Новини. Події

02.02.2022
Результати фотоконкурсу від Центру екологічної інформації
Центр екологічної інформації бібліотеки Гончара радий оголосити про завершення фото-конкурсу до Дня ...

Детальніше...

02.02.2022
Гончарівка роздає подарунки
На початку тижня співробітники Центру екологічної інформації бібліотеки Гончара завітали до Херсонської ...

Детальніше...

30.01.2022
Глядачі Гончарівки у захваті від фільму «Без тями від зброї»
За кілька днів до показу ми довго вагалися, яку ж стрічку обрати. Але фільм "Без тями від зброї" ...

Детальніше...

Всі новини

Голосування
Як Ви ставитесь до бродячих тварин в місті?







Випадкове фото



Гудзовата Олександра Андріївна, вчитель біології Херсонської гімназії №20, автор позакласного заходу "Хай завжди веселка квітне". Робота надана Всеукраїнською екологічною лігою.

Мета: допомогти зрозуміти підростаючому поколінню, що вони теж відповідальні за охорону довкілля.

Обладнання: тематичні плакати, малюнки, композиції квітів, музикальне оформлення.

Звучить музика. На сцену виходить ведучий, який вітає присутніх, представляє групу учнів; які підготували і проведуть екологічний захід. Учні:

- Я думаю, що серед вас, друзі, немає жодного, хто міг би сказати:" Я не люблю природу".
- Дійсно, ми так охоче і часто говоримо, що любимо природу, але...
- Чому, залишившись з нею наодинці, багато хто стає схожим на ведмедя, не знайомим з елементарними правилами поведінки у природі.
(учні розігрують сценку):
Якось іде ведмідь лісом.
Бачить - молоде, струнке деревце.
„ Гарне" - сказав ведмідь. Обійшов навколо, придивився уважно.
„ Гм, щось мені тут не подобається!" - і почав обламувати гілки на дереві.
„ Так буде краще! - промовив упевнено і пішов собі далі.
Повертаючись назад, знову зупинився біля дерева.
„ А все - таки воно нічогеньке собі, тільки знову тут мені щось не
подобається..."
Постояв, подумав, почухав потилицю лапою і... висмикнув деревце з ґрунту.
Вирвав, повідламував усі гілки і знову встромив деревце у землю. Ще й
потоптався навколо.
„ Так краще!"
- „ Хіба краще? - засумнівався старий дятел.
„ Росло собі зелене, веселе, струнке деревце, а тепер стоїть байдужий стовп...
Учень: Ми вважаємо себе культурними людьми, але як часто навіть не знаємо, що можна, а чого не можна робити в лісі, на березі річки, в парках.
Учень: Природа з дивовижною щедрістю обдаровує нас усім, що має.
Природа - матінка пригощає всіх ягодами і грибами, цілющою водою і чудодійними травами. І все це - безкоштовно.
Учень: І настільки звикаємо до цього, що перестаємо цінувати все це, бо впевнені: Всі: - на мій вік вистачить;
- природа не збідніє.
Учень: І перетворюються мальовничі галявини на звалища сміття, ліси - на смітники, з яких тікають назавжди птахи і звірі.

( учні розігрують сценку):
- Привіт, що робиш?
- Привіт, сміття викидаю.
- Стривай! А що там у тебе?( заглядає у пакет). Навіщо пляшки викидаєш? їх можна здати, гроші отримаєш. А старі журнали, кольорові календарі? Віднеси до школи, вчителі використають їх на роздатковий матеріал.
- Ой, парасолька! Поший з неї своїй ляльці нове вбрання.
Ти б спочатку подумав, перш ніж щось викидати і засмічувати природу.
Учень: Ми маємо пам'ятати: природа не скатертина - самобранка. Вона відкриває нам свої таємниці та скарбниці для нас з вами, для розуміння її мудрих законів.

ТУРИСТИ-ДИКУНИ. (демонстрація плаката"3десь ели, а здесь ... ели»).

- Ти бачив це сьогодні чи давно, Немов казилась сила вража
І не втішай себе, що все одно Природа мовчазна про це не скаже Вона не скаже, але і не простить. Того, що вже не в силі відродити... І все одно, гірку розплати мить Зазнаємо, як не ми, то наші діти.
Всі:
- Всі будемо винні - правду ніде діти!

Ведучий: В 40-х роках 20 століття людина дала початок життю лісосмугам. Ці рукотворні міні-лісочки змінили мікроклімат і ландшафт Херсонщини, зупинили вітри - урагани. Але пройшли роки і рука людини, але не та рука, що насаджувала, інша, безжалісно вирубує лісосмуги.

Підкорювачі природи.

Вночі таємно ліс рубали,

Величний дуб тут вік стояв.

Він, як підкошений, упав.

На горобині сліз корали,

Горіли кольором заграв.

Порубана, біліш снігів,

Гілки розкинувши, як крила,

Береза плакала безсило.

А ліс від жаху занімів,

І пилки лиш безжальний спів,

Над лісом в темряві летів.

Навіщо дуб старий зламали?

Вночі сокири та пилки. Дерева нищили, пиляли,

Дерева землю прикрашали -

Були живі - дровами стали.

(інсценівка пісні" Во поле береза стояла...):

- Во поле береза стояла,
Во поле кудрявая стояла
Не кому березу заламати,
Не кому кудряву заламати
Люли - люли заламати,
Люли - люли заламати Хором: - Не треба заламувати!
Люлі - люлі нехай красу несе!

( дівчата пов'язують хустинки, хлопці одягають капелюхи - імітують дорослих):

- Почастішали засухи;
- Горять ліси;
- Вода в Дніпрі брудна;
- Почастішали захворювання на холеру;
- Повітря таке, що важко дихати;
- Що ми залишимо нашим дітям?

(проходять продавці):

- Кому ковток свіжого повітря? ( в руках повітряні кульки);
- Кому джерельної води? ( в руках бідончик з водою);
- Кому промінчик сонячного світла?
- Кому шматочок веселки?

( гримить грім, пішов дощ; з'являються парасольки в руках дітей):

Пісня:

„А дождик льет как из ведра

Пам - парарура - рура

И кажется, что за спиной

Рюкзак - бочка с водой

И пусть устали мы в пути

И далеко еще идти....

Учениця; - Ой, погляньте! Вся парасолька в дірочках. Звідки вони взялися?

Всі; Це йдуть дощі XXI століття — кислотні дощі!

- Послухайте, невже більш ніколи ми не побачимо синього неба?
- Не почуємо пташиного співу? *•

Всі;
- Як страшно!
- Невже все це ми втратили?
- Ні! Ми цього не допустимо!

Ведучий:
Цінуй, людино, доброту природи.
Все, що вона дарує щедро нам,
її ліси, поля, повітря, води -
То вічний і святий, величний храм!

 

Екологічний календар