«Можуть десятки років залишатися замінованими»: як на Херсонщині розширюють заповідний фонд попри бойові дії

07.10.2026

Дістатися дроном до одного з двох у світі місць (ред. – обидва в Калинівській громаді), де росте волошка Пачоського, екологу Івану Мойсієнку не вдалося. Над Херсонщиною він часто отримує команду «летіти до Перу» і розбивається об землю: так на нього діють системи, що збивають ворожі дрони. Довелося йти пішки за огородження, що позначало заміновану ділянку берега Інгульця. 

Пощастило, що в експедиції він був разом із ґрунтознавцем Тимуром Бедернічиком, який має бойовий досвід. Тож той пішов уперед і наказав іти за ним, ступаючи слід у слід. Так вони з’ясували, що у Калинівській громаді рослина таки вціліла.  

Така вдача від початку повномасштабної війни науковцям трапляються рідко. Безпечної точки в області немає, а 96% земель природно-заповідного фонду окуповані або перебувають у зоні бойових дій. Наразі біотехнічні заходи тут неможливі, тож науковці взялися за єдиний доступний інструмент – адміністративні рішення.

Цьогоріч Херсонська область отримала п'ять нових заповідних об'єктів. Це довгий процес, але поки триває війна, він залишається дієвим способом компенсувати втрати біорізноманіття. У деталях розбиралась журналістка видання Еко.Район.

Понад 120 об'єктів, які чекають на статус заповідних

До повномасштабної війни на Херсонщині було 84 об’єкти природно-заповідного фонду.

«Але цього було недостатньо. В Україні є області, де налічується по 500 заповідних об’єктів. Тому в нашому регіоні треба створювати нові», – каже доктор біологічних наук, професор кафедри ботаніки Херсонського державного університету Іван Мойсієнко.

Природно-заповідний фонд області має загальну площу 365 727,3 гектара, що становить 10,9% площі регіону. Він представлений сімома категоріями територій та об’єктів: біосферними заповідниками «Асканія-Нова» і Чорноморським, національними природними парками «Азово-Сиваський», «Джарилгацький», «Олешківські піски», «Нижньодніпровський» та «Кам’янська Січ».

Також до фонду входять дендропарк загальнодержавного значення «Асканія-Нова», вісім заказників загальнодержавного та 16 місцевого значення, 34 пам’ятки природи, 13 парків-пам’яток садово-паркового мистецтва місцевого значення та 10 заповідних урочищ.

Нагадуємо, що розширення мережі природно-заповідного фонду України є однією з важливих умов на шляху до вступу в Європейський Союз. Це передбачає виконання екологічних директив ЄС та розвиток загальноєвропейської екологічної мережі.

За словами Мойсієнка, на Херсонщині майже не залишилося подів – невисокі округлі або овальні западини з пологими схилами та плоским дном, характерні для Півдня України. Навесні вони заповнюються талою водою, а влітку пересихають, формуючи специфічну рослинність. Їх практично всі розорали.

«Якось, ще до війни, ми приїхали зі студентами на практику в село Розлив, де залишився один із подів. Я водив студентів полем й розповідав, які рослини там ростуть. Аж тут до нас під’їхала машина, а зі сторони села бігли люди. «Хто ви такі, що ви тут ходите?» – запитали ті, хто вийшли з машини. Я пояснив. А вони кажуть: «О, ну слава Богу»», – пригадує науковець.

Як з’ясувалося після, цей під уже кілька разів намагалися розорати. Коли місцеві побачили групу людей, то подумали, що знову приїхали міряти землю для паювання.  

Мойсієнко зазначає, що якби місцеві жителі знали, що це не просто пасовище, а цінна з погляду охорони природи ділянка – унікальна екосистема та біотоп європейського значення, де є охоронювані види, – це допомогло б їм захищати ці землі від розорювання.

Тому у 2020 році разом з колегами з Херсонського державного університету і ГО «Українська природоохоронна група» вони видали книгу «Перспективні заповідні об’єкти Херсонщини», де пропонували створити 125 об’єктів. У книзі є картосхема, фотографія кожного об’єкта і короткий опис. Дослідники виконали цю роботу практично безоплатно. Два з об’єктів були створені у 2021 році – це Каланчацькі острови та мис і півострів Карадай.

Ще до виходу книги науковці намагалися зарезервувати ці території для майбутнього заповідання, щоб їх не приватизували, не розорали чи не заліснили. Кілька разів зверталися до обласної ради, але там постійно вимагали додаткові документи, тож перелік так і не затвердили.

«Тоді я вирішив, що якщо не вдається це затвердити на рівні обласної ради, то ми принаймні опублікуємо. Якщо книга опублікована, вона все одно вже працює. Вона не має юридичного значення, але допомагає захищати ці ділянки від розорювання, що робить цю інформацію відомою для загалу», – каже еколог.

Нові заказники як відповідь на втрати біорізноманіття

Через воєнні дії з боку Росії на Херсонщині під загрозою знищення чи значного пошкодження опинилися об’єкти Смарагдової мережі, водно-болотні угіддя міжнародного значення, території природно-заповідного фонду області та біосферні заповідники ЮНЕСКО.

Згідно з даними карти Deep State, тимчасово окупованими та в зоні бойових дій залишаються близько 350 тисяч гектарів регіону.

Національний природний парк «Кам’янська Січ» – це перший національний парк на Херсонщині, звільнений восени 2022 року.

«Через три тижні після звільнення, ми були на його території та досліджували вплив війни на екосистеми. Їздили туди аж до 2026 року, однак припинили, бо наразі це стало небезпечно», – пояснює науковець.

Уся територія нацпарку перебуває під обстрілами, бомбардуваннями та контролюється дронами. За словами Мойсієнка, через ворожі дронові атаки нацпарк вже втратив три автомобілі у 2025–2026 роках. Люди не постраждали.

Нині з парком працюють дистанційно. Водночас науковці встигли написати книгу «Національний природний парк “Кам’янська Січ”: війна проти природи», яку видали у 2025 році. У ній ідеться про окупацію та деокупацію парку, бойові дії та їхній вплив на природу.

«Зараз ми не можемо здійснювати якісь біотехнічні заходи для захисту нашого біорізноманіття, дикої природи, але можемо ухвалювати певні адміністративні рішення. Наприклад, створювати заповідні об’єкти. Це теж тривалий процес, але у такий спосіб ми можемо компенсувати втрати біорізноманіття», – пояснює Мойсієнко.

З 2025 року Департамент захисту довкілля та природних ресурсів Херсонської ОВА почав працювати над цією ідеєю. Того ж року підготували наукове обґрунтування для створення п’яти об’єктів природно-заповідного фонду, а цього року ухвалили рішення про їх створення.

Розпорядженням начальника Херсонської ОВА від 23 червня 2026 року № 240 чотири ділянки на території Бериславської громади оголосили ботанічними пам’ятками природи місцевого значення для збереження степу та рідкісних видів рослин. Йдеться про «Курган Таванська Сторожа» (0,25 гектара), «Курган Ширбський Дозор» (0,21 гектара), «Курган Джизил Великий» (0,237 гектара) та «Курган Джизил Малий» (0,11 гектара). Загальна площа – 0,807 гектара.

Також ботанічним заказником місцевого значення «Економія Іванівка Карла Фальц-Фейна» оголосили природну територію площею близько 294,2 гектара біля сіл Нова Кубань та Сагайдачне. Заказник створили для збереження природного та біологічного різноманіття, а також цінних природних і історико-культурних об’єктів.

«Зараз ми працюємо ще над двома дуже цікавими заказниками в Кочубеївській громаді й сподіваємося, що 2027 року вони теж будуть створені», – каже еколог.

За словами науковця, департамент активно підтримує цю роботу: фахівці проводять наради з місцевими громадами, пояснюють цінність територій і необхідність створення там заповідних об’єктів.

Космознімки замість дронів

Влітку 2026 року Іван Мойсієнко знову був в експедиції на Херсонщині, де досліджував формування рослинного покриву на дні колишнього Каховського водосховища та вплив війни на степові екосистеми в долині Інгульця та вплив війни на цінні в ботанічному відношенні кургани. Був й на околицях новоствореного заказника «Економії Іванівка…»

Територія, яка входить до теперішнього заказника належала брату засновника «Асканії-Нової» Карлу Фальц-Фейну. Сама економія не збереглася, однак на місці залишився старовинний парк та цвинтар.

«”Асканія-Нова” розташована на схилі Великого Чапельського поду, а “Економія Іванівка…”  на схилі безіменного поду, де залишилися подові луки. Власне, оце ми й заповіли», – пояснює науковець.

У парку, який заснували понад 100 років тому, ростуть переважно ясени та дуби. Тут також є 10 видів рослин, які охороняють. Два з них – конюшина гірська та волошка волосистоголова – на Херсонщині, за словами науковця, більше ніде не трапляються. Колись вони росли в степах поблизу Асканії, але зникли ще до створення заповідника.

«Є список середини XIX століття, де наводять ці види. А вже коли створили заповідник, то їх там не виявили. Але Фрідріх Тецман вивчав значно більшу територію, ніж та, яка стала заповідником. Мабуть, вони зустрічалися на тій частині асканських степів, яка не ввійшла в заповідник і була розорана», – припускає науковець.

За словами Мойсієнка, росіяни там вирізали багато дерев. Чи використовували їх на дрова, чи для фортифікацій, він не знає. Територія замінована й небезпечна для досліджень, тому науковці могли оцінити пошкодження лише здалеку й не рахували кількість знищених дерев.

Доступ до курганів теж не скрізь є. Ті, які ближче до Дніпра, до них небезпечно їхати, ті, які далі – ще можна дістатися. Але, на думку науковця, досліджувати кургани важливо, бо на них збереглися ізольовані ділянки степу, яких майже не залишилося через розорювання. На цих територіях росте багато рідкісних та охоронюваних видів рослин.

Під час дослідження 106 курганів виявили 721 вид судинних рослин, 69 із яких є охоронюваними. Тобто майже кожен десятий вид внесений до Червоної книги України, регіонального, європейського або світового червоного списку. Наприклад, там  знайшли три види ковили та два види тюльпанів, які включені до Червоної книги.

Наразі фахівці аналізують космічні знімки та використовують штучний інтелект для досліджень. Також вивчають історичні фото, відео й архівні матеріали. Раніше використовували дрони, але зараз припинили, бо вони часто розбиваються.

«Під час останньої поїздки їздили вивчати стан популяції волошки Пачоського. Це ендемічний вид волошок, який зустрічається лише на пісках Інгульця. Тобто за межами Херсонської області він ніде не росте.  Але ця ділянка замінована. Я був з колегою, колишнім військовим, і тільки тому, що рослинний покрив там розріджений, ми пішли за огородження. І зафіксували, що вона збереглася», – розповідає Іван Мойсієнко.

Джилиз, Таванська Сторожа, Ширбський Дозор: нові імена старих курганів

За словами Мойсієнка, спочатку нові заповідні зони мали досить примітивні назви: «Курган біля Зміївки 1» або «Курган біля Зміївки 2».

«Мені вони не подобалися. Я звернувся до історика та краєзнавця Сергія Дяченка, який зараз служить в ЗСУ. Надіслав йому кургани, наші назви, і він запропонував свої варіанти, спираючись на історичні дослідження – на те, що було на цих територіях, і на відповідний історичний контекст», – пояснює біолог.

Перші два кургани стоять в гирлі балки, яка колись мала назву Куца. Дяченко запропонував кримськотатарський відповідник «джилиз». Тому перший природоохоронний об’єкт – більший курган – назвали «Джилиз Великий», а другий – «Джилиз Малий».

Третій курган розташований в півмісяці Дремайлівської балки з одного боку та схилом Кизикерменської балки з іншого. Й має унікальне положення в центрі природного майже круглого ландшафтного підвищення поблизу дороги на Тавань. Ця дорога саме так пролягала й у давні часи. Тому йому дали назву «Таванська Сторожа».

«Четвертий курган знаходиться на під'їзді до Зміївки. На північний схід від нього розкинулася долина, в якій беруть початок кілька балочок, які зливаються в одну. Ця балка півколом огортає Зміївку, й орієнтована на цей курган. Я знайшов назву цієї балки кінця XVIII століття – Ширбська. Тому пропоную дати назву цьому кургану – «Ширбський Дозор»», – аргументує свій вибір Дяченко.

За словами Мойсієнка, топоніми теж зникають, бо люди їх забувають. Офіційно називаючи пам’ятку природи, цю назву зберігають у документах і обґрунтовують її походження. Так топонім продовжує жити.

«Після деокупації найперше треба буде розміновувати території. Спочатку розміновуватимуть поля, населені пункти, дороги. Заповідні об’єкти можуть десятками років залишатися недоступними для дослідження. Бо це великі гроші», – каже біолог.

У заповідних об’єктах науковці категорично проти того, щоб застосовували машини для розмінування, бо після цього заповідний степ, стає «схожим на город». Повністю перемішуються всі рослини, кореневища – усе перетворюється просто на пухкий ґрунт. Тому там можливе тільки ручне розмінування. А норма під час гуманітарного розмінування – 5-6 квадратних метрів на день.

«От уявіть собі, скільки часу це буде розміновуватися. Напевно, будуть розміновані якісь знакові та туристично привабливі об’єкти. “Асканія-Нова”, наприклад. Можливо, не вся територія, а та частина, де відбуваються екскурсії. А от такі дикі території, куди туристи особливо не ходять, які нікому не потрібні, можуть десятками років залишатися замінованими», – підсумовує Іван Мойсієнко.

Цей матеріал створено в межах проєкту Інститутом масової інформації за підтримки Міністерства закордонних справ Нідерландів. Зміст публікації не відображає офіційну позицію ІМІ та Королівства Нідерланди.

Джерело: Еко.Район https://eco.rayon.in.ua/topics/1106431-mozut-desiatki-rokiv-zalisatisia-zaminovanimi-iak-na-xersonshhini-rozsiriuiut-zapovidnii-fond-popri-boiovi-diyi