Як у дельті Дунаю повертають природну течію життя

24.02.2026

В українській частині дельти Дунаю триває один із наймасштабніших прикладів відновлення водно-болотних угідь останніх років. Команда Rewilding Ukraine у партнерстві з Ізмаїльським управлінням водного господарства відновила природний зв’язок між Дунаєм і озером Картал – водоймою, яка тривалий час була частково ізольована від річки через штучні гідротехнічні зміни.

Що таке Картал і яке значення озеро має для українського Придунавья

Озеро Картал – це прісноводне озеро, яке належить до системи придунайських озер і має важливе екологічне та гідрологічне значення як частина водно-болотного комплексу нижнього Дунаю. Розташоване поблизу міста Рені, на південному заході Одеської області. Його площа змінюється залежно від сезонного рівня води в Дунаї. Водойма з’єднана з іншими придунайськими озерами, зокрема Кугурлуєм і Ялпугом, утворюючи складну гідрологічну мережу.

Картал є середовищем існування багатьох видів водоплавних птахів, риб і водно-болотних рослин. Його береги служать місцем гніздування для мігруючих птахів і мають важливе значення для підтримання біорізноманіття Дунайського регіону.

Територія озера входить до складу Дунайського біосферного заповідника. Господарське використання водойми обмежене; дозволене лише традиційне рибальство й наукові дослідження, спрямовані на збереження природного балансу екосистеми.

Ревайлдинг виправив багаторічні помилки людини

Протягом шести років за підтримки міжнародної програми Endangered Landscapes & Seascapes команда ревайлдингу відновлювала водообмін на площі понад 18 тисяч гектарів – це озеро та прилеглі плавні.

Повернення до майже природного стану стало можливим завдяки демонтажу дамб та інших бар’єрів для вільної течії води, розчищенню замулених проток і каналів і встановленню додаткових водопропускних споруд. Відновлення більш динамічного й природного водообміну з Дунаєм допомогають виправити наслідки десятиліть людського втручання, коли значні площі заплави були відрізані від річки.

Нещодавно було розчищено понад п’ять кілометрів протоки Лузарса в західній частині озера. Це дозволило збільшити приплив дунайської води до Карталу приблизно на 40%. Внаслідок цього відновлюється понад 450 гектарів заплавних територій, а також посилюється природний зв’язок між озерами Картал і Кагул.

Екологічний ефект: швидше, ніж очікували

Результати стали помітними вже в перші роки після початку робіт. Вода знову циркулює між озерами, протоками й очеретяними масивами. Покращується якість води, зменшуються прояви евтрофікації, відновлюються рибні популяції. Збільшується кількість водоплавних птахів, які використовують територію для гніздування й міграційних зупинок.

За словами представників команди ревайлдингу, відновлення водного режиму продемонструвало характерну для заплавних екосистем здатність до швидкого самовідновлення – за умови, що їм повертають головний ресурс: достатню кількість чистої проточної води.

Фахівці водного господарства підкреслюють, що в минулому ізоляція заплав від основних рукавів Дунаю призвела до погіршення водообміну, «цвітіння» води та скорочення рибних запасів. Відновлення гідрологічного зв’язку вже покращило як кількісні, так і якісні показники води в озері.

Більше, ніж природоохоронний проєкт

Відновлення озера Картал – це значно ширше явище, ніж просто екологічна ініціатива. На тлі повномасштабної війни південь України опинився у стані глибокої соціально-економічної нестабільності. Дельта Дунаю перетворилася на прикордонний регіон із підвищеним навантаженням на інфраструктуру та місцеві громади.

Попри складні умови, роботи з відновлення природних процесів не зупинилися. Саме такі ініціативи закладають фундамент для післявоєнного відродження територій. Поліпшення якості води та відновлення рибних ресурсів відкривають перспективи для повернення традиційного рибальства, підтримки місцевого агровиробництва й розвитку екотуризму.

У цьому контексті ревайлдинг – не абстрактна теорія, а практичний механізм підвищення стійкості регіону. Відновлення природної гідрології зменшує ризики подальшої деградації, посилює адаптацію до кліматичних змін, укріплює природні бар’єри проти екстремальних явищ і створює нові економічні можливості для громад.

Досвід озера Картал демонструє, що навіть у кризових умовах можливо повертати до життя порушені екосистеми – за умови опори на наукові підходи та співпраці між природоохоронними організаціями й державними інституціями.

Для України, де у ХХ столітті значні площі заплав і малих річок були трансформовані через меліорацію та зарегулювання, цей приклад є показовим. Відновлення природної водної динаміки часто виявляється більш ефективним і економічно доцільним у довгостроковій перспективі, ніж постійне усунення наслідків деградації – від масових заморів риби до втрати біорізноманіття.

Історія Карталу підтверджує: стратегічне відновлення природи здатне одночасно зміцнювати довкілля, підвищувати кліматичну стійкість і підтримувати місцеві громади. Водночас це нагадування про те, що реанімація заплавних екосистем має стати ключовим елементом екологічної політики України.

Чому це має глобальне значення

Водно-болотні угіддя належать до найцінніших екосистем світу. Вони займають приблизно 6% площі суходолу, але забезпечують існування до 40% видів рослин і тварин. Такі території регулюють водний баланс, накопичують вуглець, пом’якшують наслідки повеней, підтримують рибні запаси та створюють основу для місцевої економіки.

За оцінками екологів, протягом останніх трьох століть Європа втратила близько половини своїх водно-болотних угідь через осушення, інтенсивне землеробство та урбанізацію. Українська частина дунайської дельти не стала винятком: десятиліттями тут будували дамби, прокладали зрошувальні канали й відокремлювали заплави від природної динаміки річки.

Величезна дельта Дунаю, розташована та території Румунії та України, є найбільшим водно-болотним угіддям в Європі. Проте у двадцятому столітті дельта зазнала масштабного впливу: тут з’явилася густа мережа каналів і дамб, були створені сільськогосподарські польдери. Таке втручання суттєво змінило природний гідрологічний режим – порушилися процеси накопичення наносів, озера й заплавні ділянки втратили зв’язок із основним руслом. У результаті дельта частково втратила здатність ефективно переробляти органіку та очищувати воду. Наслідки відчутні не лише для екосистем: ізольовані водойми поступово застоюються, якість води погіршується, а рибні ресурси та біорізноманіття в довгостроковій перспективі скорочуються, що позначається і на добробуті місцевих громад.

З 2019 року команда Rewilding Ukraine разом з місцевими партнерами працює над відновленням плавнів і озер у дельті Дунаю. В 2023 році команда з’єднала велике озеро Катлабух з Дунаєм.

Джерело: НЕЦУ https://necu.org.ua/yak-u-delti-dunayu-povertayut-pryrodnu-techiyu-zhyttya/