Наука, бізнес і море: як Міносвіти планує змінити систему досліджень

Міністерство освіти і науки України анонсувало створення Агенції прикладних досліджень та національного Морського центру досліджень. Ініціативи позиціонуються як крок до модернізації наукової сфери та відновлення системних морських досліджень, однак їх реалізація супроводжується низкою структурних викликів.

Про плани повідомив заступник міністра Денис Курбатов. За його словами, нова модель у сфері R&D передбачає формування запиту з боку бізнесу, державне співфінансування та виконання прикладних досліджень науковими установами.

На першому етапі передбачено 100 млн грн на фінансування десяти проєктів. Водночас цей обсяг виглядає радше пілотним з огляду на вартість повноцінних дослідницьких і технологічних розробок, особливо у сферах, пов’язаних із довгостроковими екологічними спостереженнями чи морськими технологіями.

Ключовим викликом залишається не лише фінансування, а й інституційна спроможність. В Україні поки що відсутня усталена практика системної взаємодії між бізнесом і науковими установами: запити приватного сектору формуються фрагментарно, а механізми їх інтеграції у державну політику досліджень лише формуються. За таких умов існує ризик, що новий інструмент не вийде за межі окремих конкурсів.

Окремий блок ініціатив стосується створення Морського центру досліджень. У МОН визнають, що після окупації частини узбережжя Чорного моря та втрати інституцій у Криму система морської науки в Україні суттєво ослабла і нині залишається розпорошеною.

Передбачається, що новий центр об’єднає Національний антарктичний науковий центр та Український науковий центр екології моря (УкрНЦЕМ) в Одесі, а також інші профільні установи. Водночас сама по собі інституційна консолідація не вирішує проблеми відсутності довгострокових дослідницьких програм, стабільного фінансування та координації на рівні державної політики.

Подібні морські дослідницькі центри у світі виконують кілька критично важливих функцій. Передусім це системний екологічний моніторинг — регулярний збір даних про стан морських екосистем, рівень забруднення, біорізноманіття та вплив кліматичних змін. Такі центри також забезпечують наукову основу для державної політики: від управління рибними ресурсами до просторового планування морських акваторій.

Крім того, вони відіграють ключову роль у реагуванні на екологічні загрози — зокрема аварійні забруднення, цвітіння водоростей або деградацію екосистем. У країнах ЄС подібні інституції інтегровані в міжнародні системи обміну даними та виконують зобов’язання в рамках Marine Strategy Framework Directive, яка вимагає досягнення «доброго екологічного стану» морських вод на основі регулярного моніторингу.

Для України цей контекст є особливо важливим у межах євроінтеграції. Виконання положень Угоди про асоціацію між Україною та ЄС передбачає поступове наближення екологічної політики до стандартів ЄС, включно з морською політикою. Без інституційної спроможності проводити системні дослідження та збирати якісні дані виконання цих зобов’язань буде суттєво ускладнено.

Матеріально-технічна база для морських досліджень в Україні частково збережена, зокрема у вигляді науково-дослідних суден та берегової інфраструктури. Однак їх використання обмежується низкою факторів: технічним станом, потребою в модернізації, вартістю експлуатації та безпековими умовами в акваторії Чорного моря. Одне з науково-дослідних суден УкрНЦЕМ «Борис Александров» було пошкоджено під час російського ракетного удару по Одеському порту 23 липня 2022 р. Все це ускладнює проведення регулярних експедицій і довгострокового моніторингу.

Заявлена МОН амбіція створити платформу для досліджень не лише Чорного моря, а й Середземного моря та Світового океану потребує додаткового обґрунтування з огляду на наявні ресурси та пріоритети. В умовах обмеженого фінансування більш реалістичним виглядає поетапний підхід із фокусом на національних потребах.

Практична необхідність таких досліджень для України є вже очевидною. Чорне море зазнає комплексного антропогенного тиску: забруднення нафтопродуктами внаслідок воєнних дій і аварій, ризики від затоплених боєприпасів, евтрофікація через надходження поживних речовин із річок, а також втрати біорізноманіття. Додатковим фактором є вплив війни — мінування акваторій, руйнування інфраструктури та порушення екосистемних зв’язків.

Без системного моніторингу ці процеси залишаються частково невидимими для державної політики. Відсутність регулярних даних ускладнює як оцінку шкоди, так і планування відновлення морських екосистем.

Водночас потреба у відновленні системних досліджень Чорного моря є беззаперечною. Це не лише питання науки, а й екологічної безпеки, виконання міжнародних зобов’язань і післявоєнного відновлення.

Таким чином, ключовим питанням залишається не стільки створення нових інституцій, скільки їх наповнення реальними ресурсами, інструментами та повноваженнями. Саме це визначатиме, чи стануть анонсовані ініціативи основою для відновлення морської науки, чи залишаться на рівні інституційних декларацій.

Джерело: НЕЦУ https://necu.org.ua/nauka-biznes-i-more-yak-minosvity-planuye-zminyty-systemu-doslidzhen/