Вечірниця велетенська (вечерница гигантская)

Найбільша летюча миша в СРСР. Довжина тіла 84 — 104 мм, маса 41— 76 г; рудувато-коричневе, густе, довге, шовковисте хутро. Рідкісний вид. Забарвлення змінюється залежно від віку та сезону року. Вуха короткі, широкі та рівномірно закруглені. Оскільки вид нечисленний, екологія вивчена недостатньо. Найчастіше зустрічаються поодинокі екземпляри в колоніях інших видів — на Україні з вуханем, у Воронезькому заповіднику — з вечірницями рудою та малою, нетопирем малим. Іноді створює самостійні колонії, але невеликі — 5-8 особин. Учені вважають, що завдяки своїм розмірам ця тварина здатна самостійно поза колонією підтримувати високий рівень обміну навіть у період високих енергозатрат (вагітність, линяння) і лише тоді, коли цього не можна досягти, приєднується до колоній інших видів. Живлення не вивчене.
Поширена від Франції на схід до західних районів Оренбурзької області, від Західного Кавказу до Горьковської області. На Україні зустрічається в лісовій та лісостеповій зонах. У степовій — під час сезонних міграцій. Не виявлено її в західних областях республіки. Вона — типовий мігрант, пов'язаний з лісом. У нашій фауні немає жодної великої комахи, хітиновий покрив якої не могла б розгризти. Полювання починає раніше, ніж інші кажани, може займати укриття в будинках (дахи), дуплах дерев. Вважають, що самка народжує двох малят на початку літа, які наприкінці липня вже здатні досягати розмірів батьків.

Джерела інформації: Тварини Червоної книги.- К.- 1990.