Чорне море під ударами війни: екологічні втрати і правові наслідки

10.03.2026

Чорне море переживає період безпрецедентного антропогенного тиску. Поєднання воєнних дій, техногенних аварій і недостатньо ефективного реагування створюють ризик довготривалого погіршення стану морських екосистем. Для України це означає не лише необхідність відновлення довкілля, а й важливість системної фіксації екологічної шкоди –  як для наукового розуміння процесів у морі, так і для притягнення винних до міжнародної відповідальності.

Руйнівні удари по Чорному морю

Повномасштабна війна Росії проти України стала потужним фактором екологічного ризику для всього Чорноморського регіону. Серія техногенних катастроф, розливів нафтопродуктів та рослинної олії, вибухи та пожежі, руйнування інфраструктури вже призвели до загибелі тисяч дельфінів, мідій та риб, птахів, а також змін у морських екосистемах. Науковці попереджають: для напівзамкненої системи Чорного моря такі події можуть мати довготривалі наслідки.

Забруднення здатне поширюватися за межі української акваторії через систему морських течій. Це створює ризики для морського біорізноманіття, рибних ресурсів, міграційних шляхів птахів і морських видів, а також для судноплавства та рибальства в усьому Чорноморському регіоні.

За роки війни морська екосистема пережила кілька криз.

У перші місяці вторгнення російських військ акваторія зазнала значного техногенного навантаження: затоплення суден, падіння літаків, вибухи в портах та мінування моря, пожежі на прибрежних територіях. У цей період екологи почали фіксувати збільшення кількості мертвих китоподібних на узбережжі.

У 2023 році ситуацію погіршило руйнування Каховської ГЕС. До північно-західної частини Чорного моря потрапили великі обсяги прісної води, мулу, органіки та агрохімікатів із басейну Дніпра, що спричинило різке зниження солоності та порушення балансу прибережних екосистем.

Новим масштабним ударом стала аварія російських танкерів «Волгонефть-212» і «Волгонефть-239» у Керченській протоці у грудні 2024 року. До моря потрапили тисячі тонн мазуту. Частина його осіла на дні, а частина періодично повертається на узбережжя під час штормів, зокрема на Одещині.

Ще одним інцидентом став розлив рослинної олії біля порту «Південний» в грудні 2025 року після потужного обстрілу російською армією. Розлив олії порушив кисневий режим прибережних вод і негативно вплинув на планктон, ранні стадії розвитку риб, спричинив загибель тисяч птахів.

Для напівзамкненої екосистеми Чорного моря така концентрація стресових факторів означає довготривалі наслідки – від зниження біорізноманіття до деградації нерестовищ.

Хронічне нафтове забруднення

Наприкінці зими 2026 року із різних частин Чорноморського узбережжя знову надходили повідомлення про нові викиди мазуту із затонулих частин нафтових танкерів. Лютневі шторми підняли придонні шари води в районі аварії танкерів, що спричинило повторні викиди нафти.

Нові плями також фіксують біля Анапи та Витязєвого у Краснодарському краї Росії. Попри заяви російської влади про нібито очищення акваторії, обмеження на використання пляжів у цьому районі продовжують діяти.

Після аварії частини корпусів танкерів залишилися на дні моря і були ізольовані так званими «саркофагами». Це означає, що джерело забруднення не ліквідоване, а мазут може періодично підніматися з донних відкладень під час штормів. Саме такі процеси вже тривалий час фіксують методами супутникового моніторингу.

Дослідники називають цей розлив одним із найбільших в історії Чорноморського регіону. Нафтова плівка обмежує газообмін у воді, знижує рівень кисню та може спричиняти загибель планктону, молоді риб і безхребетних. Особливо вразливими є водоплавні птахи: контакт із мазутом руйнує їхній пір’яний покрив, що призводить до переохолодження та загибелі.

Розлив рослинної олії в порту «Південний»

Ще одним серйозним екологічним інцидентом у північно-західній частині Чорного моря став розлив рослинної олії після обстрілу портової інфраструктури порту «Південний» 21 грудня 2025 року.

Через пошкодження резервуарів забруднення потрапило до Аджалицького лиману, а згодом поширилося в акваторію Одеської затоки. За даними Державної екологічної інспекції, уражено десятки тисяч квадратних метрів території, а попередня оцінка шкоди довкіллю перевищує 15 млн гривень.

Але таким катастрофічним для узбережжя наслідкам можна було запобігти, якщо б обласна влада реагувала та діяла оперативно.

За словами голови Одеського підрозділу НЕЦУ Владислава Балінського, безпосередньою причиною аварії став російський обстріл. Однак масштаб екологічних наслідків значною мірою визначило подальше реагування на інцидент – або, точніше, його відсутність.

У перші дні після аварії, коли на морі спостерігався період штилю, існувала реальна можливість локалізувати забруднення в межах Аджалицького лиману. Такі умови є критично важливими для ліквідації подібних розливів: саме в цей період забруднювач ще не встигає поширитися морськими течіями. Однак ефективні роботи з локалізації, збору та нейтралізації олії в цей час організовані не були. У результаті забруднення вийшло за межі лиману та поширилося в акваторію Одеської затоки.

Ситуацію ускладнили й публічні заяви окремих посадовців про нібито «безпечність» рослинної олії для довкілля. Такі твердження суперечать міжнародним екологічним стандартам. Згідно з правилами United States Environmental Protection Agency (40 CFR 112), рослинні олії розглядаються як речовини, що становлять потенційну загрозу водним екосистемам і потребують такого ж контролю, як і нафтопродукти. Аналогічну класифікацію містить і MARPOL Convention, яка відносить рослинні олії до категорії небезпечних морських забруднювачів.

У морській воді рослинна олія поступово полімеризується і формує щільну плівку на поверхні води. Така плівка порушує газообмін між водою та атмосферою, знижує концентрацію розчиненого кисню і може призводити до загибелі планктону, молоді риб та донних організмів. Для водоплавних птахів вона становить особливу небезпеку: контакт із олією руйнує структуру пір’я, позбавляючи його теплоізоляційних властивостей, що часто закінчується переохолодженням і загибеллю.

Під час моніторингу узбережжя Одеської затоки екологи та волонтери фіксували численні випадки загибелі водоплавних птахів, зокрема пірникоз. Частину забруднених птахів знаходили за десятки кілометрів від місця аварії, що свідчить про швидке поширення забруднення морськими течіями.

Експерти наголошують, що цей інцидент показав системну проблему реагування на екологічні аварії під час війни. Відсутність оперативних дій у перші дні після розливу, зволікання з локалізацією забруднення та публічне заниження екологічних ризиків призвели до значно ширшого поширення забруднення. За оцінками фахівців, розлив у порту «Південний» став одним із найбільших випадків забруднення акваторії Одеської затоки за останні роки.

Птахи як доказ у суді

Найбільш наочним індикатором екологічних наслідків нафтового та олійного забруднення є стан пташиних популяцій. Адже саме птахи найбільше потерпають від нафтового та олійного забруднення. Взагалі,за словами начальника науково-дослідного відділу Національного природного парку «Тузлівські лимани» Івана Русєва, масова загибель птахів стала одним із найбільш наочних індикаторів масштабів забруднення моря.

Під час моніторингу узбережжя у лютому 2026 року на пересипі парку виявили мертвих лебедів-шипунів із пір’ям, забрудненим олією. Загалом на території парку зафіксовано щонайменше шість таких випадків.

За оцінками науковця, у північно-західній частині Чорного моря від олійного забруднення вже загинуло щонайменше п’ять тисяч птахів. Серед них – десятки лебедів і тисячі пірникоз. Особливо постраждали два види – велика та чорношия пірникози.

Вчений пов’язує ці втрати саме з мазутною катастрофою після аварії танкерів у Керченській протоці, нафтовими розливами біля Новоросійська та розливом рослинної олії поблизу Аджалицького лиману. Але важливо підтверджувати цей зв’язок науковим шляхом – для майбутніх судових процесів проти країни-окупанта.

Кримінальні провадження в Україні

Після аварії мазутних танкерів в Керченській протоці в Україні було відкрито кримінальне провадження за фактом забруднення морського середовища, що спричинило тяжкі наслідки (ч. 2 ст. 243 КК України).

Досудове розслідування здійснюють слідчі Мелітопольського районного управління поліції Запорізької області. У червні 2025 року капітану одного з танкерів повідомлено про підозру.

За даними слідства, судно перевозило 4000 тонн мазуту М-100 із Волгограда до порту «Кавказ» та проходило через територіальні води України. Слідство вважає, що капітан не врахував складні погодні умови в Азовському та Чорному морях і Керченській протоці, що призвело до аварії та витоку пального.

Також відкрито кримінальне провадження за фактом обстрілу порту «Південний», який спричинив масовий розлив соняшникової олії в Аджалицькому лимані, Подію кваліфіковано як воєнний злочин та екоцид, розслідування веде Одеська обласна прокуратура. Плями мазуту на березі та загиблі птахи, яких фіксують на Одещині, мають стати доказами у цій справі. Але держава може втратити ці докази.

Втрата доказів через бездіяльність обласної влади Одещини

27 лютого 2026 року Національний природний парк «Тузлівські лимани» звернувся до заступника міністра економіки, довкілля та сільського господарства України Олександра Краснолуцького та до Одеської обласної державної адміністрації із заявою про системні проблеми у фіксації екологічної шкоди, спричиненої війною.

У листі зазначається, що створена у 2023 році обласна комісія з документування збитків природно-заповідному фонду фактично не працює: із весни 2024 року засідання не проводяться, виїзди на місця не здійснюються, а зафіксовані факти шкоди не оформлюються належним чином.

Парк перераховує наслідки війни для узбережжя: загибель китоподібних, забруднення мазутом і олією, масова загибель птахів, засмічення уламками боєприпасів, а також вплив руйнування Каховської ГЕС. Водночас відсутній чіткий механізм оцінки та документування цих втрат.

Окрема критика стосується реагування на випадки загибелі птахів через нафтове та олійне забруднення. За твердженням Парку, замість відбору та аналізу тіл загиблих птиць їх …утилізують через ветеринарну службу, що призводить до втрати матеріалів, важливих для розслідування екологічних злочинів.

– Вимога передавати загиблих птахів, забруднених нафтопродуктами та олією, до Держпродспоживслужби для дослідження на наявність збудників інфекційних хвороб виглядає абсолютно нелогічною, – коментує в.о. директора Національного природного парку «Тузлівські лимани» Ірина Вихристюк.- У цьому випадку ключовим є не пошук інфекції, а аналіз самої речовини на тілі птахів, яка фактично стала причиною їхньої загибелі. Саме ці забруднювачі – нафтопродукти чи олія – мають бути предметом дослідження, адже вони є прямим доказом впливу воєнних дій на морські екосистеми та повинні розглядатися як речові докази екологічних злочинів.

Свої слова Вихристюк підтверджує документами. У протоколі №1 позачергового засідання комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Одеської обласної державної адміністрації від 27 січня 2025 року передбачено низку доручень щодо поводження з птахами, забрудненими нафтопродуктами. Зокрема, пунктом 9 документа головам районних державних адміністрацій, а також селищним, сільським і міським головам доручено передавати виявлених забруднених птахів до підрозділів Держпродспоживслужби нібито для їхнього порятунку та реабілітації.

Водночас пункт 10 цього ж протоколу зобов’язує Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області разом з органами місцевого самоврядування організувати заходи із захоронення трупів тварин.

На практиці, стверджує Вихристюк, це призводить до того, що передані на дослідження тіла птахів, забруднених мазутом або рослинною олією, фактично утилізуються, а зразки забруднювальних речовин не передаються на подальші спеціалізовані дослідження.

За таких умов не формується повноцінна доказова база щодо характеру забруднення та причин загибелі тварин. Водночас Державна екологічна інспекція не забезпечує системного супроводу цього процесу: не організовує збір і узагальнення даних, не отримує експертних висновків щодо реальних факторів загрози для довкілля. У результаті механізм фіксації та документування шкоди довкіллю, завданої внаслідок російської агресії, фактично не працює належним чином.

Формальний підхід і бездіяльність обласних структур унеможливлюють належну фіксацію воєнної шкоди довкіллю Одещини та Чорного моря.

Проблема виходить далеко за межі технічної недбалості – вона створює стратегічні ризики. Без належного відбору й збереження зразків мазуту послаблюється кримінальна справа: складніше довести джерело забруднення, його масштаб і зв’язок із загибеллю фауни. Це може поставити під сумнів сам факт екологічної шкоди.

У ширшому міжнародному контексті це означає ризик втрати частини доказів, необхідних для стягнення екологічних збитків у міжнародних судових інстанціях. Без системного документування шкоди довкіллю Україна може втратити можливість отримати повну компенсацію за руйнування морських екосистем.

Окрім юридичних і фінансових наслідків, відсутність аналізу нафтопродуктів та олії не дозволяє оцінити їхню токсичність і довгострокові ризики для екосистем. У результаті забруднення повторюватиметься, а реагування залишатиметься неефективним.

Екологічні наслідки війни в Чорноморському регіоні вже виходять за межі локальних інцидентів. Кожен розлив мазуту, кожна хвиля загибелі птахів або морських організмів – це не лише екологічна трагедія, а й доказ того, що війна руйнує природні системи, від яких залежить життя цілих регіонів. Саме тому документування таких випадків має значення не тільки для науки чи природоохоронної політики, а й для міжнародного правосуддя, яке в майбутньому має оцінити масштаб завданої шкоди.

Джерело: НЕЦУ https://necu.org.ua/chorne-more-pid-udaramy-vijny-ekologichni-vtraty-i-pravovi-naslidky/