Я дуже люблю природу. І вважаю, що Бог створив її для того, щоб люди жили в гармонії з нею. Але хіба природа була створена, щоб її знищувати? Щоб вирубувати ліси й висушувати озера?
Адже вирубуючи ліси, ми шкодимо самі собі — втрачаючи можливість дихати чистим повітрям. Також важливою проблемою є забруднення атмосфери чадними газами й випарами хімзаводів. Власників цих підприємств не хвилює, що це дуже сильно шкодить здоров'ю людей. Хоча в них теж є діти й вони дихають тим самим повітрям, що й ми.
Люди самі ж знищують середовище свого проживання — природу, але ж природа — це наш дім.
Вирубуючи ліси, люди позбавляють безліч тварин оселі та харчу, тварини гинуть... Дуже важко прийняти той факт, коли задля розваги люди вбивають китів, голубів, тигрів, лебедів...
Вони не розуміють, що у тварин, так само як і в людей, є діти, яких потрібно годувати й вирощувати, а вбивши матір, ви вбиваєте й дітей, які просто не виживуть без її молока, її допомоги...
Убивати тварину (живу істоту) тільки через те, що вам весело полювати й стріляти з рушниці в мішень, яка рухається?
Убивати тварин заради хутра або втіхи — це жорстоко. Хіба нова шуба або чергове опудало мертвої тварини у вітальні важливіше, ніж життя?..
Люди! Може, настав час зупинитися й подумати: а що далі???
Адже якщо ми знищимо все, що навколо нас: ліси, озера, річки, моря, тварин, птахів, риб, що тоді залишиться? Порожнеча?..
Чи для цього створена людина? Для того щоб творити чи знищувати? Будувати чи руйнувати? Робити добро чи зло? Кожен відповідає на ці запитання по-своєму...
Я вважаю, що потрібно із цим боротися:
• підсилити увагу до питань охорони природи;
• установити систематичний контроль над використанням підприємствами й організаціями земель, вод, лісів, надр та інших природних багатств;
• підсилити увагу до питань щодо запобігання забрудненням і засоленням грунтів, поверхневих і підземних вод;
• приділяти велику увагу збереженню водоохоронних і захисних функцій лісів, збереженню та відтворенню рослинного й тваринного світу, запобіганню забруднення атмосферного повітря;
Мені лише 14 років. Може, я в чомусь помиляюся, можливо, я чогось не розумію. Але я б хотіла, щоб наша планета Земля жила ще багато тисячоліть, щоб мої діти могли побачити красу лісу, річок, морів. Побачити рідкісних тварин, які вже зараз занесені до Червоної книги. Щоб вони могли пити чисту воду й харчуватися екологічно чистими продуктами. Я не хочу, щоб мої діти побачили пустирище замість лісу, висушену землю замість річок і кістяки замість живих тварин.
Хіба я хочу чогось неможливого, нереального? І хіба ті люди, які володіють заводами, хімкомбінатами й великими коштами, не прагнуть того ж для своїх дітей? Дуже хочеться вірити в краще... У те, що ми все-таки будемо жити в гармонії з природою. Пити чисту воду, бачити блакитне небо над головою й насолоджуватися прекрасними пейзажами.

Христина Гончарова, учениця 4-В класу, м. Одеса
(Шкільний Світ. – №10 (570). – березень, 2011)