Зберегти землю, підтримати жінку: нові підходи до управління пасовищами в Україні

11.06.2026

Пастбища в Україні опинилися в замкненому колі: занепад тваринництва знижує піт на кормові угіддя, а вища дохідність монокультур штовхає аграріїв до їхнього розорення (часто незаконного). Проте без пасовищ громади втрачають воду, відчувають посилені посухи та лишають жінок-фермерок базового ресурсу для самозайнятості. Як розірвати це коло та захистити біорізноманіття — обговорювали на круглому столі.

29 квітня Центр екологічних ініціатив «Екодія» спільно з ДС «Бізнес-мережа сільських жінок» та Шведським товариством охорони природи (SSNC) провели міжнародний круглий стіл «Рівність і стійкість сільських територій через жіноче лідерство в управлінні пасовищами та тваринництві». Подія об'єднала фермерок і фермерів, радників, науковців та представників влади від місцевого до національного рівня.

А нижче розповідаємо про основні висновки.

Швидке скорочення пасовищних угідь внаслідок перепрофілювання земель, поширення монокультур, а також деградація травостою становитиме загрозу не лише для екологічної стабільності, а й для життєздатності дрібних господарств, очолюваних жінками. Те, що в часи глибокого кризи хтось продовжує займатися тваринництвом, уже виглядає як подвиг.

Цифри, що вражають: криза тваринництва та вакуум контролю

Під час круглого столу спікери озвучили офіційні дані та результати нового аналітичного дослідження, що демонструють масштаб катастрофи.

Представник Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства Андрій Кравченко навів точні цифри Держстату: загалом в Україні наразі налічується трохи більше 1,7 млн голів КРС, і це у 14 разів менше, ніж у 1991 році. Поголів'я овець та кіз за роки незалежності зменшилося у 10 разів, а коней — у 6 разів.

Цей занепад безпосередньо віддзеркалюється на стані українських земель. Експерт Олександр Шевченко презентував результати супутникового та картографічного моніторингу 11 українських громад, порівнявши дані 1990-х років із сучасними знімками:

За даними Держгеокадастру, площа пасовищ та сіножатів в Україні становить 2,91 млн га, що у 2,7 рази менше порівняно з 2011 роком.
Індекс трансформації становить 64,4%. Це означає, що майже дві третини колишніх пастбищ або переорієнтовані під ріллю, або забудовані, або повністю занедбані.
Проте найбільшою проблемою правового режиму є те, що 37,3% випадків розорювання є повністю неофіційними (без документального оформлення). При цьому 66,1% опитаних не знають жодного випадку притягнення до відповідальності за таке самовільне захоплення земель.

Кліматична загроза та ловушки для громад

Фахівець зі збереження екосистем «Екодії» Богдан Кученко у своєму виступі показав, що знищення пасовищ це пряма кліматична загроза для громад. Кормові угіддя втрачають функцію двома шляхами: активним розорюванням (на півдні та в центрі) або пасивним занедбанням та заростанням чагарниками (на півночі та заході через відсутність випасу).

Богдан зазначає, що наші знамениті чорноземи утворилися саме завдяки тисячолітньому існуванню степових трав та їхній потужній кореневій системі. Пастбища утримують вуглець у ґрунті. Коли їх розорюють, вуглець масово вивільняється в атмосферу у вигляді CO2, посилюючи парниковий ефект.

Трав'яний покрив утримує вологу та поповнює підземні водоносні горизонти, що критично для Півдня України, де триває опустелювання (аридизація). Розорані поля поглинають сонячне тепло і перегрівають мікроклімат, тоді як пасовища завдяки ефекту альбедо відбивають лучі та охладжують територію.

Проте на місцевому рівні бракує інструментів захисту. Валерія Фурманова, директорка департаменту АПК Кіровоградської ОВА, зазначила, що наразі жодна місцева чи обласна програма підтримки не має прямого фінансового напряму для збереження пасовищ. Громади рятують пастбища хитрощами: або просто тримають їх у резерві, користуючись воєнним мораторієм на приватизацію, або масово переводять до природозаповідного фонду (ПЗФ). Проте останнє часто стає ловушкою, бо статус ПЗФ взагалі забороняє будь-яке випасання худоби, що без природного косіння знову призводить до деградації та заростання травостою.

Голос із поля: виклики війни та посухи

На підтвердження аналітичних висновків фермерка Ольга Бурлака з Одещини поділилася власним досвідом. Через спекотний клімат посуха випалює пасовища вже у липні, а бюрократичний процес оформлення 15 га землі під випас затягнувся понад пів року та вимагав великих фінансових витрат. Крім клімату, доводиться боротися зі специфічними викликами: сусідні поля обробляють агресивною агрохімією, яка стікає в ярі під час дощів, а табуни диких свиней від охотничих господарств злидають посіви та ламають електропастухи.

Ситуацію значно ускладнює повномасштабна війна. У сільських районах регіонів, що найбільше постраждали від конфлікту (Миколаївщина, Херсонщина, Одещина, Дніпропетровщина), хронічні проблеми загострилися. Через мобілізацію чоловіків саме жінки взяли на себе управління дрібними господарствами. Попри те, що вони забезпечують локальну продовольчу безпеку, фермерки часто стикаються зі браком офіційного доступу до землі, освіти та фінансових ресурсів. Крім того, для багатьох громад питання пасовищ нещодавно не може розглядатися без урахування мінування, обстрілів та руйнування інфраструктури.

Жіноче лідерство як основа відновлення

Саме тому одним із ключових завдань нового спільного проекту є посилення спроможності жінок в агросфері.

«Просування можливостей сільських жінок та їхнього доступу до ресурсів є ключовим для того, щоб українське сільське господарство взагалі було технологічно посильним для жінок у селі» , — підкреслила Софія Буртак, голова правління ДС «Бізнес-мережа сільських жінок». Експертка додала, що ефективне управління пасовищами та розвиток кооперації допомагають фермеркам спільно долати логістичні виклики та лобіювати інтереси перед громадами.

Забезпечення належного управління пасовищами та тваринництвом в Україні має вирішальне значення для сталого землекористування.

«Стійкість усіх фермерів значною мірою залежить від стану ґрунтів, які вони використовують, та загального стану довкілля. Війна та кліматична криза створили додаткові виклики. Цей проект принесе користь зацікавленим сторонам і наблизить Україну до цілей ЄС у сфері біорізноманіття та клімату», — підсумувала Марія Бєлкіна, заступниця директора громадської організації «Екодія».

Підтримка жіночого лідерства в агро — це не лише про справедливість, а й про кліматичну стійкість, відновлення, захист біорізноманіття та надійність забезпечення країни їжею.