У вирій — без поквапу

Відліт птахів у вирій затримався через потепління
У краю скіфів-кочівників димлять тумани, мов щойно покинуті вогнища. Глуха осінь, а не відчувається, що смалкі вітри ось-ось відчинять пересохлу від бездощів'я браму зимі!
Та яка там зима, коли – уявіть собі – ковила зацвіла! І, здається, за ковилою спалахнуть вогниками тюльпани Шренка, наповнить степове повітря молодим озоном євшан-зілля...
От і сірі журавлі... Їм давно вже у вирії бути, а вони, мов навічно, уже прив'язалися до українського степу і ніколи не полетять у свою Палестину. Але це, звісно, не так...
– Цей рік видався особливим і незвичайним насамперед рекордними температурами серед літа, — говорить Віктор Гавриленко, директор біосферного заповідника «Асканія-Нова» імені Ф.Е. Фальц-Фейна, котрий понад два десятиліття ретельно стежить за пташиним царством. – Це призвело до зміщення фенофаз і у рослинному, і у тваринному світі. Зокрема, нині проліт птахів розпочався пізніше від звичайного. Взяти сірого журавля. Він збирався на території Великого Чапельського поду (пониження) з кінця серпня і перебував там до середини жовтня, а вже числа двадцятого ми спостерігали старти їх на Південь.
– А нині? Листопад, а звідкись долинають знайомі голоси...
– Цього року птахи прилітали на початку вересня у невеликій кількості. І ми вже думали, що через Асканію-Нову не буде такого інтенсивного прольоту їх, як завжди. Але раптом 19-20 жовтня вночі спостерігався масовий приліт птахів на територію Великого Чапельського поду. І зранку ми побачили, що чисельність їх зросла з 6 до 20 тисяч.
Для кого опоетизоване у віршах і піснях птаство у небі – краса несказанна, а для місцевих селян – розорення. Справа у тім, що над цими землями проходить так званий Азово-Чорноморський міграційний коридор. І ті ж журавлі часто зупиняються тут «перекусити». І трапляється так, що зеленіючі посіви озимини за кілька годин перетворюються на чорну незасіяну ниву. Доводиться відлякувати перелітних пернатих пострілами з рушниць і навіть спеціальної гармати. Цього разу канонад не спостерігалося. По-перше, озимини посіяно мало, бо посуха. А по-друге…
– Птахи затрималися недовго (не дозволяла кормова база) і різко відлетіли, – пояснює Віктор Гавриленко. – Правда, під кінець жовтня їх знову зібралося близько 10 тисяч. І ці птахи тут протрималися аж до 7 листопада! Зранку цього дня вони не вилетіли, як завжди, на кормові поля, а залишилися в середині Великого Чапельського поду. Їхній шалений гул було чутно за 4-5 кілометрів. Птахи наче мітингували, готуючись до старту. І ці старти справді почалися близько 10-ї ранку у напрямку півдня і південного сходу – у бік, швидше всього, Керченського півострова.
– Але ж це не «накатаний» журавлями історичний маршрут. Чи не так?
– Цього року птахи справді полетіли, мабуть, уздовж Кавказу. Хоча, як правило, вони летять напряму через Кримський півострів – мимо гори Ай-Петрі через Чорне море до Палестини, де й приземляються. А от зараз ми бачимо такі цікаві зміщення.
...У лоні Великого Чапельського поду журавлів уже не чути, зате квітне ковила, що з нею трапляється, правда, дуже рідко. Втім, зміщення фенофаз нагадує про те, що незвичайні метаморфози у природі тільки починаються – як на землі, так і у небесах.

Василь Піддубняк (Новий день. – №49 (5043). – 29.11.2012)