Пропонуємо вашій увазі інформацію, надану Михайлом Миколайовичем Підгайним, старшим науковим співробітником відділу природи Краєзнавчого музею м. Херсон. 
Про що саме ви дізнаєтесь?

В Частині першій - про природно-заповідний фонд нашої області з цікавими фактами.

В Частині другій - основне про рослинний та тваринний світ нашого краю.

"...На Землі лишилося небагато місць, які не використовуються людиною для задоволення своїх численних і постійно зростаючих потреб і які зберегли свій первісний вигляд. Особливо актуально це для України, територія якої зазнала потужного антропогенного і техногенного навантаження. На сьогодні збереглося близько ЗО % природної рослин¬ності, яка перебуває на різних стадіях трансформації. Особливу тривогу викликає стан збереження генофонду рідкісних і перебуваючих під за¬грозою зникнення рослин та тварин, унікальних і типових природних комплексів (ландшафтів).

Багаторазові ретельні еколого-економічні розрахунки, виконані вченими різних країн, свідчать, що більш-менш нормальне функціонування й самовідновлення біосфери будь-якого регіону можливе лише за умови наявності в ньому не менше 10-15 % площі, зайнятої заповідниками.
Заповідники — це ландшафти, де зберігаються, охороняються й вивчаються всі компоненти екосистеми - повітря, грунти, гірські породи, природні води, рослинний і тваринний світ, пам'ятки природи та культури.
Створення заповідних територій - одна з найважливіших ланок природоохоронної діяльності України. Заповідники є формою збереження генофонду нашої планети.
Заповідні території мають представляти типові ландшафти певної природно-географічної зони країни. Найголовнішою є вимога, щоб території заповідників мали достатні площі, аби забезпечити саморегуляцію всіх природних процесів, які відбуваються, без негативного впливу сусідніх районів, де наявний антропогенний тиск.

У преамбулі Закону України "Про природно-заповідний фонд України'" природно-заповідним фондом визнаються ділянки суші і водного простору, природні комплекси та об'єкти яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного й рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища.

В Україні заповідними є близько 300 тисяч гектарів найбільш цінних болотних масивів, 150 тисяч гектарів місць зростання лікарських рослин, майже дві тисячі гектарів земель, що є місцем розміщення цінної ентомофауни. Мережа природно-заповідного фонду в Україні є значно меншою, ніж у більшості країн Європи, де цей показник сягає 5-7, а в північному регіоні - 11-12 відсотків. В умовах економічної та екологічної кризи при переході до ринкових відносин і різних форм власності без ефективних заходів з боку держа¬ви процес деградації генофонду флори і фауни, ценозів, екосистеми та ландшафтів стане незворотним.

Екстенсивне природокористування, зарегулювання стоку річок, осушення боліт, стихійний розвиток колективного садівництва призвели до знищення майже 70 % цінних природних комплексів і ландшафтів України. Площа природно-заповідного фонду України зростає повільними темпами і становить на сьогодні лише 2 млн. гектарів, або 3,4 % території країни, що є недостатнім гарантом для забезпечення збереження і відтворення генофонду тварин і рослин та різноманіття природних екосистем, насамперед на лівобережжі лісостепової зони, Придніпров'я та в степовій частині Криму, де під охорону взято лише 0,2-0,7 % територій. Існуючі ботанічні сади, дендрологічні та зоологічні парки через недостатнє фінансування, слабку матеріально-технічну та лабораторну базу нині не виконують функцій щодо збереження та відновлення рідкісних і типових видів флори і фауни...."

(Бевзенко В.М. Управління природно-заповідним фондом України.- Херсон, 2005.)