Цератофій багаторогий Ceratophyus polyceros

Таксономічна належність Клас — Комахи (Insecta), ряд — Твердокрилі (Coleoptera), родина — Жуки-землериї (Geotrupidae).

Природоохоронний статус виду Вразливий.

Ареал виду та його поширення в Україні Степи та напівпустелі Євразії від долини Дніпра на зх. до Тургайського прогину на сх.; також вздовж сх. узбережжя Аральського моря проникає в Середню Азію — на пд. до пн. межі Каракалпакії. В Україні зберігся
лише на території Херсонської обл.

Чисельність і причини її зміни Зустрічається поодинокими екземплярами, рідко. Причини зміни чисельності: розорювання цілинних степових ділянок. 

Особливості біології та наукове значення Генерація дворічна. Викопує під гноєм глибокі (до 1,5–2 м) нори з численними камерами, в які запасає гній для харчування своїх личинок, причому жук піклується про своє потомство. Активний в нічні години з травня до липня. Жук, що відродився з лялечки, зимує у норі. На території України заселяє переважно піщані ґрунти річкових долин. Харчується гноєм коней та великої рогатої худоби.

Морфологічні ознаки Відносно великі жуки. Тіло видовжено-овальне, випукле, коричневе або смоляно-чорне. Низ тіла покритий чорно-бурими волосинками. Довжина тіла 18–28 мм. Вершина наличника самця видається вперед у вигляді довгого рогу (у самок — короткого гострого горбика), на передньому краю передньоспинки самця розвинений довгий ріг (у самок в цьому місці знаходяться 2 коротких та гострих горбики).

Режим збереження популяцій та заходи з охорони Знаходиться під охороною в заповіднику «Асканія-Нова».

Розмноження та розведення у спеціально створених умовах Відомостей немає.

Господарське та комерційне значення виду Перероблює гній великої рогатої худоби та коней, тому сприяє збагаченню ґрунтів біодобривами та мінералами.

Основні джерела інформації: Löbl, Nikolajev, Kral, 2006; ЧКУ. Тваринний світ, 1994.

Автор: Б.М. Васько (Червона Книга України. 2009)
Фото: В.Г. Радченко