Новини. Події

02.02.2022
Результати фотоконкурсу від Центру екологічної інформації
Центр екологічної інформації бібліотеки Гончара радий оголосити про завершення фото-конкурсу до Дня ...

Детальніше...

02.02.2022
Гончарівка роздає подарунки
На початку тижня співробітники Центру екологічної інформації бібліотеки Гончара завітали до Херсонської ...

Детальніше...

30.01.2022
Глядачі Гончарівки у захваті від фільму «Без тями від зброї»
За кілька днів до показу ми довго вагалися, яку ж стрічку обрати. Але фільм "Без тями від зброї" ...

Детальніше...

Всі новини

Голосування
Як Ви ставитесь до бродячих тварин в місті?







Випадкове фото



Романенко Г.М.

Голова Громадської екологічної ради при Державному управлінні охорони навколишнього природного середовища в Херсонській області

Реалії функціонування водогосподарського комплексу у Південному Подніпроов’ї та їх негативний вплив на стан якісного водозабезпечення та інші складові соціально-екологічної ситуації в регіоні.

На сьогодні Україна переживає надзвичайно глибоку соціально-екологічну кризу (в ній Чорнобиль займає досить незначну частку), яка є визначальною у формуванні цілого ряду похідних криз: економічної, демографічної, аграрної, енергетичної, інвестиційної тощо.
Ще в кінці ХІХ століття гідрогеологи та гідрологи царської Росії чітко визначили необхідність та можливість побудови на Дніпрі єдиної греблі для підняття рівня ріки – в районі Запоріжжя... Ці розробки були втілені в життя вже за часів Радянського Союзу, і побудова Дніпрогесу була абсолютно логічною та науково обґрунтованою.... Побудова всіх післявоєнних гідроспоруд Дніпровського каскаду мала в першу чергу військово-стратегічне призначення, а отже всі інші аспекти – екологічні, економічні, соціальні тощо були просто проігноровані....
 

Повна зарегульованість Дніпра та підняття його рівнів на певних ділянках (і особливо – за рахунок Каховського водосховища) призвела вже до незворотних змін, і виходи із реальної ситуації потребують чіткого розуміння як ситуації в кожній окремій точці регіону, так і максимально повної та комплексної „соціально-екологічної картинки” регіону у взаємозв’язку з водостоками всього басейну Дніпра.
Виконані за останні 3-4 роки дослідження, аналіз отриманих результатів, обробка певних статистичних даних та офіційних документів тощо, засвідчили причинно-наслідковий зв’язок водно-господарського перевантаження як фактору непродуманої і неспрогнозованої політики господарювання радянських часів в усталену крихку екологічну рівновагу регіону з тими наслідками перемог над природою, які ми сьогодні маємо, що є наслідком комплексної дії техногенних і, в останні роки, природних чинників (глобальні зміни клімату).
 

Практично більша частина території області внаслідок підвищеного техногенного живлення підземних вод Каховським водосховищем, витоками із зрошувальних систем та ставків має некерований стан рівнів грунтових вод.
Вищезазначена проблемність вже однозначно сягнула рівня національних загроз, оскільки, на наше переконання, вона може бути охарактеризована як постійно-прогресуюча еколого-ресурсна катастрофа..
На відміну від „миттєвих” екологічних негараздів та катастроф – буревіїв, повеней, провалів та зсувів великих земельних площ і масивів тощо, що проявляються протягом певних „незначних” проміжків часу - від годин до кількох тижнів (максимум – кількох місяців), „повзучі” екологічні негаразди є досить непомітними в обмежених кількома роками періодах, тим більше в термінах „каденції” тих чи інших політичних сил або конкретних керівних осіб на регіональному рівні.
 

Саме це спричинило бажання та потребу сучасних, у більшості тимчасових керівників (а такі є сьогодні у своїй більшості діючою реальністю) принципово не помічати „цих незначних негативних тенденцій” і за період „свого успішного правління” висвітлювати на всіх рівнях і всіма можливими засобами лише здобутки та досягнення... Ситуація з водокористуванням в Південно-Дніпровському регіоні є досить складною і багатофакторною. Взаємовплив більшості таких факторів є надзвичайно „ефективним” у поєднанні певних негативів та їх посиленні.
 

На сьогодні водонавантаження на більшість територій у Південно-Дніпровському регіоні (території Херсонської, Миколаївської, Дніпропетровської та Запорізької областей – басейн Нижнього Дніпра) в силу негативних впливів на соціально-економічну та екологічну ситуацію факторів водогосподарської діяльності (зарегулювання стоку, надмірне зволоження ґрунтів та ін.) вже в 3 – 4 рази перевищує можливості водовідведення з цих територій, а отже ми маємо такі негативні впливи, що призводять до незворотних гідрогеологічних та „топографічних” (ландшафтних) змін, постійно прогресуючих процесів підтоплення населених пунктів та сільськогосподарських земель, і тотальних процесів деградації тих же сільськогосподарських земель...
 

Довгостроковий характер прогресуючих процесів регіонального підтоплення призвів до суттєвого зниження захисної здатності поверхневих і підземних, в тому числі прісних, вод від забруднення, збільшення рівня інфекційної захворюваності населення (гепатит, кишково-шлункові та ін.). Крім того, в умовах зростаючих впливів глобальних змін клімату (збільшення випадків зливових опадів, повеней та ін.) та втрати під впливом підпору Каховського водосховища і магістральних каналів (Північно-Кримський, Каховський, Краснознамянский та ін.) природного дренажу території області, відбувається сталий підйом рівнів підземних вод в межах Молочно-Дніпровсько-Південня-Бузького межиріччя, що є потужним фактором активізації регіонального підтоплення території регіону.
 

З огляду на низку вище розглянутих питань (регіональне підтоплення значних територій, деградація та забруднення земель тощо) для області все гострішою стає проблема питної води. І знову ж проблема виникла в силу техногенних причин. Ось лише один з невеличких прикладів негативного впливу нашої „діяльності” на проблему якості питної води:
Безконтрольний і необґрунтований промисловий видобуток пісків з позицій чіткого визначення місць (родовищ) та можливих обсягів видобутку, які б забезпечували мінімальний негативний вплив на довкілля, став не тільки соціально-економічною проблемою суспільного життя нашої області.
„Генерали” піщаних кар’єрів разом з „кришуючою” владою, не усвідомлюють усіх тих бід і негараздів, що провокуються їх „виробничою діяльністю” у зоні Олешківських пісків – тут піски мільйонами тон вивозились і вивозяться протягом останнього десятиліття під прикриттям реалізації проектів побудови протипожежних ставків-накопичувачів і під’їзних доріг. Досить кричущою є ситуація біля с. Подокалинівка – саме по цих „родовищах” вже прийнято не одне судове рішення, видано не одне розпорядження облдержадміністрації. Але більшість з них вирішує питання перерозподілу „власності” на кар’єри, а не питання захисту довкілля та збереження всенародної природо-ресурсної бази. А треба зазначити, що саме в цій зоні стародавньо-дельтових горбистих піщаних рівнин унікальні Козаче-Лагерна та Олешківська масив-арени формують унікально цінний масив Олешківського родовища питної води, яка за своєю якістю не має аналогів навіть у Європі... А херсонці продовжують пити практично технічну воду...
 

Крім того, саме в цій зоні чітко відслідковується сезонне коливання рівнів ґрунтових вод, що пов’язано з роботою Північно-Кримського каналу. Вже в перші дні після його заповнення весною підіймаються рівні ґрунтових вод в с.Чорнянка, Нова Маячка, Стара Маячка, а також с. Великі Копані, Подокалинівка, Тарасівка та прилеглих територіях, вертикальний дренаж працює постійно і навіть незначна зупинка його різко погіршує гідромеліоративну обстановку.
Певною мірою „позитивна” робота дренажів призводить до значних „водообмінів” поверхневих, ґрунтових та підземних вод… І „видобуті” під Подокалинівкою або в іншому місці піски, з однієї сторони зменшують „відстань” між опадами, що розчиняють по поверхні все можливе, та ґрунтовими і підземними водами, спричиняючи як підвищення „ефективності” процесів регіонального підтоплення, так і забруднення унікальних підземних горизонтів питної води. Видобуток пісків під Подокалинівкою чітко „корелюється” з погіршенням гідрогеологічної ситуації. А ми чомусь не бажаємо збагнути, що піщані кучугури були і водонакопичувачами, і фільтрами... І праві сучасні екологи, які стверджують, що нам ... „нема чого чекати милості від природи, після того ... що ми з нею зробили”.
 

В той же час проблема питного водопостачання начебто має чи не найбільшу законодавчу та нормативно-правову базу – але відсутність системності у прийнятті рішень (кожний „галузевий” інтерес опрацьовує рішення „під себе”), їх велика кількість і взаємовиключення створюють умови для постійного погіршення ситуації. Для регіону, який в Україні „має” чи не найбільші водні ресурси, питання питного водопостачання є чи не найкритичнішим.
Проблема питного водопостачання потребує окремого фахового розгляду на основі багатошарової мапо-схематичної інформації про стан поверхневих та підземних джерел питної води, вплив на них певних об’єктів, урбанізованих територій та промислово-міських агломерацій, систем зрошення, дренажу та водовідведення тощо. І формування в подальшому єдиного програмного законодавчого акту щодо водозабезпечення та обґрунтовано раціонального водокористування в Україні в цілому та по кожному регіону (басейну) окремо.
 

Підводячи певну риску під викладеним матеріалом, змушені констатувати, що сьогодні для Херсонщини, як і для ряду інших областей, найголовнішою складовою стратегії соціально-економічного розвитку регіону має стати стратегія екологічного оздоровлення територій, адже область чітко і впевнено лідирує в Україні за показниками захворюваності населення туберкульозом, гепатитом-А та онкохворобами, за темпами деградації земель, зниження якості питної води та продуктів харчування тощо – і все це є наслідком реалізації наших грандіозних планів „великих перемог” на природою.
За таких умов розвиток аграрного сектору суспільного виробництва в області має в першу чергу спиратись на засади відновлення певних показників соціально-екологічного стану довкілля, на засади сталого розвитку з максимальним адаптуванням до конкретних природно-кліматичних умов та показників тих чи інших територій, без радикальних змін та втручання в екологічну рівновагу.
 

З огляду на зазначене необхідно переосмислити підходи до структури аграрного сектору, що склалась на сьогодні в силу прийняття свого часу цілої низки екологічно незбалансованих рішень та „індустріалізації” сільського господарства.
Перш за все, територія області має бути чітко районована за типами та якістю грунтів, припустими водо-господарськими навантаженнями, умовами вирощування тих чи інших сільськогосподарських культур, а також розведення та вирощування сільськогосподарських тварин та птиці.
Ми впевнені, що таке районування (за умов, перш за все, еколого-технологічної, оптимізації водокористування та відмови від широкомасштабного тотального зрошення, що вже призвело до певних незворотних негативів) дасть змогу побачити необхідність та можливість зниження водно-техногенного навантаження на землі регіону.
 

Не менш дошкульною для регіону є і проблема „відкритих” водних ресурсів Херсонщини – в останній час різко зросла динаміка погіршення якості самої води за рахунок її забруднення з різних „техногенних джерел”. В першу чергу це відчувається за рахунок інтенсивно прогресуючих процесів замулення акваторії Каховського водосховища, яке є на сьогодні величезним відстійником всього Дніпровського каскаду з розвинутою „береговою промисловою інфраструктурою”, „заповідного нижнього Дніпра” – єдиної частини нашого Славутича, що ще намагається протистояти „нашим перемогам” і залишатися у первозданному стані. Це зразу ж відбивається на динаміці „здобутків” рибопромислового комплексу - ще донедавна достатньо значимої складової у своєму вкладі в харчову промисловість краю та України.
 

За різними джерелами, з огляду на різке погіршення екологічного стану нижнього Дніпра, „продуктивність водної ниви” впала у 20 – 50 разів... З року в рік стають практично постійними і все більш катастрофічними явища замору риби в тих чи інших частинах як Каховського водосховища, так і Дніпра з його заплавами у нижній частині, а також Дніпровського лиману...
Цілком зрозуміло, що для вирішення всього комплексу питань опрацювання, погодження прийняття та реалізації раціональної, територіально, суспільно та екологічно оптимізованої стратегії водокористування в кожному окремому регіоні (басейні) та в Україні в цілому потрібні відповідні рішення на рівні найвищих державних органів влади, час (а він вже давно втрачений і ми його маємо наздоганяти), професійні підходи та належні кошти...
На жаль, ми не маємо сьогодні повної та реальної, не заангажованої „виробничими інтересами”, картинки взаємодії всіх складових сучасного стану водоспоживання та його впливу на суспільно-економічну ситуацію. І однією з причин такої ситуації є відсутність державного контролю за виконанням своїх же правових актів щодо розбудови відповідної системи та забезпечення всього комплексу незалежних моніторингових досліджень
 

З огляду на необхідність систематизації інформації про стан питного водозабезпечення в Україні (лише на її основі можна приймати відповідні рішення) у терміновому порядку для компетентних та відповідальних наукових і державних установ мають бути визначені державні завдання щодо необхідності створити відповідний багато-пластовий „мапо-моніторинговий атлас стану водних ресурсів”, в якому можна було б віднайти конкретні дані по відповідним територіям, і зокрема:
 

1. Мапи розміщення та індексів (рівнів) негативних впливів на поверхневі та підземні води об’єктів підвищеної екологічної небезпеки, промислово-міських агломерацій та урбанізованих територій.
2. Мапи розміщення та індексів (рівнів) негативних впливів на поверхневі та підземні води масивів (територій та окремих ділянок) земель сільськогосподарського призначення, що мають високий ступінь будь-якого техногенного або природного забруднення.
3. Мапи територій, що мають:
3.1 Забезпечення питною водою з відкритих водойм та стан „чистоти та якості” водних ресурсів у цих водоймах.
3.2 Забезпечення питною водою з підземних джерел та „виробничі показники” цього забезпечення (запаси, обсяги подачі, чистота та якість тощо).
3.3 Забезпечення питною водою і з відкритих водойм, і з підземних джерел – питомі вклади та показники за пп.. 3.1 та 3.2.
3.4 Не мають постійного (стійкого) забезпечення питною водою.
4. Мапи систем водопостачання технічної та питної води закритими (трубопроводи) та відкритими (канали) системами та їх соціально-економічний стан (обсяги, сезонність роботи, якість, питомі витрати, втрати при транспортуванні тощо) стан, а також їх вплив на соціально-екологічну ситуацію у відповідних регіонах.
 

Лише маючи більш-менш конкретні матеріали можна „будувати шляхи” вирішення відповідних питань.
Без екологічного оздоровлення свого середовища проживання та діяльності людина фізично не зможе бути здоровою..., а держава – міцною та незалежною... 
 

Екологічний календар