07.10.2026
«Можуть десятки років залишатися замінованими»: як на Херсонщині розширюють заповідний фонд попри бойові дії
Дістатися дроном до одного з двох у світі місць (ред. – обидва в Калинівській громаді), де ...
06.10.2026
Українські ліси як стрес-тест на стійкість: чотири уроки для Європи
Українські ліси нині проходять чи не найсуворішу перевірку на стійкість. І хоча війна створює унікальні ...
06.10.2026
Конкурс для школярів: реєструйте результати World Cleanup Day 2026 та вигравайте подарунки
Увага! Реєстрацію результатів участі у Всесвітньому дні прибирання продовжено до 18 жовтня 2026 року ...
Стафілін Плігінського Tasgius pliginskii
Таксономічна належність Клас — Комахи (Insecta), ряд — Твердокрилі (Coleoptera), родина — Стафілініди (Staphylinidae).
Природоохоронний статус виду Вразливий.
Ареал виду та його поширення в Україні Кавказ, Закавказзя, пд. України. На пд. України зустрічався в Херсонській, Миколаївській, Одеській обл. та в Криму.
Чисельність і причини її зміни Поодинокі особини, локально — до кількох десятків особин. особливості біології та наукове значення Жуки і личинки є активними хижаками, полюють на дрібних безхребетних, особливо комах, яких знаходять серед наносів, сіна та інших рослинних скупчень. Імаго зустрічались біля водоймищ, на солончаках, під сухими наносами з водоростей, очерету та гнилого сіна з квітня до листопада (найбільша чисельність відмічена в останній декаді серпня).
Морфологічні ознаки 11–13 мм. Голова, передньоспинка та черевце чорні, блискучі. Верхні щелепи тонкі, серпоподібні, без зубців. Вусики, передні та середні ноги жовто-червоні, передні гомілки, лапки та задні ноги смолисто-бурі.
Режим збереження популяцій та заходи з охорони Вивчення особливостей біології виду, охорона в Чорноморському БЗ та в прибережній смузі Причорномор’я. Збереження ділянок суцільних морських наносів від знищення, можливо, створення окремих ентомологічних заказників.
Розмноження та розведення у спеціально створених умовах Відомостей немає.
Господарське та комерційне значення Хижак-ентомофаг.
Основні джерела інформації: Coiffait, 1974; Петренко, 1978; Гусаров, 1992; Петренко, 2005.
Автор А.А. Петренко (Червона Книга України. 2009)
Фото: О.С. Мандзюк