Пелікан рожевий (пеликан розовый) 

Поширений в Передній та Середній Азії, Південно-Східній Європі. В СРСР гніздиться на водоймах Казахстану, Калмицької АРСР, в дельті Волги, Азербайджані, Східній Туркменії. Всього налічують до 2—2,5 тис. пар (з нестатевозрілими і пташенятами в рік буває до 12 тис. особин).
Шкіряний мішок під дзьобом — справжній сачок для риби. Може заковтнути рибу масою до 1,5—2 кг. Оперення біле з рожевим відтінком (звідси й назва), тільки махові пера бурі. Птах величавий, повільний на суходолі, однак добре плаває, від одного удару лапи пропливає до 2 м, але не пірнає. Прилітає рано, переважно у березні. Гніздиться колоніями на великих, багатих рибою водоймах, по кілька десятків і навіть сотень пар, іноді разом з кучерявим пеліканом. Гнізда великі — з сучків, гілок, сухої трави, стебел очерету. Будує самка, а самець носить матеріал. Самка відкладає 1—2, зрідка більше яєць і насиджує протягом 30—39 днів. Статевозрілими стають на третьому році життя. Тоді ж набувають характерного забарвлення.
Часто пелікани ловлять рибу групами. Вишикуються півколом, б'ючи крилами по воді, виганяють рибу на мілину, де легко ЇЇ виловлюють. Іноді баклани і мартини також встигають поживитися.
Раніше гніздився на Україні, а тепер залітає в пониззя Дунаю, зустрічається на прольотах у південних областях республіки. Влітку в пошуках їжі пелікани, що гніздяться на території Румунії, здобувають їжу і на території УРСР. У 1987 р. в Дунайському заповіднику ми спостерігали такі зграї до 60 особин.
Причини зменшення чисельності — скорочення площ, придатних для гніздування, обезводнення водойм в результаті проведення меліоративних робіт, погіршення кормової бази та ін. Треба створювати заказники, заборонити випалювання очерету, обводнювати ділянки, де розмістилися колонії.

 

Джерела інформації: Тварини Червоної книги.- К.- 1990.