Незабаром, 22 березня світ відмічатиме День водних ресурсів

Вода це є базовою річчю існування і розвитку всього живого на планеті, але разом з тим інколи здається, що людина намагається занапастити океани, моря, і прісні водойми. Стан водних ресурсів погіршується не тільки через науковий прогрес, але й через чисельні війни, які людство веде споконвіку. Під час збройних конфліктів вода може виступати як «зброя», але й часто як постає як «жертва». Проте досі немає повного огляду наукових доказів впливу збройних конфліктів на водні ресурси та управління ними – є лише поодинокі дослідження. Зокрема, найбільше увага науковців сфокусована на впливі воєн на водні ресурси в країнах Близького Сходу, меншою мірою Азії та Африки. Наприклад, у останньому звіті Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) зазначено, що діти під час тривалих конфліктів частіше гинуть від хвороб, пов’язаних із браком чистої води, ніж від насильства, безпосередньо пов’язаного з самим конфліктом.

Попри те, що війна в Україні триває вже понад 10 років, можна сказати, що вплив військових дій на доступ до води громадян та управління водними ресурсами майже недосліджений, не узагальнений і невідомо як наявні дані корелюються зі світовими показниками: поки що українські фахівці самі збирають та вивчають цю інформацію.

Україна належить до держав з недостатнім забезпеченням водними ресурсами. Ми – одна з найменш водозабезпечених країн Європи. Водні об’єкти України вкривають 24,2 тис.кв.км, що становить 4,0% від її загальної території ( 603,7 тис. кв. км ). До цих об’єктів належать річки, озера, водосховища, ставки, канали тощо. Територія України має не дуже густу річкову мережу, тут нема великих природних водойм і небагаті запаси підземних вод. Болота, що були природним регулятором водності річок, нині наполовину осушені. Отже водні природні ресурси України – це насамперед місцевий і транзитний стік річок, водні запаси озер, штучних водойм і підземних горизонтів.

На жаль, під час здійснення водогосподарської політики в нашій країні впродовж багатьох десятиліть вода ніколи не розглядалася як основа життєзабезпечення природних екосистем і людини. Не враховувався і не прогнозувався вплив водних систем на біорізноманіття. Традиційно вода розглядалася і використовувалась тільки як господарський ресурс для промислового і сільськогосподарського виробництва, отримання електроенергії, а також для скидання стічних вод, що зрештою і призвело до вичерпання природно-екологічного потенціалу водних ресурсів.

Інтеграція України до Європейського Економічного Співробітництва (ЄЕС) і Світової організації торгівлі (СОТ) передбачає формування та реалізацію збалансованої політики переходу України до сталого розвитку. Екологічні вимоги СОТ передбачають зменшення негативного антропогенного впливу господарської діяльності на навколишнє природне середовище і здоров’я людей. Україна має узгодити свою національну стратегію розвитку з вимогами ЄЕС, СОТ і міжнародними зобов’язаннями зі сталого розвитку загалом та екологічними і водними зокрема.

Як ми вже зазначали на початку міжнародні експерти Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) встановили, що понад 60% захворювань у світі зумовлено вживанням недоброякісної води. Отже сьогодні вода розцінюється не тільки як природний ресурс, вона має високу соціальну значимість. Міністерською декларацією Всесвітнього Водного Форуму в Гаазі в 2000 році, Міжнародною конференцією по прісній воді ( Бонн, грудень 2001 р.) якість води визнана основним показником збалансованого розвитку суспільства, його безпеки й існування в цілому.

Через спричинені війною забруднення довкілля та руйнування критичної інфраструктури ми маємо ще більше цінувати та берегти наші водні ресурси, адже наші ріки є природніми перешкодами на шляху ворога, також водойми допомагають людям підтримувати життя, коли водопостачання неможливе у звичайний спосіб.

Війна забрала в нас водосховище Каховської ГЕС, частково Курахівське водосховище, забруднення зазнали річки Сейм, Десна, Південний Буг, щодня у Дніпро потрапляє ракетне паливо, а до Чорного моря потрапили тони російського мазуту… Це не повний список екологічних лих, з якими ми зіштовхнулися в останні три роки. Інформація про стан численних маленьких річок, озер, боліт та джерел для більшості залишається поза увагою. Охорона навколишнього середовища і насамперед водних систем це сьогодні обов’язок кожного громадянина, принаймні на тих територіях, до яких ми ще маємо доступ.