Новини. Події

18.09.2017
Про важливість сортування з херсонськими школярами
16 вересня 2017 року до Днів сталої енергії, організованих КП "Херсонська енергосервісна компанія" ...

Детальніше...

18.09.2017
Презентація національних природних парків Херсонщини для студентів
У бібліотеці 14 вересня відбулася презентації одразу двох національних природних парків Херсонщини. Для ...

Детальніше...

15.09.2017
Дні сталої енергії у книгозбірні
В Центрі екологічної інформації 15 вересня 2017 року, в рамках 2 етапу Днів сталої енергії в м.Херсоні, ...

Детальніше...

Всі новини

Голосування
Як Ви ставитесь до бродячих тварин в місті?







Випадкове фото



Матеріали Всеукраїнської екологічної ліги. Творча робота Юскович Ірини, учениці 9 класу Шевченківської ЗОШ 1-3 ст., с. Шевченко, Скадовський р-н, Херсонська область.

Три брати

Жили собі три брати.
Їх звали Ліс, Повітря і Вода. Всі вони жили в мирі і в злагоді. Але одного разу вони почали сварку, що є тільки один з них головний. Ліс говорив, що він головний, тому що в нього є все: і вода, і повітря. Вода говорив: "Я
головний, тому що без мене не було б нічого живого на землі". Повітря сказав, що воно головне, тому що без нього не було життя на всій земній кулі.
І вирішили вони звернутися до Мудреця, щоб він розсудив їх по справедливості.
Мудрець подумав і сказав, що їм не можна розлучатись, бо вони необхідні один одному. Адже Ліс без Повітря /
задихнеться, без Води висохне і перетвориться на дрова. У Воді без Повітря не житиме риба, і вона перетвориться на гниле болото. Ліс теж захищає Воду від пересихання. Повітря чисте завдяки тому, що його очищують дерева Лісу. Без Води повітря буде сухе, як в пустелі, і шкідливе.
З тих пір троє братів ніколи не сперечалися, а лише допомагали один одному.

 

Творча робота Смиковської Тетяни, учениці 11 класу Шевченківської ЗОШ 1-3 ст., с. Шевченко, Скадовський р-н, Херсонська область.

Казка про тернову стіну

Жив у степовій країні хан-володар кочових племен, і була в нього донька .Палко любила вона коней, безкраї степові простори й шалену їзду верхи. Навіть батько , мужній воїн і досвідчений вершник , побоювався інколи, дивлячись , на її нестримні перегони з юнаками, котрі виборювали нагороду в святкові дні. Майже завжди кінь ханської доньки переганяв найвправніших умільців.
З ранку до вечора ганяла вона на улюбленому вороному диким полем, лише інколи зупиняючись на високій прадавній могилі. Стояла там годинами, вдивляючись за обрій , про щось мріяла.
Якось зустріла біля могили юнака - вівчара з ягнятами. Був то хлопець стрункий, дужий , ясноокий. Погляд його пронизав наскрізь серце дівчини.
З того дня вони завжди були разом. Він грав їй на сопілці сумні мелодії,
і ті звуки кликали її в таємничу країну казкових мрій , де нема ні володарів, ні рабів. Дівчина , не відриваючись , дивилася в сині , як небесна далечінь, очі, ніби жадала поплисти у країну його надій . І було юнакові хороше й тривожно від погляду її сонцеподібних , золотистих очей.
Та слуги ханові підстерегли закоханих. Розповіли про все володареві, й він звелів схопити пастуха, прив'язати до стовпа і шмагати нещадно перед усім людом. Бачила й принцеса, як її коханого катували на майдані, проте, закусивши губи до крові, мовчала. Тільки в глибині її зіниць загорілися шалені вогні.
Одв'язали пастуха , кинули в степу, побитого, безпомічного. Вона прокралася до нього, обмила рани, зросила обличчя сльозами, напоїла цілющим кумисом. її знову вистежили ханові слуги, схопили і поставили варту, щоб не змогла самохіть покинути палац. А пастуха прогнали в дике поле, де бродили тільки шакали, буй-тури та вовки.
Він тинявся в пустельному степу, мов навіжений, співав химерних пісень, грав на сопілці та все намагався наблизитися до ханського стійбища. Його цькували псами, з нього глузували, називали божевільним .А для доньки хан звелів спорудити кам'яну вежу на гірському схилі. Та ще й оточити споруду залізною колючою стіною. Три місяці кували ту страшну огорожу ковалі. Радів хан - не зможе божевільний пастух дістатися до його доньки.
Та якось всі на світанку побачили: пастух почав лізти на колючу загорожу. Слуги намагалися відігнати юнака, проте хан велів не чіпати! Хай загине на виду у всіх цей божевільний!
Важко було юнакові видиратися на загорожу, об металеві колючки він роздирав руки і ноги. Завмираючи від жаху й співчуття, дивилися на нього з вікна темниці принцеса. Ослабнувши, похитнувся пастух і впав грудьми на залізне вістря. Заяскріла кров у променях ранкового сонця. Закричала степовою чайкою дівчина і відчайдушно кинулася вниз на зустріч коханому. Та й завмерла біля нього.
Зойкнув від жаху володар, та годі було щось зарадити. Раптом побачили вражені люди, як залізна огорожа перетворюється на стіну зелених чагарів, укритих білими пахучими квітами. Так велике кохання юнака і дівчини навіть мертве залізо перетворило в небачено диво, подарувавши красу невибагливої степової рослини прийдешнім поколінням.
Ось що оповідають старі люди про появу на Землі терну...

 

Творча робота Трифонова Михайла, учня 11 класу Скадовської ЗОШ 1-3 ст. №2, м. Скадовськ, Херсонська область.

Три лягушки

НОЧЬ... Сумасшедший город давно уснул, лишь только месяц улыбался в синем небе, рисуя на крышах домов замысловатые узоры, не забывая ласково гладить кудрявые верхушки деревьев.
Нежный звон тишины окутал все вокруг, еле слышно шептал легкий ветерок, бережно скользя по глади зеркального озера. Казалось, все вокруг замерло, прониклось сладким сновидением. Но каким прекрасным не был бы сон, он рано или поздно заканчивается. Темно-синее небо, постепенно выцветая, стало розовато-сиреневым, огоньки звездочек рассеялись в предрассветном тумане. Месяц спрятал свои золотые рога, блеснули первые лучи солнца. Наступило утро...
Озерная вода отражала солнечные зайчики, белые лилии укрытые росой, словно маленьким жемчужинками, диковинными ромбиками были разбросаны по озеру. В зарослях этих лилий сидели две лягушки во главе со старой, мудрой жабой и мирно беседовали.
-О, мудрейшая из мудрейших - откликнулась одна из лягушек-
не ответите ли вы мне на такой вопрос, почему в нашем озере почти не осталось рыбы? Помнится раньше здесь ее водилось меряно, не меряно, да и другие наши знакомые лягушки бросили свои домики и отправились искать новое жилье. Даже цапли перестали посещать наше озеро, хоть может для нас это и к лучшему, но все же? ...
-А еще, наши прекрасные лилии- вмешалась вторая лягушка-раныпе они густо- пре густо, плелись по поверхности нашего озерца, а сейчас их с каждым днем становится все меньше и меньше?
С задумчивостью на лице, помолчав еще мгновение, старая жаба устремила свой взгляд в никуда, а затем медленно ответила:
-Человек.... О, да! Некогда наше озеро действительно было прекрасным, живописным местом. В нем водилось множество разных рыб, а теперь...больно взглянуть на мертвую рыбу, грязную воду, редкую сетку измученных лилий, которые когда-то персидским ковром простилались поперек нашего озера, не слышно уже прекрасного пения птиц и о, правда, цапли и аисты уже не прилетают сюда, даже для того, чтобы поохотиться за нами. Я помню времена , когда наше лягушачье племя собиралось здесь, на этих же камнях, рассказывали веселые истории, лакомились комарами и мошками, играли в салки... Ах, как хорошо жилось!
А, что же теперь? Нет ничего, нет никого...- и старая жаба снова замолчала, продолжая нежиться на солнце.
-Но, почтеннейшая, как же это могло произойти ?- почти прокричали обе лягушки в один голос.
-Люди...- протянула старая жаба - они не остановились ни перед чем, да вряд ли остановятся и сейчас. Видите, там, за лесом, возвышается страшное, огромное чудовище. Днем оно пылает огнем, издает жуткий вопль, дышит черным дымом, от чего небо становится грязным, серым. Это чудище создал человек и назвал его химический завод. Но и это еще не все. Вечером страшила нападает на наше озеро, обжигает его ядовитой грязью. Вот по этому то в нашем озере почти и не осталось рыбы, наши друзья лягушки убежали прочь, опасаясь за себя и своих детей, а лилии увядают не по дням, а по часам.
Лягушки с ужасом на глазах и со страхом в сердце смотрели на старую жабу. Одна из лягушек увидев черные клубья дыма в чистом небе, зажмурила глаза и бросилась в озерную воду. Вторая же напротив, осталась возле старой жабы , так ей было интересно узнать обо всем этом.
-Но почему же человек не убегает от этого чудовища? Ему разве не страшно? А вдруг чудище нападет и на него? Ответь мне, о великая!-неугомонно продолжала малышка-лягушка.
-О, нет! Дорогая моя внученька, как же ты еще глупа!
Человек ведь управляет этим монстром, а тот беспрекословно выполняет все его указания. Так они и живут мирно, только о нас позабыли- сказала старая жаба и прыгнула в холодную воду. Искупавшись, она снова взобралась на камешки, где и сидела прежде. На том же месте, где и раньше, ее ждала любопытная маленькая лягушка, к тому же вернулась и вторая сестренка-трусишка.
Ах, не поверите!!! Я только ,что была на соседнем берегу и нашла сокровища. Изумруды, жемчуга, самоцветы -огромнейшей величины, меряно, не меряно! Вот , так чудо-взволнованно сказала она и прыгнула на камень к старой жабе.
Мудрая жаба только лишь рассмеялась и приквакнув добавила-
О, да ,теперь мы богаты, ха-ха! Знала бы ты ,моя родная, сколько таких сокровищ я повидала в своей жизни! Да меня по праву можно и богачкой назвать- вновь со смешком сказала мудрейшая
Но, а...- лишь растерянно произнесла маленькая глупышка. Этих «бесценных сокровищ»в нашем озере теперь вдвое больше, чем лилий и кувшинок на поверхности, но нет в них счастья, нисколько. Это тоже люди постарались. Посмотри на вот то большое дерево, не такие ли ты сокровища нашла на берегу? Хочу разочаровать тебя моя дорогая, клады эти не стоят и капли воды из нашего грязного озера. Все это- мусор: пустые бутылки, обвертки от изысканных человеческих кушаний и прочее. Понимаешь, глупенькая ты моя?
Как жаль, а я то думала...-огорченно проговорила лягушка.
Действительно, жаль! Жаль, что наш дом превратился в кучу гноя!- с некоторой злобой и раздражением сказала мудрая жаба.
А, еще обидней то, что мы ничего не можем с этим поделать, но такова наша судьба. Угнетает меня и то, что нет надежды на лучшее, то,что человечество совершало годами, разрушая природу, не возможно будет восстановить за три дня. А вот и живой пример этому- сказала великая и спрятавшись в камнях тихо прошептала лягушатам- Следите за тем холмом и указала на право. Маленькие квакушки тихо засели в зарослях лилий и стали наблюдать.
Из-за деревьев на возвышенности показалось, что-то яркое и большое. Человек...
Невысокого роста, с ярко рыжими волосами и еще ярче веснушками, он словно ураган пробежался по холму с дикими воплями, безжалостно обрывая зеленые ветви ивы. Остановился, на солнце блеснула яркая стеклянная бутылка с красивой наклейкой
«Кока-Кола» и засверкав в воздухе полетела в мутную озерную воду. С такими же воплями он и исчез, но «сокровище» ушло на дно. Когда рыжий скрылся, лягушки снова вернулись на свои прежние места и все с той же откровенной заботой мудрейшая произнесла:
Вот так то! Теперь вам уже все наверняка понятно. А знал бы этот сорванец, что принося вред нам, нашему озеру, он тем самым вредит и себе. Делая наш мир грязным, он точно так же загрязняет и частичку своего мира. Пытаясь отравить нас он отравляет и себя.
И действительно, если бы каждый из нас хоть на минуту задумался об этом, проблема загрязнения окружающей среды не была бы глобальной. И будут еще лягушки на грязных озерах, и рыжие хулиганы, разбрасывающие бутылки, но главное - сделать правильный выбор. А кем хочешь быть ты - мудрой лягушкой или рыжим хулиганом ?


 



 



1. кристина церинг, 22.04.2014 18:08

 Екологічні гасла

Гартуй свій дух і волю й тіло,
Берися за роботу сміло.
Уже тепер з маленьких літ
Іди добро творити в світ!

Свій голос віддаю за матінку-природу
За чистоту Землі, красу і вроду.
За екологію довкілля і душі.
Ставай і ти й діла свої верши.

Очистимо Землю від бруду і скверни,
Посіємо скрізь доброти й квітів зерна!
Хай буде планета красива й зелена
Для щастя, добра і для тебе й для мене!

Давайте боротись за чистоту природи.
Планеті не будем наносити шкоди.
Посадимо ліс і гайочки зелені,
Сади і діброви — планети легені!

Очистимо струмки і будуть жити ріки,
Бо із малих струмків течуть річки великі.
Вода — це є життя, без неї не прожити.
Вже час прийшов для нас — природі послужити!

Ми посадим довкола берізки і клени.
Хай наш край розцвітає і буде зелений.
Ми очистимо землю свою від сміття
Й буде в нас чарівне і здорове життя!

Назавжди запам’ятай —
Бережи свій рідний край!
Це твоя земля, країна,
Край батьківський — Батьківщина!

Ліс не рубай, а вчасно захисти,
Дай дереву ще вище підрости.
Ліс виросте і захистить тебе —
Повітря дасть і небо голубе!

Рукотворні гори — це відходи,
Роблять на Землі багато шкоди.
Треба там заводи збудувати
Й сміттєзвалища заставить працювати!

Про екологію напишемо ми гасла,
Щоб іскра доброти в душі не згасла.
І щоб людина з самих юних літ
Добро несла в казковий білий світ.

У світі цім людина ти,
Тому на все життя запам’ятай:
Ніколи у довкіллі не сміти,
А рідний край свій заквітчай!

Природі другом будь і пам’ятай:
Не нищ нічого, квітку не ламай.
Хай все голубить сонечко ясне —
Життя на цій Землі у всіх одне.

Природа унікальна, що й казати,
Про це повинен знати всяк.
То ж кожен з нас повинен пам’ятати:
Зламати легко, відновити ж як?

В природі ми лиш часточки малі.
Земля не нам належить — ми Землі!

Вже людство не живе, а виживає,
невже воно цього не помічає?
І той кошмар, який воно створило
Усе живе сьогодні отруїло.
Чи ж не прийшла пора поміркувати,
Як людству на Землі мудрішим стати...

Довкілля — це природний капітал,
Без нього людство жде загибель і провал.
Слід повернутися обличчям до проблеми
І не лише писати про красу поеми,
А зберегти, примножити природу,
Для нас і для майбутнього народу.

Від середовища, в якому ми живемо
Залежить все: здоров’я, і життя,
І наш добробут. Та ми все псуємо,
Яке людей чекає майбуття?

Посадіть, діти, дерево, виростіть квіти,
І ліси посадіть на глухім пустирі.
І Земля вам подякує, буде радіти
Щедро вам усміхнеться і сонце вгорі.

Людина не Бог, а частинка природи
І більше від неї не блага, а шкоди.
Нам треба довкілля своє відновити.
Бо все прийшло в цей світ, щоб жити.

Напишіть свій коментар
Ваше ім'я
E-mail (не буде опублікований)
Сайт
* Текст повідомлення
Введіть число, яке Ви бачите праворуч
Якщо Ви не бачите зображення з числом - змініть настроювання браузера так, щоб відображались картинки та перезагрузіть сторінку.


Екологічний календар