок. Можна зустріти зграйки вільшанок, славок (Sylvia), вівчариків (Philloscopus), солов'їв, мухоловок, дроздівчорних (Turdus meru/а), співочих (Т. philomelos), чикотинів (Т. pilaris), омелюхів (Т. viscivorus), білобровиків (T. iliacus). На зимівлю залишаються жовтоголові корольки (Regulus regulus) та короткохвості волові очка (Troglodytes troglodytes). Під час осіннього перельоту в ожинових та тернових заростях живляться дубоноси (Сосcothraustes coccothraustes), дрозди, зеленяки (Chloris chloris). На острові Куюк-Тук гніздяться галагази, бджолоїдки, сиворакші (Coracias garrulus), галки. На островах Китай, Мартинячий великі колонії мартина реготуна, малого (Sterna albifrons) та річкового крячків, чеграви (Hydroprogne caspia). На острові Чурюк зрідка поселяється журавель красавка (Anthropoides virgo). Масове скупчення птахів на островах буває під час осінніх та весняних перельотів. В степовому різнотрав'ї гніздяться польові жайворонки, з хижих птахів відмічені окремі гнізда боривітра, болотного (очеретяного) луня (Circus aeruginosus), іноді залітають степові орли. На прольоті зупиняються яструб перепелятник та кібець. Зимують орлан-білохвіст та дербник (Falco columbarius). Курині представлені фазаном звичайним, сірою куріпкою, з куликів зустрічаються великий кроншнеп, гаршнеп (Lymnocryptes minimus), середній кроншнеп (Numenius phaeopus), бекас (Gallinago gallinago), дупель (G. media), кулик-сорока (Haematopus ostralegus), вальдшнеп, турухтан. З гусеподібних відмічені сіра гуска (Anser ;mser), білолоба, гуменник (Anser fabalis), крижень, шилохвістка (Anas acuta), сіра качка, широконіска (Anas с/уреаґа), галагаз, свищ, чирок-тріскунок та чирок-свистунок (Anas crecca), червоноголовий нирок, морська чернь, чубата чернь (Aythya fuligu/а), гоголь, морянка (Clangula hyemalis), великий (Mergus merganser) і  довгоносий крохалі, луток (Mergus albellus). Ряд денних хижаків представлений боривітром, степовим (Circus macrourus) та очеретяним лунями, яструбом-перепелятником, тювиком (Accipiter bаdіus). З совиних зареєстровані вухата сова (Asio otis) та совка або сплюшка (Otus scops). Журавлині представлені журавлем красавкою та сірим журавлем.

В районі національного парку відмічено близько 70 видів риб. За зоогеографічними групами фауна Чорного та Азовського морів вільноживучих багатоклітинних складається на 80% з морської атлантично-середземноморської. Це більшість морських груп: губки, всі голкошкірі, вусоногі, немертини та інші. Прісноводні за походженням — 10,4% (близько 175 видів). Локалізуються в естуарних районах і опріснених зонах. Третій складовий елемент фауни Чорного та Азовського морів (9,6%) становить собою каспійський фауністичний комплекс (ракоподібні, риби, молюски). Чорне та Азовське моря за межами дуже опріснених зон нараховують близько 2000 вільноживучих тварин. Амеб, черепашкових амеб, сонечників — 66 видів; 34 види — псамофільних інфузорій; багатоклітинних — 1729 видів, з яких хребетних — 168, останні 1561 — це безхребетні разом з нижчими хордовими. Членистоногих — 593 види, первиннопорожниних — 277, кільчастих черв'яків — 235, молюсків — 206 видів. У Чорному морі у товщі води переважають копеподи (ракоподібні), а на дні у макробентосі — поліхети та молюски; в мейобентосі — нематоди, остракоди, копеподи, турбелярії. Чорноморська фауна переважає азовську у 4 рази. У Азовському морі зменшується кількість видів, істотно змінюється співвідношення груп фаун, багато груп щезає повністю (весь тип голкошкірих, клас кінорінхи та ін.); у ряді груп залишається тільки 1-2 види. Ракоподібні, риби, поліхети та молюски — найбагатші видами групи Азовського моря.

Фауна моря за середовищем існування, морфологічними та екологічними адаптаціями поділяється на кілька груп. Основні з них — бентосні, пелагічні та абісальні форми. Серед бентосних біоценозів Чорного моря виділяють біоценози скель, піску та заростей. Скелі та нерухоме каміння по краю води бувають обліплені білими шкаралупками вусоногого рачка — морського жолудя та молюсків — морського блюдця. Часто зустрічаються невеликі коричневі з червоним малюнком мармурові краби. Населення підводних скель та каменів більш численне, ніж надводних. З кишковопорожнинних — актинія кінська, губки, мшанки. Серед молюсків найбільш помітні двостулкові вустриці (Ostrea edulis), мідії (Mytilus galloprovincialis) та черевоногі рапани (Rapana thomassiana). Paпана є вселенцем з Японського моря і завезена, можливо, на днищах суден. Серед нижчих хордових, що також ведуть прикріплений спосіб життя, виділяються асцидії. Фоновими безхребетними є рівноногі раки або морські таргани, яких нараховується до ЗО видів. З десятиногих — кам'яна, трав'яна та піщана креветки — найбільші за розмірами. Два десятки видів крабів відмічені для мілководної зони. Часто зустрічаються краби значних розмірів — трав'яний та кам'яний. Серед заростей ховаються морські йоржі (Scorpaena porcus). В біоценозах піщаного грунту у піску закопуються багатощетинкові черви — поліхети (Nereis). Число їх видів у Чорному морі десь біля 200. Ними харчуються бички (Gobiidae), камбала (Pleuronectes platessa), осетрові (Асіpenseridae) та багато інших придонних риб. В Чорному морі мешкають 33 види немертин, 6 із яких ендемічні, наприклад, чорноморська балакобдела, що мешкає у двостулкових молюсках. Багаточисельними також є рачки-бокоплави, краби-плавунці, тягають за собою черепашки раки-самітники. Поблизу рівнинних берегів черепашки молюска насси заселяє рак-діоген, а на скелястих узбережжях калібанарій заселяє черепашки молюска гібули (Gibbula divaricata, G. adriatica). На мілині у піску мешкають різноманітні двостулкові молюски: серцевидка (Cerastoderma glaucum), венус (Venus gallina),a також поселенець Балтійського чи Баренцева моря піщана черепашка або мія (Муа агепагіа). На значну глибину у пісок заривається молюск черенок (Solen vagina) — один з їстівних видів двостулкових. Серед черевоногих молюсків на піщаних грунтах з домішками мулу зустрічається хижий молюск насса або верша (Tritia reticulata). Звичайні рачки-бокоплави, які є цінним кормом для придонних риб. Представник нижчих хордових — ланцетник (Branchiostoma lanceolatum) — мешкає на крупнозернистому піску на глибинах 10-30 і більше метрів. В пісок зариваються бички, камбали, скати (морський кіт — Dasiatis pastinaca), морські скорпіони (Trachinus draco) та ін.

З глибиною піщане дно змінюється мулистим, з'являються зарості зостери. В Джарилгацькій, Тендрівській та Ягорлицькій затоках, а також в деяких солоних лиманах серед зостери ховаються яскраво забарвлені зеленушки (Symphodus ocellatus), морські голки (Syngnathidae), морські коники (Hippocampus ramulosus), бички-травники (Zosterisessor ophiocephalus), колючки, повзають трав'яні краби, плавають креветки-леандери та трав'яні креветки. На глибині близько 50 метрів поверхня дна являє собою зону мулистого грунту, щільно засипаного черепашками мертвих та живих двостулкових молюсків, переважно вустриць та морських гребінців, частково мідій. Нижче розташований біоценоз мідієвого мулу, оскільки на глибинах більш як 50 метрів вустриці та інші молюски зникають,а повне домінування переходить до мідій. Цей біоценоз складає своєрідну особливість Чорного моря, оскільки ніде в інших місцях мідії не накопичуються в такій великій кількості на такій значній глибині. Представниками цього біоценозу є також губки та невелика асцидія цеона.

На глибинах від 55-65 до 180-185 метрів розташовується найглибший в Чорному морі біоценоз фазеолінового мулу з фоновим двостулковим молюском фазеоліна (Modiolus phaseolinus). Крім нього, тут мешкають і інші молюски, черви, ракоподібні. Голкошкірі представлені нечисельними в Чорному морі дрібними видами: амфіура (Amphiura stepanovi) та кукумарія (Stereoderma kirschbergi).

Фауна планктону є складовою частиною пелагіалі. Зоопланктон має змішане морське та прісноводне походження. З найпростіших найбільш цікава морська свічка (Noctiluca miiiaris) з джгутикових, для якої характерна біолюмінесценція. Головним чином планктон складається з мікроскопічних рачків (мізид, веслоногих, гіллястовусих), яких нараховується десятки видів. Багатий планктон також личинками вустриць, мідій та інших молюсків, балянусів, червів, крабів, креветок, ікринками та мальками багатьох морських риб. Найбільш великими представниками є медузи коренерот (Rhizostoma pulmo) та аурелія (Aurelia аигіїа), що населяють товщу моря від поверхні до глибин 150-200 метрів.

Риб, що складають нектон, нараховується близько 160 видів. За своїм походженням фауна риб Чорного моря поділяється на 4 групи. Перша (сазан (Cyprinus carpio), лящ, судак, плітка, чехоня (Pelecus cultratus) та ін.) представлена вихідцями з прісних водойм, занесеними течією. Живуть вони тут недовго. Друга — понтичні релікти — це види, які мешкали в колись опріснених водоймах, що були на місці Чорного моря. Серед них осетрові, більшість видів оселедців, бичків (всього більш як 20 видів). Для цих риб характерна схильність до опріснених районів та солонуватоводних лиманів. На нерест більшість з них заходять в річки. Найбільша риба серед осетрових — білуга (Huso huso ponticus). Цінна промислова риба — чорноморський оселедець (Alosa pontica pontica), мешкає як в Чорному, так і в Азовському морі. Найменший з реліктових оселедців — тюлька (CluреопеІІа cultriventris). До реліктових риб відносяться також більше десяти видів бичків. Це бички кнут (Mesogobius batrachocephalus), пісковик (Neogobius fluviati/is), кругляк (N. melanostomus), ширман (Л/, syrman). Вісім видів чорноморських риб північного походження складають третю групу: шпрот (Sprattus sprattus palericus), мерланг (Merlangius merlangius euxinus), глос (P/atichthys flesus luscus), катран (Squalus acanthias) та ін. Їх розглядають як релікти льодовикової епохи. Вважається, що вони пройшли річковими системами з Північного моря та північних областей Атлантики в Чорне море. У зв'язку з цим риби зберегли схильність до холодної води: тримаються переважно в придонних шарах та нерестяться восени, взимку та навесні, а якщо і влітку, то на глибині. Шпрот — дрібна оселедцева риба — має велике промислове значення. Мерланг з родини тріскових живиться дрібною рибою, креветками, крабами. Звичайна колюча акула або катран мешкає біля берегів. Більшість риб, що є середземноморськими переселенцями, складають четверту групу. Їх нараховується біля 100 видів. Живуть звичайно на глибинах 150-180 метрів. Це, наприклад, хамса або анчоус (Engraulis encrasicholus ponticus).

У Чорному морі зустрічається 3 види дельфінів: чорноморська афаліна (Tursiops truncatus), звичайний дельфін (білобочка) (Delphinus delphinus ponticus), азовка (пихтун) або морська свиня (Phocaena phocaena), всі вони занесені до Червоної книги України. Останній вид мешкає такожі у Азовському морі.

(Природа Херсонської області.- К.- 1998)






 

  • Комахи
    У нього вузьке тіло 38—50 мм завдовжки, із довгим звуженим до вершини черевцем, присосками під кігтиками лапок, сірим забарвленням, чорними, ...
  • Риби
    Класс Рыбы – Pisces Отряд Катранообразые – Squaliformes В этот отряд входит 74 вида акул, распределенные по 3 семействам: звездчатошипых, ...
  • Земноводні та рептилії
    Це велика змія (довжина тіла до 1,8 м) бурувато-жовтого кольору з великими темно-бурими плямами, черево жовте без рисунка. По боках голови від ока ...
  • Птахи
      Поширений в Передній та Середній Азії, Південно-Східній Європі. В СРСР гніздиться на водоймах Казахстану, Калмицької АРСР, в дельті Волги, ...
  • Ссавці
    Зовнішній вигляд дещо нагадує мишей з помірно видовженим тулубом та досить короткими кінцівками. Голова досить велика. Видовжена носова частина утворює ...

Екологічний календар