Море у стакані або чому «сусіди» мріють про прісну воду?

У попередніх дописах співробітники Центру екологічної інформації Гончарівки вже багато розповідали про те, як впливають бойові дії на довкілля у «гарячих точках» та на окупованій території. Але у природі все взаємопов'язано і, якщо в одній області йде варварське втручання в екосистему саме на цій ділянці, то криза може настати й у сусідніх областях.

Так через війну миколаївці втратили доступ до чистої води з Дніпра і тепер щодня мусять споживати солону. Ще у квітні минулого року, коли Херсон був під російською окупацією російські терористи зруйнували водогін та помпову станцію. Щоб мати хоч якусь технічну воду влада міста пішла на безпрецедентний крок – брати воду з Бузького лиману. Бузький лиман є морською затокою, тому у людей у квартирах із крана біжить морська вода. Пити її не можна й, окрім того, що питну воду тепер абсолютно кожен житель міста повинен купувати, вода ж з лиману псує труби водопостачання та водовідведення. Міська система водопостачання Миколаєва це 1200 км труб водовідведення – 800 км труб загалом 2000 км мереж. За словами гендиректора МКП «Миколаївводоканал» Бориса Дуденка раніше у місті було по 2-3 аварії на добу, тепер їх від 10-ти до 20-ти щодня на різних ділянках та діаметрах труб. І на сьогодні Миколаєву вже треба замінити 240-250 км труб.

На станції очищення води діє лабораторія, де її очищують. Спочатку співробітники лабораторії перевіряють якість рідини. Контроль відбувається за такими параметрами: хімічний, бактеріологічний, радіологічний та гідробіологічний. Також вода перевіряється на кольоровість та мутність.

Фахівці кажуть, що якість води тепер залежить від напрямку вітру та пори року. Якщо вітер дме з моря, то поступає морська вода дуже поганої якості, а, якщо північний вітер - вода менш солона. Влітку вона мала жорсткість 40, 45 і навіть 50 мілімолів на дециметр кубічний, зараз же вода 25-27, але все одно це в жодне порівняння не йде з дніпровою.

Миколаїв перше місто у світі, яке подає морську воду у мережі. Але все одно такий крок дав змогу уникнути гуманітарної катастрофи та демографічної кризи у місті. Щодня на тій чи іншій вулиці вимикають воду, за пів доби комунальники встигають полагодити пошкоджену ділянку. Часто-густо вода біжить прямо по тротуарах та проїжджих частинах. Втім, миколаївці вже звикли до таких «сюрпризів», роблять водні запаси та з нетерпінням чекають дніпровської води з Херсона