Новини. Події

02.02.2022
Результати фотоконкурсу від Центру екологічної інформації
Центр екологічної інформації бібліотеки Гончара радий оголосити про завершення фото-конкурсу до Дня ...

Детальніше...

02.02.2022
Гончарівка роздає подарунки
На початку тижня співробітники Центру екологічної інформації бібліотеки Гончара завітали до Херсонської ...

Детальніше...

30.01.2022
Глядачі Гончарівки у захваті від фільму «Без тями від зброї»
За кілька днів до показу ми довго вагалися, яку ж стрічку обрати. Але фільм "Без тями від зброї" ...

Детальніше...

Всі новини

Голосування
Як Ви ставитесь до бродячих тварин в місті?







Випадкове фото



Відновлення державної системи санітарно-епідеміологічного та екологічного контролю з повномасштабним професійно-фаховим екологічним об’єктовим і територіальним моніторингом – єдиний шлях виконання вимог і засад  «Протоколу про реєстри викидів і перенесення забруднювачів»

Ситуація щодо реалізації вимог і засад «Протоколу про реєстри викидів і перенесення забруднювачів», в якій опинилась на сьогодні Україна, нагадує дещо змінені рядки відомого вислову «… шаг вперед … , а потом все время назад…».

Попри те, що протокол був підписаний у м. Києві з 21 по 23 травня 2003 року з нагоди проведення п’ятої Міністерської конференції «Довкілля для Європи», в подальшому виконання його вимог і засад порушувало іділію дерибану природних ресурсів, і лише потреба виконання обіцянок «… йти в Європейському напрямку …» змусила владу, через 13! років, у 2016 році ратифікувати Протокол.

Проте, в тому ж 2016 році, Президентом України були ветовані Закони України, прийняті Верховною Радою у липні – «Про оцінку впливу на довкілля» (ОВД – №2009а-д) і «Про стратегічну екологічну оцінку» (СЕО – №3259).
Перший з них повторно прийнятий та підписаний вже у 2017 році…

До цього часу, особливо в останнє десятиліття, йшов процес знищення хоча і не досконалої, але все ж ефективної, системи санітарно-епідеміологічного та екологічного моніторингу та контролю за станом чинників негативного впливу на довкілля та безпеку життєдіяльності… Остання крапка була поставлена урядом Яценюка …

Достатньо звернути увагу на позицію Міністра екології та природних ресурсів Остапа Семерака, яку він неодноразово озвучував на різних рівнях, і яка постійно ігнорувалась та ігнорується і до сьогодні…

Ось деякі «офіційні цитати» Міністра:
12 липня 2016 року - в Українському кризовому медіа-центрі, презентуючи свій політичний порядок денний як Міністр екології та природних ресурсів, О.М.Семерак зазначив-
… «Ліквідація старої та створення нової системи екологічного врядування, спрямованої на збереження довкілля та гармонізація українського природоохоронного законодавства до законодавства ЄС – основна мета проведення започаткованих нами реформ в природоохоронній сфері…». За словами Остапа Семерака, має запрацювати дієва система еко-контролю спрямована на попередження екологічних порушень і моніторингу стану довкілля.
Також Остап Семерак підкреслив, що пропозиції представників екологічних експертів та громадськості почуті і будуть враховані в роботі міністерства.
«Сьогодні ми дали старт новій формі комунікації із громадськістю - публічній дискусії. Суспільство має розуміти, над чим ми працюємо. Мені дуже приємно відзначити, що екологічне експертне середовище професійне і активне. Звичайно, лунали і критичні зауваження, але критика зміцнює, і я вдячний за аналіз наших програм. Це можливість відкоригувати та вдосконалити наші пріоритети. Ми відкриті до обговорення і співпраці»,- зазначив Остап Семерак.
Також Міністр виокремив 5 головних проблем у сфері охорони навколишнього природного середовища, які потребують негайного вирішення.
За його словами, серед таких проблем - неефективність держнагляду у сфері охорони навколишнього середовища, негативний вплив відходів на довкілля та здоров’я людей, непрозоре використання надр, неврахування потенціалу зони відчуження, відсутність єдиної державної політики у сфері боротьби зі зміною клімату.
«Наприклад, ми ідентифікували близько 10 органів виконавчої влади, які мають дублюючі функції державного нагляду (контролю) у природоохоронній сфері. Це також зменшує ефективність роботи державних відомств. Крім того, відсутній зв'язок між системою моніторингу за станом довкілля та здійсненням державного нагляду»…
Крім того, Остап Семерак подякував народним депутатам всіх фракцій за підтримку законопроекту «Про стратегічну екологічну оцінку» та підкреслив, що він належить до пакету євроінтеграційних законопроектів і забезпечує виконання ратифікованого Верховною Радою України у липні минулого року Протоколу про стратегічну екологічну оцінку до Конвенції про оцінку впливу на навколишнє середовище в транскордонному контексті.
«Ухвалення законопроекту - це наше пряме зобов’язання згідно з Угодою про Асоціацію, де особлива увага приділена саме екологічній складовій. Подібні закони ухвалені всіма без винятку країнами Європейського Союзу. Приємно, що у парламенті, окрім політичних баталій, знайшовся час і можливість повернутися до екологічних питань та збереження довкілля», - прокоментував Остап Семерак.
За його словами, законопроект № 3259 розроблено з метою адаптації вітчизняного законодавства до вимог ЄС та інтеграції екологічних пріоритетів до документів державного планування згідно з аналогічними процедурами провідних європейських держав.
«В Україні відсутні механізми урахування екологічних оцінок при розробці та прийнятті проектів документів державного планування. Запровадження стратегічної екологічної оцінки дозволить здійснити таку оцінку до прийняття рішення, як це робиться в ЄС. Європейський Союз готовий допомагати Мінприроди в імплементації як даного законопроекту, так і законопроекту 2009а-д. Уже розроблені секторальні програми підтримки, триває напрацювання нормативних документів. Сьогоднішнім голосування Верховна Рада підтвердила, що наша держава визначилася зі своїми векторами та робить вибір на користь «зеленої економіки»», - резюмував Остап Семерак.
…«Законопроект №3259 «Про стратегічну екологічну оцінку» також забезпечує виконання ратифікованого Верховною Радою України у липні минулого року Протоколу про стратегічну екологічну оцінку до Конвенції про оцінку впливу на навколишнє середовище в транскордонному контексті. Низка європейських країн підписали цей Протокол під час Міністерської конференції «Довкілля для Європи», яка у 2003 році відбувалася у Києві. За наступні 13 років подібні закони ухвалені всіма без винятку країнами Європейського Союзу»...
І вже через два тижні, 28 липня 2016 року - Остап Семерак під час прес-конференції в Уряді розповів про проведену роботу за 100 днів та про подальші кроки реформування природоохоронної сфери.
«100 днів тому, коли я прийшов на посаду Міністра екології та природних ресурсів, зрозумів, що Україна не встигає за світовими глобальними екологічними трендами. А стан природоохоронної галузі катастрофічно потребує порятунку. Тож моя філософія – реформуватися на ходу, наздоганяючи світ», - розповів Остап Семерак.
Під час прес-конференції Міністр заявив, що він вражений ставленням до Мінприроди та екології в цілому як до баласту серед державних органів.
«Природоохоронна справа є дуже специфічною – вона зачіпає наскрізь усі сфери. Не розумію, чому в пріоритеті фінанси, дороги, економіка. Без чистого повітря, води може не бути поколінь людей, яким ті фінанси потрібні. Тому мій підхід – захист екології як призми, через яку ми маємо дивитися на державну політику у будь-якій сфері», - зазначив Остап Семерак.
…І вже 17 жовтня 2017 року – прес-центр Міністерства екології з посиланням на міністра екологіі та природних ресурсів Остапа Семерака повідомляє, що… «Лише через високий рівень забруднення атмосферного повітря Україна може втрачати до 15% врожаю. Але мене вражають інші цифри. За даними ВООЗ, кожних дві години в Україні помирають 3 людини через поганий стан довкілля»…
Також Семерак додав, що питання охорони довкілля до цього часу в Україні не є пріоритетними.
І до сьогодні «…у боротьбі за створення сприятливого інвестиційного клімату шляхом обмеження всіх видів контролю…» йде руйнація засад санітарно-епідеміологічного та екологічного моніторингу та контролю на державному фахово-професійному рівні… І дієвим елементом такої руйнації з можливостями дерибану ресурсів, в тому числі фінансових – має стати «…децентралізація «екологічно-контролюючих» повноважень та екологічних податків…»…

З огляду на зазначене вважаємо за необхідне констатувати нагальну і термінову потребу перегляду системи управління «екологічною політикою держави…» - в її основі мають бути саме засади і вимоги як зазначеного Протоколу, та і всіх відповідних європейських «екологічних» Директив, а також Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» (№ 2059VІІІ від 23.05.2017р.).
В цьому контексті, з огляду на потребу виконання саме вимог «свого» закону, є потреба звернути увагу на його конкретні статті, а саме:
Стаття 4. Гласність оцінки впливу на довкілля
Стаття 7. Громадське обговорення – пп.. 2, 6 і 8…
Стаття 10. Експертні комісії з оцінки впливу на довкілля
Стаття 11. Врахування результатів оцінки впливу на довкілля у рішенні про провадження планованої діяльності
Стаття 3. Сфера застосування оцінки впливу на довкілля – пп.. 3-2-8); 3-2-18); 3-3-2); 3-3-4); 3-3-10); 3-3-11); 3-3-12); 3-5; 3-6 …
Стаття 12. Оскарження в судовому порядку рішень, дій чи бездіяльності у процесі здійснення оцінки впливу на довкілля;
Стаття 14. Оцінка транскордонного впливу на довкілля…, тощо…
І цілком зрозуміло, що по кожному питанню з приводу оцінки стану будь-якого об’єкту або території мають бути конкретні екологічні аудитні та моніторингові матеріали, аби визначитись з чинниками негативного впливу, динамікою цього впливу, прогнозами та засадами як для зменшення негативного впливу, так і запобігання небезпечних ситуацій.

А це і є головне завдання «сталого розвитку», і у виконанні цих складових засад та вимог перш за все відповідальність лягає на Мінприроди, а його «реформують» з метою знищення …

У жодному регіоні професійно цих завдань виконати не зможуть – і в силу відсутності належної інформації, і в силу «політизації процесів формування місцевої влади…» - відповідні «управлінсько-контролюючі установи» очолюють не фахівці-професіонали, а «свої люди»…
На наше переконання, на жаль, влада свідомо реформуючи суспільні відносини (децентралізація) та реорганізуючи систему управління «суспільними процесами» (оптимізація) знищила систему еколого-ресурсного моніторингу (динаміка втрат земельних та водних ресурсів та реальна оцінка їх стану в силу впливу як негативних техногенно-екологічних чинників, так і глобальних змін клімату…), а також, відповідно, показників еколого-соціальних наслідків цих втрат – «стабілізація» найнижчого у Європі середнього віку життя, зростання показників захворюваності населення по певних хворобах «соціального характеру», зниження рівня народжуваності та збільшення рівня смертей новонароджених… Смертність в Україні у 2 – 3 рази перевищує народжуваність…

Тож з огляду на зазначене, знищення системи еколого-соціального моніторингу можемо «виправдати» лише бажанням влади на всіх рівнях приховати наслідки своєї діяльності (а точніше – бездіяльності…), яка дає можливість аргументувати «важливість» рішень, що приймаються заради «підвищення рівня життя простого люду» - від реорганізації та оптимізації системи лікувальних закладів (…ну не встигла «швидка» приїхати до пенсіонерки на село, і … її земельний пай залишився нічийним…) до впровадження «цивілізованого ринку землі» (а точніше - територій), який дозволить швиденько щось прихопити вже сьогодні, бо завтра можуть не дати…

І жодного слова про потребу боротьби з деградацією земель та втратою чорноземів. А навіть деякі доступні офіційні цифри вражають…
Так, на Херсонщині вже 65% земель сільськогосподарського призначення деградовані, 97% земель під зрошенням осолонцьовані. Розораність земель в Україні сягнула 82%, а на Херсонщині – 90,2%!!! А саме розорані землі є основним джерелом викиду парникових (озоноруйнуючих) газів! Тож що і як з цього показника відображено у проекті закону «Про охорону озонового шару»?

Ще гірша ситуація з водними ресурсами, і особливо – з питною водою. Більше 80% населення України використовує для пиття воду, яка не відповідає належним вимогам… Україна так і не спромоглась затвердити свої стандарти на питну воду, які б відповідали вимогам ЄС.
То хто і як має моніторити реальний стан еколого-ресурсного потенціалу держави в цілому і окремих територій зокрема, аби забезпечувати хоч якусь його стабільність?

Досить показовою є ситуація із «стратегією поводження з відходами» - що змінилось у практичній площині після впровадження інтерактивної мапи розміщення «смітників» на Україні? Де чітке розуміння того, що ми маємо робити з небезпечними відходам?

До речі, ми маємо зрозуміти нагальну потребу розділити термін «небезпечні відходи» на дві окремі частини – хімічно-токсичні (отрути, пестициди та гербіциди, важкі метали, токсичні сполуки тощо…), які мають «моніторитись» виробниками та споживачами (в першу чергу установами Мінпромполітики та Мінагрополітики) і контролюватись Мінприроди, і окремо – інфекційно-токсичні (вірусно-бактеріальні, канцерогенні, токсично-харчові, ГМО тощо), які мають контролюватись Мінприроди та МОЗ.

Практично така ж невизначеність і щодо стратегічних підходів до вирішення проблеми ТПВ – ми лише шукаємо інвесторів, з якими є можливість … домовитись … про відкати.

Змушені звернути увагу і на «реформування ДСНС…», яку практично перетворюють у пожежно-аварійну службу у підпорядкуванні місцевих громад…
А як і кому боротися з прогресуючими проявами підтоплення і затоплення на значних територіях – лише на Херсонщині маже 75% територій – потенційно підтоплено, з яких близько 45% територій підтоплено постійно… І якщо у 1975 році у відповідному документі Ради Міністрів УРСР було зафіксовано 54 населених пунктів Херсонщини, де мали вести боротьбу з проявами підтоплення і затоплення, то на сьогодні таких вже близько 300!!!
А хто буде боротися з просадковими та зсувними явищами – руйнуються і будівлі, і комунікації; що робити з руйнацією берегів річок та морів – лише в межах Херсонської області у Каховському водосховищі порушено 87% берегів…

Окремою темою для детального, фахового і максимально відкритого обговорення є екологічна катастрофа, яка вже охопила регіон Донбасу і матиме вкрай негативні наслідки і для довкілля, і для людей досить великих прилеглих територій України та басейну Азовського і Чорного морів…
Деякий фактаж з цього питання можна прочитати у матеріалі Інтернет-видань «Цензор.НЕТ» та «Патріоти України» «Гідрогеолог розповів про екологічну катастрофу, яка загрожує Україні з Донбасу» (http://ustymenkooleh.patrioty.org.ua/blogs/hidroheoloh-rozpoviv-pro-ekolohichnu-katastrofu-iaka-zahrozhuie-ukraini-z-donbasu-187027.html )

Хто відслідковуватиме, прогнозуватиме та запобігатиме таким техногенно-екологічним негативам?
Тож на найвищому рівні мають бути прийняті рішення реформування чи реорганізації Міністерства екології та природних ресурсів України, якому надали лише повноваження спостерігача за грабунком природних ресурсів,
у Міністерство, яке буде мати всі повноваження забезпечити техногенно-екологічну безпеку життєдіяльності, відтворення та охорону природних ресурсів і сталий розвитку України – з відповідними завданнями та повноваженнями, з відповідними незалежними від влади можливостями для дієвого контролю за станом еколого-ресурсного потенціалу територій. І головним підрозділом цього Міністерства має стати незалежна і високопрофесійна установа екологічного аудиту та моніторингу, сформована за участі Національної Академії наук України, Міністерства охорони здоров’я України, з певною відкритістю для громадськості…
І саме ці питання, на наше переконання, мають бути розглянуті спочатку на Комітетських, а потім і на Парламентських слуханнях, за участі компетентних і фахових представників науки (в першу чергу НАНУ) та громадськості, фахівців та представників місцевої влади територій екологічної критичності.
До такої розмови мають бути залучені і представники відповідних установ ЄС.
Лише так ми зможемо сформувати зрозумілу людям стратегію відновлення та збереження наших територій у стані, придатному для життя майбутніх поколінь.
А на сьогодні головним завданням має стати питання відновлення всіх необхідних повноважень Мінприроди щодо створення у його складі нової, сучасної, відповідно до вимог Протоколу, централізованої державної, відкритої для співпраці з міжнародними установами та громадськістю, системи екологічного моніторингу, аудиту та контролю, з відповідними регіональними або обласними підрозділами тощо.

ЯКОВЛЄВ Євген Олександрович - головний наук. співробітник Ін-ту телекомунікацій і глобального інформаційного простору НАНУ, докт. техн. наук, ст. наук. співробітник, експерт постійно діючої комісії з питань екологічної політики та раціонального природокористування при Великій Раді ВГО «Всеукраїнське об'єднання ветеранів».
РОМАНЕНКО Григорій Михайлович - голова Незалежної громадської екологічної ради Херсонської обл., член Національної екологічної ради України, канд. хім. наук, заступник голови постійно діючої комісії з питань екологічної політики та раціонального природокористування при Великій Раді ВГО «Всеукраїнське об'єднання ветеранів».
 

Екологічний календар