11.10. 2010 р. №293/517.            Прем’єр-Міністрові України Азарову М.Я.

Щодо загроз національній безпеці
України в еколого-техногенній сфері

Шановний Миколо Яновичу!

Екологічні проблеми, успадковані Україною від СРСР, із впровадженням ринкових відносин у національну економіку разом з послабленням контрольних функцій держави, ігноруванням бізнесовими структурами вимог екологічної безпеки, зневагою до інтересів місцевих та регіональних громад значно загострились і нині створюють небезпечну загрозу національній безпеці.
Вже у найближчій перспективі через екологічні проблеми не виключені значні труднощі у реалізації Енергетичної стратегії України на період до 2030 року, забезпеченні продовольчої безпеки держави і загалом розвитку агропромислового комплексу, безпечній експлуатації діючих та створення нових транспортних коридорів тощо.
Враховуючи зазначене у Національному інституті стратегічних досліджень розпочата програма досліджень з питань екологічної і техногенної безпеки. Надсилаємо аналітичну довідку щодо нагальних еколого-техногенних проблем за матеріалами проведених досліджень і результатами їх обговорення на засіданні круглого столу «Загрози національній безпеці України в еколого-техногенній сфері: стан і тенденції», який відбувся 24 вересня 2010 року за участю представників органів державної влади, політичних партій, неурядових організацій, науковців тощо.

Додатки:  1. Аналітична довідка на 5 арк.
2. Аналітичний огляд на 28 арк.

З повагою
Директор Інституту А.В.Єрмолаєв

 
Скалецький Ю.М.
245 88 59

Додаток 1

Аналітична довідка
щодо нагальних еколого-техногенних проблем в Україні

Отримані Національним інститутом стратегічних досліджень (НІСД) дані, обговорені учасниками засідання круглого столу «Загрози національній безпеці України в еколого-техногенній сфері: стан і тенденції», підтвердили, що збереження високої енерго-ресурсоємності економіки України за умов успадкування регіональних порушень екологічного стану та виснаження головних життєзабезпечуючих ресурсів – земельних, водних, мінерально-сировинних, біотичних – призводить до поступового формування загроз національній безпеці.
Відповідно до Закону України «Про основи національної безпеки України» (2003 р.) до найбільш актуальних загроз національній безпеці в екологічній сфері можна віднести, насамперед , такі:
- регіональне підтоплення земель у Причорноморському регіоні (Херсонська, Миколаївська, Одеська області, АР Крим та ін.); сталий прояв перевищує 2 млн. га, 60% міст і селищ, економічні втрати сягають до 3,0-3,5 млрд. грн на рік; комплексний вплив підтоплення на прискорення міграції забруднень у питні води та сільгосппродукти призводить до зростання захворюваності та скорочення життя (Херсонська, Луганська обл., АР Крим та ін.);
- стійка багаторічна тенденція до зниження родючості земель внаслідок аномальної розораності території держави та використання виснажливих технологій у землеробстві;
- регіональне техногенне забруднення поверхневих і підземних водних об’єктів, у тому числі джерел питно-господарчого водопостачання (до 80-90% проб питної води за одним і більше показниками не відповідають вимогам діючих стандартів);
- ускладнення гірничо-геологічних, екологічних та соціально-економічних умов у розвинутих гірничо-видобувних районах (ГВР) Донбасу, Кривбасу, Карпатського регіону внаслідок успадкованих від СРСР комплексних порушень навколишнього середовища та недосконалих технологій ліквідації нерентабельних шахт і кар’єрів (переважно шляхом так званої «мокрої» консервації або автореабілітаційного затоплення) з активізацією небезпечних інженерно-гідрогеологічних, сейсмо-геофізичних, газо-геохімічних процесів;
У Донбасі найближчим часом можливе некероване затоплення шахти «Юнком» (камера ядерного вибуху), Нікітовського ртутного рудника з формуванням єдиної зони забруднення з Горлівською промислово-міською агломерацією, розширення площ техногенних сейсмогеофізичних струсів та ризик аварійних надходжень раптових водопритоків у шахти на кордоні з Російською Федерацією (Луганська обл.) тощо.
Розвиток процесів карсто-зсувоутворення при закритті Солотвинського, Калуського та Стебниківського соляних рудників призвів до деформації більше 2,5 тис. будівель, прискорення міграції токсичних хімічних сполук у басейни транскордонних рік Тиси і Дністра (водопостачання до 10 млн. людей) з ризиком початкових збитків 1-2 млрд. грн, руйнівних деформацій водогонів та ін.
Беручи до уваги наявність у державі значної кількості відходів некондиційних ядохімікатів (більше 20 тис. тонн), токсичних відходів, у т.ч. хлорбензольних у Калуській промзоні (до 12 тис. тонн), вважаємо за недоцільне утилізацію частини останніх (8,5 тис. тонн) у Великобританії з бюджетними витратами до 300 млн. грн. Більш ефективним за техніко-економічними ознаками вважається будівництво на території України сучасного заводу з плазменно-високотемпературної переробки, який при аналогічній вартості міг би бути регіональним центром з переробки й інших відходів при значному зменшенні ризиків поводження (транспортування). При цьому ігноруються можливості України як підписанта Стокгольмської конвенції про стійкі органічні забруднювачі на отримання для заходів з утилізації гексахлорбензолу фінансових ресурсів від Фонду глобального навколишнього середовища на безоплатній або пільговій основі. Через непослідовність дій влади України втрачена можливість співпраці з іспанською інженіринговою компанією Eptiza S.A., яка виграла конкурс у проекті «Управління відходами» з вибором Калуського району як пілотного регіону, який фінансується Єврокомісією. При розгортанні стабілізаційних робіт на Калуському солеруднику не враховуються пропозиції Міністерства регіонального розвитку та будівництва України, НАН України, а також відомчих науково-дослідних установ. Крім того, роботи з консервації Домбровського кар’єру проводяться організацією, яка не має дозволу Держгірпромнагляду на проведення робіт підвищеної небезпеки.
- незадовільне виконання Закону України «Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки», наслідком чого є погіршення залісеності території (менше 16%), у першу чергу Карпатського регіону, з наступною аномальною активізацією селе-зсувотворення (до 30%), зниженням протиповеневої стійкості та біорізноманіття;
- зростання негативного еколого-економічного впливу втрат води і тепла з інженерних мереж міст та селищ (більше 45-50%) з динамічним розвитком ділянок підтоплення та руйнівних деформацій житлових і промислових будівель;
У містах і селищах України мешкає до 70% населення, для водопостачання якого побудовано більше 170 тис. км водопровідно-каналізаційних та 36 тис. км теплоенергетичних мереж, рівень аварійності яких перевищує 35%, внаслідок цього в більшості міст та селищ формується підтоплення і техногенні водоносні горизонти з підвищенням рівнів ґрунтових вод до 8-35 м при щорічних втратах води більше 1 млрд. м3 та тепла 2 млн. тонн умовного палива. Зниження внаслідок цього міцності порід верхньої зони геологічного середовища активізує зсувні, просадкові, карстові та інші процеси (у десятки разів вище фонового рівня). У таких умовах подальше збільшення комунальних тарифів без прискореної реконструкції водотеплових і теплоенергетичних мереж може перетворитися на чинник соціальних напруг національного масштабу та руйнівних деформацій будівель (до 2 будинків на добу).
- зростання негативного екологічного впливу полігонів промислових і побутових відходів (загальні обсяги близько 30 млрд. тонн з тенденцією до зростання при площі полігонів до 180-200 тис. га) на забруднення приземної атмосфери, поверхневих і підземних вод, що разом з радіоактивним забрудненням зони впливу ЧАЕС, об’єктів Міноборони є фактором техногенного перевантаження територіальних екосистем та зростання ризику надзвичайних ситуацій.
Вищенаведені оцінки НІСД та провідних природоохоронних установ держави є свідченням того, що екологічні чинники стають провідним джерелом економічних ускладнень у більшості регіонів держави. Дальше збереження мінерально-сировинної орієнтації економіки та стабільно високого рівня енерго-ресурсоємності промисловості, сільського господарства, міст і селищ за умов подальшого впливу глобальних змін клімату може перетворитися на масштабні загрози як екологічній, так і економічній безпеці держави.
Водночас зволікається прийняття стратегічних документів у екологічній сфері, фінансові та інші ресурси не концентруються на вирішенні найбільш нагальних еколого-техногенних проблем, недостатньо національних розробок щодо прийняття оптимальних рішень в екологічній сфері на далеку перспективу із залученням усіх заінтересованих суб’єктів. Наявні проблеми використання можливостей міжнародних конвенцій у природоохоронній сфері і міжнародного співробітництва взагалі через недостатню імплементацію положень цих документів у національне законодавство.
Нагальною є проблема ефективності екологічної політики з огляду на сучасний стан та інформаційну дієздатність системи моніторингу навколишнього середовища.
Недостатньо використовується та поступово деградує наявний технологічний потенціал України із ресурсозберігаючих технологій, технологій очищення стічних вод, повітря, поводження з відходами.
З огляду на те, що від екологічних чинників все більше залежить безпека життєдіяльності, економічний розвиток та конкурентоспроможність виробництва, соціально-політична стабільність суспільства, а в цілому і національна безпека держави, доцільно:
- Верховній Раді України:
• прискорити прийняття Стратегії національної екологічної політики України на період до 2020 року та Національного плану заходів відповідно до вимог Стокгольмської конвенції про стійкі органічні забруднювачі (2007 р.);
• проведення парламентських слухань з порядком денним «Актуальні політичні, соціальні та економічні проблеми природокористування в Україні»;
- Раді національної безпеки і оборони України розглянути питання щодо:
• стану моніторингу навколишнього середовища, напрямів його удосконалення на базі технологій ДЗЗ, ГІС та інших засобів з урахуванням адекватного збільшення його здатності щодо виявлення і попередження екологічних і техногенних загроз регіонального, міжрегіонального та трансграничного рівня (гірничо-видобувні регіони, Нижньодніпровський регіон, АР Крим, трансграничні річкові басейни тощо);
• продовження терміну дії Указу Президента України від 10.02.2010 № 145 «Про оголошення територій міста Калуш та сіл Кропивник і Сівка-Калуська Калуського району Івано-Франківської області зоною надзвичайної екологічної ситуації»;
- Кабінету Міністрів України та НАН України:
• розглянути доцільність створення координаційного органу з питань використання залучених коштів за програмами міжнародного, транскордонного та двостороннього співробітництва у природоохоронній сфері;
• розглянути можливість будівництва на території України об’єкта з утилізації високотоксичних відходів з використанням вітчизняних науково-технологічних розробок та залученням ресурсів міжнародних природоохоронних організацій;
- Кабінету Міністрів України доручити:
• Мінприроди разом з НАН України, Мінекономіки, Мінфіном, МНС та міністерствами-природокористувачами провести на початку 2011 р. національну конференцію щодо шляхів екологічної модернізації економіки з урахуванням зменшення її сировинної залежності та міжнародного розподілу праці;
• Мінжитлокомунгоспу, Мінприроди та іншим заінтересованим центральним органам виконавчої влади подати в установленому порядку узгоджені пропозиції з урахуванням кращого світового досвіду щодо вирішення проблем поводження з промисловими та побутовими відходами;
• Міносвіти та Мінприроди розглянути можливість сприяння розвитку наукових досліджень з екополітології та започаткування викладання курсу екополітики у програмі навчальної дисципліни «політологія», а також у системі екологічного навчання та підвищення кваліфікації державних службовців, до компетенції яких належать питання щодо охорони навколишнього природного середовища.