Морська євроінтеграція: Україна адаптує екологічний контроль портів до вимог ЄС

26.10.2026

Кабінет Міністрів України оновив Правила охорони внутрішніх морських вод і територіального моря від забруднення та засмічення. Зміни стосуються скидання вод із суден, поводження із судновими відходами, використання хімічних і біологічних речовин та розподілу відповідальності за екологічну безпеку в морських портах.

Як повідомляє Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України, рішення спрямоване на наближення національного законодавства до вимог Європейського Союзу.

Від заборони забруднення до контролю за його джерелами

Оновлені Правила уточнюють вимоги до скидання із суден лляльних, стічних і баластних вод, а також осаду у внутрішні морські води й територіальне море України. Окремо врегульовуються питання управління відходами, накопиченими на суднах, і використання хімічних та біологічних речовин у морському середовищі.

Зміни також стосуються вимог щодо оцінки впливу на довкілля для об’єктів і робіт, які можуть негативно впливати на морське середовище, та розподілу обов’язків між Державною екологічною інспекцією, адміністраціями морських портів, судноремонтними підприємствами й іншими суб’єктами господарювання.

Правила охорони внутрішніх морських вод і територіального моря України були затверджені ще 1996 року постановою Кабінету Міністрів № 269. Теперішнє оновлення вписується в ширший процес наближення українського природоохоронного законодавства до права ЄС. Воно стосується не лише самого факту забруднення, а й конкретних джерел ризику: скидання суднових вод, поводження з відходами, застосування хімічних і біологічних речовин та відповідальності установ, які працюють у морських портах.

Європейський контекст

Оновлення Правил пов’язане з імплементацією положень трьох директив ЄС. Директива 2008/56/ЄС визначає рамки морської природоохоронної політики та орієнтир на досягнення або підтримання доброго екологічного стану морського середовища. Директива 2005/35/ЄС стосується забруднення із суден і санкцій за відповідні порушення, а Директива 2019/883 регулює приймання відходів із суден у портах.

Для Чорного й Азовського морів це важливий напрям удосконалення системи запобігання забрудненню. Судноплавство, портова діяльність і поводження із судновими відходами можуть створювати ризики для морських екосистем, тому важливі не лише формальні вимоги, а й можливість контролювати їх виконання.

Біологічна загроза з трюмів

Окрім очевидного хімічного, пластикового та військового забруднення, екосистема Чорного моря роками зазнає тихої, але руйнівної експансії — біологічного забруднення. Його головним рушієм є судноплавство, а саме скидання ізольованого водяного баласту океанських та морських суден. Разом із мільйонами тонн води у закриту та вразливу акваторію Чорного моря потрапляють чужорідні біологічні види (так звані інвазивні види), які знищують корінну флору та фауну.

Найяскравішим та найкатастрофічнішим прикладом такої інтервенції в минулому стало потрапляння гребневика Mnemiopsis leidyi (атлантичного желеподібного організму), який наприкінці ХХ століття знищив майже всю кормову базу чорноморських риб.

Проте мнеміопсис — далеко не єдиний «біологічний агресор», що радикально перекроїв екосистему регіону. Серед інших інвазивних видів, які потрапили в Чорне море з баластними водами та комерційними суднами, найбільший руйнівний слід залишили:

Далекосхідна рапана (Rapana venosa): Цей хижий черевоногий молюсок, завезений у 1940-х роках із Японського моря, не зустрів у Чорному морі своїх природних ворогів — морських зірок. Як наслідок, рапана майже повністю знищила унікальні чорноморські банки устриць та значно скоротила популяцію мідій та морських гребінців, які виконували роль природних екологічних фільтрів морської води.

Гребневик бероє (Beroe ovata): Ще один прибулець з Атлантики, який потрапив до акваторії наприкінці 1990-х років. У цьому випадку інвазія виявилася відносно «корисною»: бероє є природним ворогом мнеміопсиса. Почавши масово поїдати свого попередника, він допоміг частково стабілізувати екосистему та повернути промислові стада хамси і шпроту, хоча баланс сил у морі досі залишається крихким.

Китайський волохаторукий краб (Eriocheir sinensis): Поодинокі знахідки та регулярна поява цього виду фіксуються в прибережних водах та лиманах. Краб відомий тим, що руйнує своїми норами берегові лінії, дамби та гідротехнічні споруди, а також є переносником небезпечних інфекцій, зокрема рачачої чуми.

Токсичні мікроводорості: Разом із баластом судна часто заносять одноклітинні водорості (наприклад, деякі види динофлагелят), які викликають масштабне «цвітіння» води. Вони виділяють небезпечні токсини, що накопичуються в тканинах місцевих молюсків та риб, створюючи пряму загрозу для здоров’я людей та спричиняючи масову загибель морських птахів.

Саме тому контроль за судновим баластом є не просто технічною вимогою, а критичною лінією оборони для стримування нових хвиль біологічного вторгнення.

Які зміни чекають на чорноморські порти?

З метою подолання екологічної кризи та виконання зобов’язань перед Європейським Союзом, Україна здійснила вирішальний крок. У 2024 році на порядок денний Верховної Ради був внесений Проєкт Закону про приєднання України до Міжнародної конвенції про контроль суднового водяного баласту й осадів та поводження з ними 2004 року.

Цей документ, розроблений під егідою Міжнародної морської організації (IMO), спрямований на те, щоб зупинити неконтрольований обмін чужорідними організмами між світовими океанами та локальними морями. Для повноцінної роботи екологічного контролю в пакеті з ратифікацією розглядається законопроєкт № 11208, який запроваджує жорстку адміністративну відповідальність та фінансові санкції для судновласників-порушників.

Імплементація Конвенції кардинально змінює правила гри для українських портів (зокрема Великої Одеси та Миколаївщини) та іноземних суден:

• Стандарти фільтрації (D-1 та D-2): Судна, що заходять в українські води, зобов’язані не просто замінювати воду у відкритому морі (стандарт D-1), а використовувати спеціальні бортові системи очищення, які вбивають мікроорганізми, бактерії (включно з холерою) та мікроводорості перед скиданням баласту (стандарт D-2).
• Суворий портовий контроль: Державна екологічна інспекція та Адміністрація морських портів України отримують повноваження перевіряти судновий План поводження з баластними водами та Міжнародне свідоцтво.
• Інфраструктурна модернізація: Українські морські термінали зобов’язані забезпечити наявність спеціальних приймальних споруд для осадів, щоб очищення трюмів відбувалося безпечно на березі, а не таємно у відкритому морі.

Чорне море є напівзамкненим, а його глибоководні шари заповнені сірководнем, що робить тонку «живу» верхню товщу води надзвичайно чутливою до зовнішнього впливу. Приєднання України до Конвенції — це не просто формальний крок у межах євроінтеграції, а створення юридичного та технічного «біологічного щита». Це дозволить захистити чорноморську екосистему від нових екологічних катастроф, зберегти популяції промислових риб (дельфінів, калкана, хамси) та знизити рівень бактеріологічного забруднення прибережних курортних зон.

Синергія катастроф: як війна посилює біологічну загрозу

Військова агресія росії проти України завдала Чорному морю колосальних екологічних збитків, які діють у смертоносній синергії з проблемою чужорідних видів. Військові дії не просто забруднюють воду хімікатами, вони руйнують природні механізми самоочищення моря, роблячи його беззахисним перед біологічними інтервенціями.

Вплив війни на екологічний баланс проявляється у кількох критичних аспектах. По-перше, це знищення природних фільтраторів підводними вибухами. Масштабні детонації мін, ракетні удари та руйнування берегової інфраструктури знищують колонії мідій та інших донних організмів на морському шельфі. Оскільки ці молюски є головними природними біофільтрами, які очищують воду від надлишку органіки та мікроводоростей, їхня загибель відкриває «зелене світло» для вибухового розмноження токсичних інвазивних мікроводоростей, занесених суднами.

Катастрофічний вилив прісної води та токсичного мулу у 2023 році після підриву Каховськох ГЕС призвів до різкого та тривалого опріснення північно-західної частини Чорного моря. Це спричинило шоковий стрес і масову загибель корінних морських видів. Порожні екологічні ніші, що утворилися після цієї катастрофи, є ідеальним плацдармом для заселення агресивними чужорідними видами, які легше адаптуються до змін солоності та забруднення.

Акустичні травми від військових гідролокаторів та вибухів призвели до масової загибелі чорноморських китоподібних (афалін, азовок та білобочок), які є вершиною харчової піраміди. Зникнення головних хижаків дестабілізує всю екосистему, порушує природний контроль над популяціями дрібних риб і створює хаотичні умови, в яких інвазивні види (як-от гребневик мнеміопсис) можуть знову викликати неконтрольовані спалахи чисельності.

Через замінування акваторії, постійні обстріли та бойові дії наукові інституції позбавлені можливості проводити повноцінні морські експедиції для забору проб води. Держава не може вчасно виявляти появу нових біологічних загрозоутворювачів. Впровадження Міжнародної конвенції про судновий баласт та жорсткого портового контролю після відновлення безпечного судноплавства стане першим системним інструментом для відновлення втраченого екологічного нагляду.

Таким чином, Чорне море опинилося в лещатах подвійної кризи: воєнні руйнування послаблюють його імунітет, а хронічне біологічне забруднення добиває виснажену екосистему.

Від Правил до реального захисту моря

Оновлення Правил охорони внутрішніх морських вод і територіального моря від забруднення та засмічення може допомогти запобігати додатковому забрудненню Чорного й Азовського морів унаслідок судноплавства та портової діяльності. Водночас ці норми не є спеціальним механізмом реагування на екологічну шкоду, безпосередньо спричинену бойовими діями.

Пошкодження суден і портової інфраструктури, витоки нафтопродуктів та потрапляння небезпечних речовин у морське середовище потребують окремих заходів: оперативного виявлення й локалізації забруднення, відбору проб, оцінювання його масштабів і довгострокового моніторингу наслідків для морських екосистем.

Тому ефективність оновлених Правил залежатиме не лише від чіткості нормативних вимог, а й від їх практичного виконання, спроможності контролювати порушення та наявності інфраструктури для належного поводження із судновими відходами. У воєнних умовах ці заходи мають доповнюватися системним документуванням екологічної шкоди та готовністю до реагування на аварійні забруднення.

Саме оновлення нормативних вимог ще не означає автоматичного поліпшення екологічного стану морів. Результат залежатиме від практичного виконання правил, належної інфраструктури для приймання суднових відходів, ефективного контролю за скиданнями та реагування на виявлені порушення.

Умови повномасштабної війни посилюють значення системи запобігання забрудненню та екологічного моніторингу Чорного моря. Пошкодження суден і портової інфраструктури створюють додаткові ризики, які потребують окремого документування й оцінювання.

Оновлення Правил є одним із кроків у напрямі наближення українського природоохоронного законодавства до європейських стандартів. Наступне важливе питання — як нові вимоги реалізовуватимуться на практиці та чи сприятимуть вони зменшенню надходження забруднювачів у морське середовище.

Важливо, однак, розрізняти оновлення нормативних вимог і фактичне поліпшення стану моря. Самі зміни до Правил не доводять, що обсяги забруднення вже зменшилися. Екологічний результат залежатиме від виконання вимог судновласниками й портами, наявності належної інфраструктури для приймання суднових відходів, дієвого контролю, виявлення порушень і відповідальності за них.

Для України це особливо актуально через воєнні ризики для Чорного й Азовського морів: пошкодження суден та портової інфраструктури, можливі витоки нафтопродуктів і ускладнення екологічного контролю. Оновлені правила стосуються загальної системи запобігання забрудненню, але самі по собі не є спеціальним механізмом реагування на воєнні розливи.

Джерело: НЕЦУ https://necu.org.ua/morska-yevrointegracziya-ukrayina-adaptuye-ekologichnyj-kontrol-portiv-do-vymog-yes/