"Гіперактивний мандрівник Карпат": фотопастки зафіксували відомого самця рисі ID-4

27.03.2026

У Карпатах зафіксували добре відомого науковцям самця рисі євразійської — ID-4, якого дослідники прозвали "гіперактивним" через його постійні переміщення. Нові фото та відео отримали завдяки фотопасткам, встановленим за підтримки WWF-Україна на території Ужанського національного природного парку (Закарпатська область). 

Цей самець уже не перший рік перебуває у фокусі уваги дослідників WWF-Україна. Його впізнають за унікальним візерунком плям на хутрі — своєрідним "паспортом", який дозволяє точно ідентифікувати тварину серед інших особин. 

На нових кадрах ID-4 знову демонструє активну поведінку — рухається територією парку у нічний час, що є типовим для цього виду. Науковці WWF-Україна вже давно прозвали його "гіперактивним", адже самець регулярно долає значні відстані та перебуває у постійному русі, особливо в період розмноження, який триває з лютого по березень. Працівники Ужанського парку назвали його Сонік, на честь культового персонажу відеоігор, надзвичайно спритного і кмітливого, який вражає своєю енергією. 

Саме в цей час зазвичай "мовчазні" хижаки стають дуже "говіркими". Самці та самиці видають гучні звуки, схожі на грубе нявкання або короткий гавкіт, щоб знайти одне одного. Тварини активніше мітять територію сечею та залишають подряпини на корі дерев. 

Вагітність рисі триває приблизно 67-74 дні. Кошенята зазвичай народжуються у травні або на початку червня. Самиця обирає для лігва найбільш затишні та важкодоступні місця — під вивернутими коренями дерев, у розщелинах скель або в густих чагарниках. 

Що варто знати про "сезон тиші"?

 Цей період частково збігається із загальнодержавним "Сезоном тиші" (який в Україні законодавчо триває з 1 квітня по 15 червня), що є критично важливим для виживання новонароджених рисенят, оскільки в перші місяці життя вони дуже вразливі та потребують спокою. 

У цей період природоохоронці WWF-Україна закликають дотримуватися простих правил під час відпочинку на природі: 

- дотримуйтеся тиші: спостерігайте за природою, фотографуйте, але не створюйте зайвого шуму. У період розмноження диких тварин заборонені дії, що їх турбують, зокрема стрільба, вибухові роботи, феєрверки, санітарні рубки, використання моторних човнів і автозмагання. 

- розводьте багаття лише у спеціально відведених місцях — відкритий вогонь може спричинити трав’яні та лісові пожежі. 

- відмовтеся від джипінгу та поїздок лісом на квадроциклах і мотоциклах — вони створюють шум і вібрацію, руйнують ґрунт і рослинність. У цей період це особливо небезпечно, адже тварини можуть залишати гнізда й укриття через стрес. 

- уникайте захаращених ділянок лісу, де можуть бути гнізда птахів, зокрема наземногніздових. Обирайте марковані маршрути та екостежки, не сходьте з них, особливо в густому лісі. 

- не чіпайте тварин і їхніх дитинчат. Навіть якщо здається, що маля загубилося, — у більшості випадків батьки поруч. Побачивши дитинча хижака, негайно відійдіть. 

- не зривайте первоцвіти та інші дикорослі квіти — багато з них занесені до Червоної книги України. 

- тримайте собак на повідку, щоб вони не знищили гнізда та не налякали диких тварин. 

Що відомо про самця рисі ID-4?  

Раніше спостереження показали, що ID-4 здатен за короткий час переміщатися між Україною та Словаччиною, перетинаючи державний кордон. Він легко долає відстані до 20 км, переходячи з українського Ужанського НПП до словацького національного парку "Полоніни" і повертаючись назад. 

До речі, максимальний добовий перехід рисі може сягати 30 км, і спостереження за ID-4 наочно демонструють ці вражаючі можливості особин цього виду. 

Це ще раз підтверджує: великі хижаки не визнають адміністративних меж і потребують цілісних природних територій для життя. 

Навіщо потрібен моніторинг рисі?  

Детерміністичний моніторинг рисі в регіоні здійснюється за допомогою фотопасток (по дві на одній локації) і базується на підході — коли кожну особину фотографують на "паспорт" з двох боків, аби потім ідентифікувати за індивідуальним рисунком. Оскільки візерунок плям на хутрі кожної рисі такий же унікальний, як відбитки пальців у людини, помилитися неможливо. Не існує двох однакових візерунків, що дозволяє вченим не просто припускати кількість тварин, а знати кожну "в обличчя".  

Такий метод дозволяє не лише фіксувати присутність виду, а й відстежувати переміщення конкретних тварин, їхню поведінку та використання територій. 

За словами науковців WWF-Україна, саме такі дані є критично важливими для розуміння реальної чисельності рисі та розробки ефективних заходів її збереження. 

Нагадаємо, детерміністичний моніторинг дозволив підтвердити присутність семи особин рисі євразійської (з яких чотири — самці) на території Ужанського національного природного парку. Ці унікальні дані вдалося отримати завдяки індивідуальній ідентифікації тварин за характерним рисунком шерсті на фотознімках. 

Над проєктом з моніторингу великого хижака працюють експерти WWF-Україна та науковці Ужанського НПП за підтримки міжнародного проєкту LECA (Supporting the coexistence and conservation of Carpathian LargE Carnivores / Підтримка співіснування та збереження карпатських великих хижаків). З листопада 2025 року розпочато вже другий етап цього унікального дослідження.   

Рись євразійська в Україні: що варто знати   

Рись — найбільша дика кішка Європи, яка наразі потребує нашого захисту.   

У 1994 році рись внесли до списків Червоної книги України зі статусом "рідкісний вид”. Вона охороняється Червоним списком МСОП, CITES та Бернською конвенцією.  

Наразі, за наявними офіційними даними, в Україні мешкає понад 500 рисей. Найбільше їх трапляється в Карпатах — близько 400 особин, а понад 100 особин — на Поліссі.  

Рись євразійська — рідкісний великий хижак і один із символів українських Карпат і Полісся. Це один із видів, якими опікується WWF-Україна, адже сьогодні рись потребує особливої уваги та системного захисту.  

Доросла особина має довжину тіла 80–100 см (у поодиноких випадках — до 130 см), зріст близько 60 см і вагу приблизно 25 кг. Попри відносно компактні розміри, для життя цій тварині потрібні дуже великі простори.  

Індивідуальна територія рисі залежить від статі тварини та біотопічних особливостей поширення — у середньому від 100 км² до 200 км². За добу рись у середньому може подолати 7-15 км. Добове переміщення самця рисі на рівнинній території Полісся — 15-25 км. Все залежить від сезону, погодних умов, рельєфу, висоти снігового намету, антропогенного освоєння території тощо. Такі масштаби пояснюються потребою у достатній кормовій базі, безпечних місцях для розмноження та мінімальному турбуванні з боку людини.  

Однак сьогодні рись, як і багато інших диких тварин, стикається з серйозною проблемою — фрагментацією середовища існування, тобто розділення територій на ізольовані один від одного "острівці". Стрімке розростання міст, будівництво парканів на кордоні, прокладання автомагістралей і залізничних колій розрізають природні ландшафти на ізольовані ділянки.  

Через це тваринам дедалі складніше вільно переміщуватися між ключовими територіями, знаходити партнерів, нові ділянки для життя та достатню кількість здобичі. У довгостроковій перспективі така ізоляція загрожує генетичному різноманіттю та стабільності популяції.  

Тому збереження екологічної сполученості — тобто можливості для тварин вільно переміщуватися між природними територіями — є ключовою умовою існування здорових і стійких популяцій видів, яким потрібні великі простори, зокрема рисі євразійської. 

Джерело: WWF- Україна https://wwf.ua/?20889541/fotopastky-zafiksuvaly-vidomoho-samtsya-rysi-id-4-video-foto