Про що шумлять ліси

У прадавні часи нинішню Олешківську піщану арену, яку ще небезпідставно називають українською Сахарою (єдина піщана пустеля на всю Європу!), вкривали величезні масиви дібров та борів. Побувавши на Лівобережжі Нижнього Дніпра ще у V столітті до н.е., давньогрецький історик і мандрівник Геродот цю територію назвав Гілеєю, лісовою країною», зауваживши: «...На всій скіфській землі, крім Гілеї, нема дерев».

Приборкати пустелю!
Спочатку Дніпро, міняючи своє русло, заносив довкілля пісками. Потім у розорення країни лісів» втрутився людський фактор, найбільш, як виявилося, руйнівний. У період масового заселення степової зони України (кінець XVIII ст.) ліси Гілеї безконтрольно, вважай, вирубувалися на господарські потреби - будівництво житла. А де житло, там димлять печі...
- Не меншої шкоди завдали Олешшю і вівці, - додає Віктор Мельниченко, житель цих місць. - Внаслідок непомірного випасання отар тут роками знищувалась і без того бідна деревна та чагарникова рослинність. І що ж бачимо? На Олешшя насувається катастрофа!
...У цій Сахарі пройшло босоноге дитинство Мельниченка. Він і сам з хлопчаками пас тут корів, пив у низинках воду, ховався від палючого сонця у тіні білокорих берізок. Потім, здобувши вищу освіту, перепробував кілька посад вирішив піти батьківською стежкою - лісівника.
Вперше ми познайомилися із Віктором Васильовичем ранньої весни серед пісків - люди, не помічаючи колючого холодного вітру, орудуючи так званими «мечами Колесова» били лунки і садили молодесенькі сосенки.
- Через десяток років корабельні сосни вимахають, густий ліс буде! - кажу.
- Може й буде, - якось не надто впевнено (так здалося) відповідає щойно призначений директор ДП «Цюрупинське лісомисливське господарство» Мельниченко.
З тої невпевненості і розпочалася наша довга, як виявилося, розмова про сьогоднішнє і майбутнє лісів колишньої Гілеї.
Віктор Васильович, діставши чималу «похідну» теку із різними газетно-журнальними вирізками, зайшов здалеку:
- Ліс у Олешші - не просто ліс. Його призначення - не дати піскам «проснутися». Ну а перша серйозна, на державному рівні, спроба зупинити сипучі піски Нижньдніпров'я була зроблена ще 1834 року із заліснення сімдесяти десятин цієї пустелі. Спроба ця, слід сказати, вдалася. В 1843 році було створено Дніпровське (згодом Олешківське) казенне лісництво, яке зайнялося садінням лісу на пісках. Але істотних успіхів у цій справі так і не вдалося досягти.
І це, виявляється, справді так. Із початку заліснення Гілеї до 1917 року на Нижньодніпровських пісках ліс було посаджено на площі майже 25 тисяч десятин. Чимало державних коштів і важкої людської праці довелося «закопати» у пустелі, аби лиш зупинити її загарбницькі наміри. Да те дам! Із тих 25 тисяч десятин лише на десятій частині площ зашумів ліс, решта - мов після пожежі.
А піски тим часом не дрімали! Верста за верстою - і ось уже площа пустелі перевищила 160 тисяч десятин!
Революція, громадянська війна, Велика Вітчизняна... Здавалося б, чи до лісів тут. Аж ні! Держава, знесилена і знекровлена тяжкою війною, відбудовувала не лише зруйновані міста і села, а й спалені ліси. Не обійшла вона своєю материнською увагою і століттями проблемні сипучі піски Нижньодніпров'я. Проблема їх заліснення знову стала загальнодержавною. Йшлося не лише про закладання нових лісів чи нові технології.
- Починаючи із 1943 року, лісівники випробували в умовах української Сахари велику кількість видів дерев та кущів, які б могли стати основою у закріпленні пісків, - каже Віктор Мельниченко. - Це сосна кримська, звичайна та Банкса, дуб, робінія, гледичія триколючкова, айлант найвищий, шовковиця біла, осика, тополя біла, клен ясенелистий, в'яз, граб, каркас західний, ясен гостроплідний, софора японська, абрикос, шипшина, барбарис та багато інших. Випробування тривало аж до 1969 року включно. Але... На чистих кварцових пісках іспит витримали лише сосни. На них і зробили весь упор.

Горіла сосна, палала...
Навіть при половинчастому бюджетному фінансуванні, за статистикою держлісогоспи Херсонщини щорічно створюють 1200-1500 гектарів нових насаджень.
- Та замість примноження лісових багатств маємо втрати, - ошелешує мене потомственний лісівник Віктор Мельниченко. - Так, за останні 9 років площа лісів області скоротилася на 18, 6 тисячі гектарів. У підсумку площа не вкритих лісовою рослинністю земель за дві поточних десятирічки розширилася із 5,6 тисяч до 7,9 тисяч гектарів або на 41,1 відсоток. Основні причини «облисіння» української пустелі - масове всихання лісів внаслідок зниження рівня ґрунтових вод, нашестя шкідників і лісові пожежі.
Чорним для лісівників краю став 2007 рік. Тоді за 7 спекотних серпневих днів згоріло 7356 гектарів лісу. Тиждень - і, вважай, пропала як мінімум п'ятирічна праця озеленювачів пустелі!
- Збитки від пожеж тоді у двох сусідніх районах - Голопристанському і Цюрупинському - склали 78 мільйонів гривень, - зауважує Віктор Васильович. - А минулий рік. Згоріло 2,5 тисяч гектарів лісів, два пожежні автомобілі, постраждали люди. Сума збитків - 50 мільйонів гривень. Та цих пожеж могло б бути набагато менше...
- ...якби не п'яні пастухи, необережні відпочивальники, «несумлінні» лісівники, зрештою!
- Людський фактор скидати не будемо. Але... Наші ліси переважно хвойні. За десятки років під деревами утворилася підстилка із голок і шишок сосни товщиною 30-40 см. Цей сухий настил не перегниває. Досить маленької іскри, як він тут же спалахує!
Із року в рік - про одне і те ж, а ліси, знай, горять! А тим часом пожежні машини буксують у пісках. А доберуться до епіцентру лиха - гасять, поки води вистачить у цистернах. Закінчилася вода - змотуй рукави: водойм у пустелі вдень із... вогнем не знайдеш!

Дороги - тільки для хрущів?
Разом із беззахисними соснами, мовлено, «горить» важливий документ - обласна цільова програма «Ліси Херсонщини», розрахована до 2015 року. А що ж нинішні керівники обласного управління лісового та мисливського господарства? А нічого: «диму» ж від тої програми не видно!
Ніхто не б'є на сполох із приводу захисту лісів від шкідників і хвороб. Чи може ця пошесть зникла? Виявляється - навпаки.
На сайті обласного управління лісового та мисливського господарства читаю; «Всього у лісогосподарствах вперше за десять років від хрущів загинули 20,7 га. Найбільше лісових культур - 179,8 га загинуло у Голопристанському ЛМГ, 60,9 га - у Каховському лісгоспі, 45,3 га, по 37,9 га та 2,9 га у Збур'ївському, Великокопанівському та Цюрупинському, Великоолександрівському лісгоспах».
А що попереду? За результатами лicoпатологічного обстеження, на 2013 рік заходи по боротьбі зі шкідниками потрібно провести на площі 28 641 гектарів. Вартість операції - понад мільйон гривень. Тим часом, виділених бюджетом коштів вистачить на обробіток лише 1 295,7 гектарів площ - у 22 рази менше від необхідного! Так що у хрущів-коренеїдів усі рекорди на знищення лісів — попереду.
Не склалося і з протипожежними лісовими дорогами. З боку облуправління лісомисливського господарства - констатація фактів: «Необхідно створити мережу доріг протяжністю майже 348 км, а для цього необхідна значна сума коштів: вартість будівництва 1 км дороги складає від 500 до 650 тис. грн. Що ж стосується потреби протипожежних водойм та доріг, то на сьогоднішній день із 98 необхідних водойм у Великокопанівському, Голопристанському, Збур'ївському, Каховському та Цюрупинському лісогосподарствах в наявності - 26. З 348 км доріг, необхідних у цих же ЛМГ, зараз можна говорити лише про 22 з половиною км».
Що то за дороги - важко сказати. До речі, через те, що, будучи директором Цюрупинського держлісгоспу, Віктор Мельниченко не «підмахнув» акту на халтуру, його тодішні «царедворці» примусили написати заяву на звільнення.

Не для рапортів
За деякими даними, у степовій області ближчими роками конче необхідно залісити щонайменше 13 000 гектарів деградованих земель, насамперед - у Новотроїцькому, Генічеському, Верхньорогачицькому та інших районах. Не для програми «Ліси Херсонщини», не для рапортів - для нащадків.
- Садити ліси потрібно з розумом, - переконує мене Віктор Мельниченко. - А то ж що відбувається. Із посаджених впродовж останньої п'ятирічки 12,2 тисяч гектарів лісів майже половина не прижилась. Тільки торік загинуло 350 гектарів молодих насаджень, завдавши збитків більш як на 1,2 мільйона гривень.
- До речі, чим закінчилися експерименти при посадці акації білої у 2010-2011 роках, що проводилися у Дніпровському лісництві Цюрупинського лісгоспу, у якому ви були директором?
- Частину насаджень при аномальній плюсовій температурі повітря та відсутності опадів поливали під корінь за допомогою гідробура, додаючи у воду Актару (препарат проти хруща): Результат такий: приживлюваність лісових культур на піддослідних ділянках склала 80%, на інших - майже 25%. Які ще докази потрібні? Я завжди говорив і кажу: там, де дозволяють гідрологічні умови та ґрунти (а це можуть бути невеликі ділянки площею 0,2-0,5 гектара) слід садити дерева листяних порід, поступово виводячи з обороту монокультуру - сосну. Сосна свою історичну місію виконала - зупинила піски. Зараз нам потрібні мішані ліси із облаштуванням реміз (полян) - для звіра і птиці, як це було за часів Геродота.

На рибалку - у ліс
Може не всі знають, але на землях державних лісомисливських господарств краю є не лише піщані кучугури, а й десятки природних водойм та озер. Правда, за останні десятиліття вони заросли очеретом і обміліли. Зрозуміло, що більшість із цих водойм при гасінні лісових пожеж не використовується.
Продовження розмови відбувається біля одного із таких озер.
- На відновлення цієї водойми ні потужної техніки не потрібно, ні великих коштів, - переконаний Віктор Мельниченко. - У цьому я твердо переконаний. Моя давня пропозиція залишається в силі - очищати замулені і занесені піском озера за допомогою малих мобільних земснарядів або іншої спеціальної техніки. Для неї вибрати шар торфу та мулу на глибину 1,5-2,0 метри не становить складності. Тиждень-другий - і от вам готова протипожежна водойма із під'їздом для заправки пожежної техніки. Крім того, в озерах знову з'явиться риба, а на озерах - водоплавна птиця. Кращі місця для відпочинку годі й придумати!
Прикро, подумалося, що такі люди, як Віктор Мельниченко, професіонали і патріоти краю, котрі знають, як повернути колишній Гілеї - «країні лісів» - утрачену красу, залишаються... «поза лісом»! А шкода...

Василь Піддубняк, кор. «Сільських вістей» для «Наддніпрянської правди» (Наддніпрянська правда. – № 11. – 08.02.2013)