Ктир гігантський (ктырь гигантский)

У нього вузьке тіло 38—50 мм завдовжки, із довгим звуженим до вершини черевцем, присосками під кігтиками лапок, сірим забарвленням, чорними, із сірим напиленням ногами; крила у спокої складаються на спині.
Як дорослі ктирі, так і їх личинки хижаки. Про це неважко здогадатись, варто лише подивитись на хоботок, за допомогою якого ктир їсть: довгий, загострений, дуже твердий. Свою здобич ловить на льоту. Це жуки, метелики тощо. Своєчасно помітити жертву йому допомагають великі опуклі очі, наздогнати її — розвинена мускулатура; схопити й утримати — видовжені, вкриті щетинками та волосками ноги. Проколовши хоботком тверді покриви здобичі, ктир уводить у її тіло слину з отрутою, від чого та миттю гине.
Вид поширений на півдні європейської частини СРСР, в Закавказзі, Ка¬захстані, Середній Азії. Взагалі ареал його широкий — Північна Африка, Іран, Монголія, Північний Китай. На Україні більшість знахідок зроблено на крайньому півдні Одеської, у Херсонській, Запорізькій, Донецькій областях, степовому Криму, ізольовані знахідки — у Канівському заповіднику та середній течії Сіверського Дінця. Колишній типовий мешканець степів, зберігся на окремих цілинних ділянках, у балках, долинах річок, на приморських косах.
 

Джерела інформації: Тварини Червоної книги.- К.- 1990.